Згідно зі статтею 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство застосовують у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Непоширення норм КЗпП на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Варто зазначити, що питання виплати допомоги у разі звільнення з військової служби врегульовані положеннями спеціального законодавства.

Так, стаття 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає порядок, розмір, підстави й умови виплати одноразової грошової допомоги у випадку звільнення з військової служби.

З урахуванням того, що спеціальним законодавством, яке стосується оплати праці військовослужбовців, врегульоване питання виплати їм допомоги при звільненні з військової служби, то норми статті 44 КЗпП на такі правовідносини не поширюються.

Відповідь підготувала Вікторія Поліщук, голова Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ