Невиконання нормативу з працевлаштування людей з інвалідністю: аналіз постанови Верховного Суду

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.08.2023 р. у справі № 120/4975/22 (провадження № К/990/15158/23) за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Летішопс Україна» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 2 593 156 грн та пені у розмірі 151 439,96 грн, а всього - 2 744 595 грн.

Обставини справи. Відповідачем подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2021 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 117 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону № 875-XII, становить 5 осіб. Факт подачі усієї необхідної звітності, передбаченої чинним законодавством, відповідачем виконано. Окрім того, фактів безпідставної відмови у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулася до відповідача самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості - не виявлено.

Обґрунтування Суду. У разі, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Проте, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 2 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі №819/639/17, від 20 травня 2019 року у справі № 820/1889/17 та від 3 грудня 2020 року у справі № 812/1189/18.

Тому, підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 260/557/19.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або:

1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-XII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або

2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного від 8 травня 2018 року у справі №805/2275/17-а та від 16 червня 2020 року у справі №813/3047/18.

Детальніше зі справою можна ознайомитися за покликанням: http://surl.li/kveid

Підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ

Цікаві публікації автора:

• Стягнення середнього заробітку з роботодавця, який на окупованій території. http://surl.li/kdxfo

Зареєструватися на заходи Центру трудового права та соціального забезпечення:

• Трудові права та соціальні гарантії військовослужбовців та ветеранів. http://surl.li/kuptz

• Фахова дискусія на тему «Захисні споруди та безпека праці: хто і за що відповідають?». http://surl.li/krelm