Redfearn v. The United Kingdom, (2013), заява № 47335/06: за відсутності судових гарантій правова система, яка дозволяє звільнення з роботи виключно на підставі членства працівника в політичній партії, несе в собі потенціал для зловживань

 Обставини справи

Заявник народився в 1948 році і проживає в Бредфорді. Заявник працював у компанії «Серко Лімітед» («Серко») з 5 грудня 2003 року до свого звільнення 30 червня 2004 року. Serco надавала транспортні послуги місцевим органам влади, в тому числі міській раді Бредфорда.

Заявник працював спочатку водієм супроводу, а потім водієм. Таким чином, він відповідав за перевезення дітей та дорослих з фізичними та/або психічними вадами в районі Бредфорда. Більшість його пасажирів були азійського походження. Скарг на його роботу або поведінку на роботі не надходило, а його керівник, який був азіатського походження, висунув його на здобуття нагороди «першокласний працівник».

26 травня 2004 року в місцевій газеті, опублікованій у Бредфорді та прилеглих районах, заявника було названо кандидатом від Британської національної партії («БНП») на майбутніх місцевих виборах. Того ж дня заявнику було тимчасово доручено доставляти пошту до офісів місцевої ради.

На той час БНП надавала членство лише білим громадянам. Згідно з її статутом, вона була «повністю проти будь-якої форми інтеграції між британськими та неєвропейськими народами. Тому вона прагне зупинити і повернути назад хвилю небілої імміграції і відновити, шляхом законодавчих змін, переговорів і згоди, переважну білість британського населення, яка існувала в Британії до 1948 року».

27 травня 2004 року профспілка працівників державного сектору UNISON надіслала лист до компанії «Серко», в якому зазначалося, що багато її членів вважають продовження роботи заявника «значним приводом для занепокоєння, беручи до уваги відверту расистську та фашистську політику БНП». У листі повідомлялося, що 70-80% клієнтської бази компанії та 35% її працівників мають азійське походження. UNISON звернувся до Serco з проханням вжити негайних заходів, щоб гарантувати, що її члени не стануть об’єктом расової ненависті. Інша профспілка, GMB, та низка працівників також звернулися до Serco із заявами щодо продовження роботи заявника.

15 червня 2004 року заявник був обраний депутатом місцевої ради від БНП. Після отримання юридичної консультації компанія «Серко» звільнила його 30 червня 2004 року. Серко послався, серед іншого, на потенційні ризики для здоров’я та безпеки, оскільки продовження роботи заявника викликало б значне занепокоєння серед пасажирів та осіб, які здійснюють догляд за ними. Вона також висловила занепокоєння тим, що продовження роботи заявника може поставити під загрозу її репутацію і, можливо, призвести до втрати контракту з міською радою Бредфорда.

Зазвичай, працівник повинен пропрацювати один рік, перш ніж він може подати позов про несправедливе звільнення відповідно до Закону про трудові права 1996 року («Закон 1996 року»), хоча цей кваліфікаційний період не застосовується, якщо звільнення відбулося на підставі вагітності, раси, статі або релігії. Таким чином, заявник не мав достатнього безперервного стажу для подання позову про несправедливе звільнення. Однак 12 серпня 2004 року він подав позов про расову дискримінацію до Трибуналу з трудових спорів відповідно до Закону про расові відносини 1976 року («Закон 1976 року»).

Заявник стверджував, що він зазнав незаконної дискримінації, оскільки його звільнення становило менш сприятливе ставлення за расовою ознакою. Расові ознаки, на які він посилався, стосувалися пасажирів та працівників «Серко», які мали азійське походження. Він також стверджував, що оскільки БНП була партією «тільки для білих», його звільнення також становило непряму расову дискримінацію. 

Обґрунтування ЄСПЛ

Суд визнав, що за певних обставин роботодавець може законно обмежувати свободу об’єднання працівників, якщо це вважається необхідним у демократичному суспільстві, наприклад, для захисту прав інших осіб або для збереження політичного нейтралітету державних службовців. З огляду на характер політики БНП, Суд визнає складне становище, в якому могла опинитися компанія «Серко», коли кандидатура заявника стала відомою громадськості. Зокрема, він визнає, що навіть за відсутності конкретних скарг від користувачів послуг, членство заявника в БНП могло вплинути на надання Серко послуг міській раді Бредфорда, особливо з огляду на те, що більшість користувачів послуг були вразливими особами азіатського походження.

Однак слід також враховувати той факт, що заявник був «першокласним працівником»  і до того, як його політична приналежність стала надбанням громадськості, на нього не надходило жодних скарг ні від користувачів послуг, ні від його колег. Тим не менш, після того, як він був обраний депутатом місцевої ради від БНП і надійшли скарги від профспілок та працівників, його було звільнено без жодного розгляду можливості переведення на посаду, яка не пов’язана з роботою з клієнтами.

Більше того, хоча заявник працював на некваліфікованій посаді, яка, як видається, не вимагала значної підготовки або досвіду, на дату звільнення йому було п’ятдесят шість років, а тому цілком ймовірно, що він зазнав би значних труднощів з пошуком альтернативної роботи. Отже, Суд визнає, що наслідки його звільнення були серйозними та здатними завдати шкоди самій суті його прав.

Раніше Суд вже визнавав, що політичні партії є формою об’єднання, необхідною для належного функціонування демократії (Об'єднана комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини (United Communist Party of Turkey and Others v. Turkey), від 30 січня 1998 року, § 25, Reports of Judgments and Decisions 1998-I). З огляду на важливість демократії, Суд вважає, що за відсутності судових гарантій правова система, яка дозволяє звільнення з роботи виключно на підставі членства працівника в політичній партії, несе в собі потенціал для зловживань.

Отже, Суд вважає, що на державу-відповідача було покладено обов’язок вжити розумних і належних заходів для захисту працівників, у тому числі тих, хто має стаж роботи менше одного року, від звільнення з мотивів політичних переконань або приналежності, або шляхом створення додаткового винятку з однорічного кваліфікаційного періоду, або за допомогою самостійного позову про незаконну дискримінацію з мотивів політичних переконань або приналежності. Оскільки законодавство Сполученого Королівства є недосконалим у цьому відношенні, Суд доходить висновку, що факти цієї справи призводять до порушення статті 11 Конвенції.

Докладніше з текстом рішення ЄСПЛ можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/bdd2xdky