Публікації лектора
Права та свободи військовослужбовців: підсумки 2024 року – Вікторія Поліщук
Про права та свободи військовослужбовців розповіла адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ Вікторія Поліщук під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Поліщук Вікторія
18.02.2025

Лекторка докладно проаналізувала разом з учасниками права та свободи військовослужбовців, а саме:

  • 1. Основні права та свободи військовослужбовців в Україні.
  • 2. Захист честі та гідності військовослужбовців в Україні.
  • 3. Військовий омбудсмен в Україні: його права та обов’язки.
  • 4. Реалізація права військовослужбовців на інформацію.
  • 5. Соціальні права військовослужбовців: право на житло, на охорону здоров’я, на навчання, на грошове забезпечення.
  • 6. Основні виклики з практичної діяльності та шляхи їх вирішення у 2024 році.

У рамках характеристики прав та свобод військовослужбовців акцентовано на наступному:

1. Основні права та свободи військовослужбовців в Україні

Військовослужбовці беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України.

Військовослужбовці мають право створювати свої громадські об’єднання відповідно до законодавства України. Військовослужбовці не можуть бути членами будь-яких політичних партій або організацій чи рухів. Військовослужбовцям гарантується свобода наукової, технічної та художньої творчості.

Військовослужбовцю гарантується недоторканність особи.

Військовослужбовці мають право сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відкрито висловлювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Військовослужбовці при звільненні з військової служби мають право на вибір місця проживання в будь-якому населеному пункті України або в іншій державі відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. Продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Обов’язки військовослужбовців:

  • Захищати Україну, виконувати завдання оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності (ст. 65 Конституції України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV);
  • Сплачувати податки та збори (ст. 67 Конституції України);
  • Додержуватися Конституції України та законів України (ст. 68 Конституції України);
  • Дотримуватися військової дисципліни (Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV);
  • Дотримуватися, передбачених законодавством зобов’язань під час перебування у відрядженні (пункт146 Розділу V Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153).

2. Захист честі та гідності військовослужбовців в Україні

Відповідно до статті 435-1 Кримінального кодексу України образа честі і гідності, погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, його близьким родичам чи членам сім’ї – карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Виготовлення та поширення матеріалів, які містять образу честі і гідності, погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна військовослужбовцю, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, його близьким родичам чи членам сім’ї, – карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Судова практика:

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.07.2022 р. у справі №308/8031/22.

Обставини справи. 14.04.2022 о 12 год. 00 хв, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись в м. Ужгород, на вул. І. Франка між будинками №1В та №1Б, будучи агресивно налаштованим до військовослужбовців, які здійснюють заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, побачивши громадянку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є військовослужбовцем Збройних сил України, а саме діловодом групи логістики НОМЕР_1 бригади ТРО НОМЕР_2, одягнена у формений військовий одяг, діючи умисно, почав словесно ображати її честь та гідність та маючи на меті викликати в останньої реальне побоювання за своє життя та посягаючи на її особисту безпеку, як військовослужбовця, почав словесно погрожувати її вбивством, насильством, в результаті чого в ОСОБА_6 були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Результат. Затвердити угоду про визнання винуватості від 24 червня 2022 року укладеної між прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4, у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022078030000390 від 14.04.2022. ОСОБА_4 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.435-1КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

3. Військовий омбудсмен в Україні: його права та обов’язки

Головна тема – ефективний захист прав військовослужбовців та членів їхніх сімей шляхом запровадження нової інституції – фактично військового омбудсмена.

Зокрема, створено Центральне управління захисту прав військовослужбовців, яке безпосередньо підпорядковується міністру оборони та відповідатиме за розгляд звернень та скарг військовослужбовців, надання первинної правничої допомоги, проведення перевірок та розслідування порушень прав військовослужбовців та членів їхніх сімей.

Основні порушення, які будуть перевірятися Центральним управлінням захисту прав військовослужбовців, включають:

  • забезпечення військовослужбовців;
  • право на відпустку;
  • недопущення зловживання правами командирів;
  • ненадання/недостатнє надання медичної допомоги;
  • соціальні гарантії;
  • порушення гендерної рівності.

4. Реалізація права військовослужбовців на інформацію

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набув чинності 04.05.2024 р.

Військовослужбовці мають право на вільне одержання, використання, поширення інформації відповідно до Закону України “Про інформацію” та інших законів України.

Відповідно до Законопроекту10313 від 04.12.2023, який неприйнято військовослужбовці не мають права поширювати в медіа, інформаційних системах загального доступу (в мережі Інтернет та інших телекомунікаційних мережах загального користування) інформацію, яка дозволяє визначити (зокрема шляхом обробки, аналізу та узагальнення за допомогою спеціального програмного забезпечення): геопросторові дані про військові об’єкти, військові частини (підрозділи) та військовослужбовців під час виконання покладених на них завдань; характер цих завдань та сили і засоби, що залучені до їх виконання.

5. Соціальні права військовослужбовців: право на житло, на охорону здоров’я, на навчання, на грошове забезпечення

Право на житло:

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) на строк до 20 років з погашенням загальної суми та відсоткових ставок за кредитами за рахунок коштів, призначених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Зазначений кредит надається військовослужбовцю тільки один раз протягом усього часу проходження ним військової служби.

Наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 року № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» закріплено алгоритм першочергових дій у цій сфері у Збройних Силах України. Питання, пов’язані із забезпеченням житлом військовослужбовців та членів їх сімей, вирішуються за місцем проходження військової служби та перебування їх на обліку. До членів сім’ї військовослужбовця належать особи, які внесені в особову справу військовослужбовця в порядку, визначеному Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року № 280.

Судова практика:

  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.02.2024 р. у справі № 240/35627/21 (адміністративне провадження № К/990/14258/23) щодо поліпшення житлових умов;
  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2023 р. у справі № 521/3656/19 (провадження № 61-5925св22) у справі за позовом Військової академії до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Військової академії про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод шляхом вселення, скасування наказу, поновлення на квартирному обліку та стягнення моральної шкоди;
  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.10.2023 р. у справі № 344/6853/21 (провадження № 61-5216св22) про визнання незаконними та скасування рішення і наказу, зобов`язання прийняти рішення про поновлення на квартирному обліку, погодження розподілу квартири (справа щодо юрисдикційності);
  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.07.2024 р. у справі №480/2287/23 (адміністративне провадження № К/990/8340/24) щодо отримання грошової компенсації.

Право на охорону здоров’я:

Охорона здоров’я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Турбота про збереження та зміцнення здоров’я військовослужбовців – обов’язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов’язків військової служби.

Військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров’я.

Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи. Військовослужбовцям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, медична допомога, санаторно-курортне лікування та відпочинок надаються відповідно до законодавства.

Військовослужбовці, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, особи, звільнені з військової служби, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи виконували службово-бойові завдання в екстремальних (бойових) умовах, в обов’язковому порядку повинні пройти безоплатну психологічну, медико-психологічну реабілітацію у відповідних центрах з відшкодуванням вартості проїзду до цих центрів і назад. Порядок проведення реабілітації та відшкодування вартості проїзду встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов’язків, військовослужбовець зобов’язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Військовослужбовці мають обов’язки щодо реалізації громадянських прав, які визначені Законом України «Про військовий обов’язок та військову службу» та Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України.

Відповідно до ст. 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються командиром військової частини за висновком лікаря військової частини. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються військовими комендантами або військовими комісарами.

Право на освіту:

Військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі на отримання післядипломної освіти) у військових навчальних закладах, відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців. Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу після здобуття базової або повної вищої освіти за державним замовленням, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їхнього навчання для здобуття попередньої вищої освіти.

Дітям військовослужбовців за місцем проживання їх сімей у першочерговому порядку надаються місця у загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладах і дитячих оздоровчих таборах незалежно від форм власності.

Особа, у якої один з батьків (усиновлювачів) був військовослужбовцем, який загинув чи визнаний судом безвісно відсутньою особою при виконанні ним обов’язків військової служби, протягом трьох років після здобуття відповідної загальної середньої освіти зараховується поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів.

Грошове забезпечення:

  • якщо не включений до складу угруповань військ та не виконує бойових завдань;
  • якщо виконує бойові (спеціальні) завдання;
  • якщо безпосередньо бере участь у бойових діях.

Щомісячні основні види:

  • посадовий оклад,
  • оклад за військовим званням,
  • надбавка за вислугу років.

Щомісячні додаткові види:

  • підвищення посадового окладу,
  • надбавки,
  • доплати,
  • премії.

Одноразові додаткові види:

  • винагороди,
  • допомоги.

6. Основні виклики з практичної діяльності та шляхи їх вирішення у 2024 році

Захист прав членів сімей: питання соціального захисту:

  • Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.01.2023 р. у справі № 825/1503/17 (адміністративне провадження № К/9901/21431/18) щодо видачі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця.

Позивачка є матір`ю загиблого військовослужбовця, який у період з 16.04.2015 по 07.07.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької області, в населених пунктах: м. Мар`їнка, м. Авдіївка, що підтверджується відповідною довідкою, під час проходження військової служби в зоні проведення антитерористичної операції, військовослужбовець загинув, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 29.10.2015 та копією акту проведення службового розслідування. Позивач звернулася до відповідача із заявою про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця.

Позивачці відмовлено у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та повідомлено, що документи щодо видачі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця повертаються без реалізації. З тексту зазначеного листа вбачається, що підставою для відмови у наданні позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця та повернення без реалізації документів щодо видачі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, стало те, що ОСОБА_2 загинув внаслідок пострілу з вогнепальної зброї, намір не визначено, при цьому концентрація етилового спирту, яка була виявлена в його крові та сечі, при житті могла б відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеню.

Покликання відповідача на частину 2 статті 3 Закону №2011-XII є безпідставним, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що загибель військовослужбовця ОСОБА_2 відбулася саме внаслідок вчинення ним злочину чи адміністративного правопорушення, або сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, та/або є наслідком навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Сам лише факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп`яніння не може бути підставою для висновку, що його загибель є наслідком такого стану. Схожий підхід до вирішення причинно-наслідкового зв’язку між фактом сп’яніння та смертю військовослужбовця застосував Верховний Суд у постановах від 29.06.2022 №640/6477/19, від 11.04.2018 (справа №802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа №813/2071/17) та від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18).

  • Окрема думка судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Крата В.І. від 06.09.2023 р. у справі № 204/10983/22 (провадження № 61-11200св23) щодо збереження заробітку за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії воєнного стану:

Касаційному суду належало:

  • Констатувати, що безстрокове обмеження гарантії збереження за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову є неконституційним;
  • Застосувати статтю 43 Конституції України як норму прямої дії;
  • Звернутися до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».

Розгляд КСУ щодо статті 119 КЗпП:

Під час пленарного засідання суддя-доповідач повідомив, що з метою забезпечення повного й об’єктивного розгляду справи він направив листи-запити до Міністерства у справах ветеранів України, Міністерства соціальної політики України, Голови Верховної Ради України та низки наукових установ і закладів вищої освіти із проханням висловити позиції щодо питань, порушених у конституційній скарзі. Крім того, суддя-доповідач зазначив, що врахує звернення постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Максима Дирдіна про направлення додаткових листів-запитів до низки профільних міністерств.

Першоджерело - https://tinyurl.com/43na2zx7