Чи можливо стягнути моральну шкоду у зв’язку з травмою на виробництві, яка трапилась у 1989 році?

Законодавство, чинне на момент заподіяння травми, а саме: Цивільний кодекс Української РСР та Кодекс законів про працю Української РСР, не передбачало відшкодування моральної шкоди потерпілому.

Стаття 440-1 щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди була внесена до ЦК Української РСР на підставі Закону України від 06 травня 1993 року № 3188-XII «Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій».

Стаття 237-1 КЗпП України, якою встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, включена до зазначеного кодексу на підставі Закону України «Про внесення змін до КЗпП України» від 24 грудня 1999 року, який набрав чинності 13 січня 2000 року.

До набрання чинності зазначеними нормами правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди були врегульовані Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року, ухваленими після спричинення позивачу травми.

Правилами відшкодування підприємствами, установами, організаціями шкоди, завданої робочим та службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ними трудових обов`язків, затвердженими постановою радою міністрів СРСР № 690 від 03 липня 1984 року, не було передбачено відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (Рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відтак, відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

Підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ

Цікаві публікації автора:

Стягнення середнього заробітку з роботодавця, який на окупованій території. http://surl.li/kdxfo