Рішення ЄСПЛ у справі «Обаса проти Сполученого королівства» (OBASA V. THE UNITED KINGDOM) (заява № 50034/99) від 16.04.2003

Розгляд вимог про наявність чи відсутність дискримінації на роботі має відбуватися з дотриманням розумних строків

Обставини справи

Заявниця, Олубукунола Обаса, є громадянкою Сполученого Королівства, яка народилася в 1961 році та проживає у Веллінгборо. Заявниця почала працювати соціальним працівником у лондонському районі Іслінгтон («Рада») 4 вересня 1989 року. У квітні 1991 року вона подала офіційну скаргу головному офіцеру з питань рівних можливостей Ради, стверджуючи, серед іншого, про утиски та відмову у підвищенні на посаді за расовою ознакою.

У жовтні 1991 року її допитали слідчі. 9 грудня 1991 року заявниця подала первинну заяву до Трудового трибуналу, стверджуючи, що вона зазнала дискримінації як чорношкіра жінка з інвалідністю, зокрема, через рішення надати підвищення іншому працівникові замість неї, відмову перевести її на іншу посаду та відмову призначити її на вищу посаду, не враховуючи належним чином її професійну кваліфікацію.

У своїй заяві вона посилалася на події, що мали місце до початку її роботи в 1989 році. 23 січня 1992 року один зі слідчих Ради повідомив заявницю про те, що її скарги були визнані необґрунтованими. Трибунал з трудових спорів провів слухання 9 червня 1992 року, на якому сторони погодилися, що відповідно до статті 68 (1) Закону про расові відносини 1976 року, заявник не міг посилатися на події, що мали місце до вересня 1990 року.

Було вирішено, що для вирішення справи по суті необхідні детальні докази, і справу було відкладено для наступного слухання. 24 червня 1992 року Рада звернулася до заявника з проханням надати додаткові та більш точні відомості щодо первинної заяви. Заявник надав відповідь 24 листопада 1992 року. Хоча за звичайного перебігу подій слухання по суті справи було б призначено на першу половину 1993 року, Рада звернулася до Трибуналу з трудових спорів з проханням відкласти слухання по суті справи на тій підставі, що було б краще дочекатися результатів внутрішньої апеляції заявника. Розгляд справи було відкладено, заявник не заперечував проти такого відкладення. Після ухвалення рішення за внутрішньою апеляцією Трибунал відновив розгляд справи заявника, призначивши слухання справи по суті на 11 – 13 травня 1994 року. 20 грудня 1994 року Трибунал виніс своє рішення, у якому встановив, що з боку роботодавця мала місце дискримінація щодо низки процедурних аспектів.

Розгляд справи було відкладено для того, щоб сторони досягли згоди щодо відшкодування збитків, які підлягають відшкодуванню. Рада вже зустрічалася з представниками профспілки заявниці 6 грудня 1994 року. Кульмінацією переговорів стала зустріч 24 березня 1995 року, на якій юридичні представники Ради погодили із заявником суму відшкодування, що підлягала затвердженню обраними членами Ради. 3 квітня 1995 року Рада повідомила заявника, що її члени відхилили рекомендації своїх посадових осіб і що врегулювання спору на обговорюваних умовах є неможливим. Наступного дня заявник повністю припинив переговори. Трибунал запропонував включити справу до списку в червні 1995 року, але оскільки ця дата не була зручною для Ради, а заявник був відсутній у червні 1995 року, дату було призначено на 11 вересня 1995 року. Після слухання щодо засобів правового захисту, яке відбулося в цей день, Трибунал присудив заявнику компенсацію в розмірі 24 952,51 фунтів стерлінгів (GBP), рішення про що було винесено 9 жовтня 1995 року. Рада подала апеляцію до Апеляційного трибуналу з трудових спорів (далі – АТС).

Апеляційна скарга була подана 27 січня 1995 року, оскільки її необхідно було подати протягом 42 днів після винесення рішення по суті. Після слухання Апеляційний трибунал виніс рішення про скасування попереднього рішення, де мова йшла про наявність дискримінації.

Обґрунтування ЄСПЛ

Суд зазначає, що заявник зробив численні твердження щодо дискримінації на роботі, які, безсумнівно, порушували складні фактичні питання. Однак можна зазначити, що в апеляційних інстанціях, які не повинні були повторно заслуховувати докази або переоцінювати факти, порушені питання не становили особливої юридичної складності. Щодо поведінки заявниці Суд нагадує, що заявниця подала свої вимоги під час розгляду внутрішніх процедур оскарження, і що вона не заперечувала проти того, щоб Трудовий трибунал (ТТ) відклав розгляд справи до їх завершення. Заявниця також не заперечувала проти відкладення розгляду справи після винесення рішення по суті для того, щоб сторони могли спробувати досягти мирової угоди щодо розміру компенсації. З огляду на всі обставини справи, зокрема, на загальну тривалість провадження, Суд вважає, що тривалість оскаржуваного провадження не відповідала вимозі розумного строку. Відповідно було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за посиланням: https://tinyurl.com/y7k9tx6m

Більше тематичних рішень ЄСПЛ у Дайджесті практики ЄСПЛ щодо питань дискримінації на роботі, який підготувала Вікторія Поліщук, Голова Комітету НААУ з питань трудового права. https://tinyurl.com/2aje9ztm