Постанова Волинського апеляційного суду у справі № 161/8196/22 від 06 квітня 2023 року про визнання незаконним призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди
Обставини справи. 25 березня 2022 року ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» видано наказ № 5-к «Про призупинення дії трудового договору», відповідно до якого з працівниками, у тому числі й з позивачем, як уповноваженим з антикорупційної діяльності, було призупинено дії трудових договорів на строк з 28 березня 2022 року до 24 квітня 2022 року без виплати заробітної плати. 22 квітня 2022 року ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» видано наказ № 7-к «Про призупинення дії трудового договору», яким дії трудових договорів працівників, у тому числі й з позивачем, як уповноваженим з антикорупційної діяльності, була призупинена з 25 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу через відсутність замовлень та неможливістю виконання роботи, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.
Обґрунтування Суду. Неможливість обох сторін трудового договору виконувати покладені на них обов`язки у зв`язку з військовою агресією проти України як умова призупинення дії трудового договору передбачена редакцією норми закону, яка не була чинною на час видачі наказів про призупинення трудових відносин з позивачем. Тому посилання суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення на абсолютну неможливість надавати роботу та виконувати її як на обов`язкову умову призупинення дії трудового договору, є неправильним трактування закону, що підлягав застосуванню до спірних правовідносин.
Також, на думку колегії апеляційного суду, хибним є висновок суду першої інстанції, що законодавець передбачив одночасне настання неможливості надати роботу і неможливості виконувати роботу працівником. За змістом норм закону, який діяв на час видання оспорюваних наказів, призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативою однієї із сторін, про що вони мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб. Як роботодавець, так і працівник, кожен окремо, міг призупинити дію трудового договору у зв`язку з військовою агресією.
Відсутність у період з виникнення спірних відносин (у зв`язку з військовою агресією проти України) в уповноваженого з антикорупційної діяльності фактичної роботи на підприємстві, яка передбачена Законом України «Про запобігання корупції» та його посадовою інструкцією, в поєднанні із тривалою відсутністю позивача ОСОБА_2 на підприємстві та зниженням прибутковості підприємства у зв`язку із форс-мажорними обставинами, спричинили достатні для ДП «Волиньстандартметрологія» умови для призупинення з ОСОБА_2 дії трудового договору на період воєнного стану, що дозволило зберегти за останнім робоче місце та уникнути припинення трудового договору.
При цьому колегія суддів зауважує, що позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що він звертався до роботодавця із заявою про поновлення дії трудового договору, що свідчило б про його бажання чи готовність виконувати свої трудові обов`язки.
Детальніше зі справою можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/U5mJ4Sr
Постанова Миколаївського апеляційного суду від 12.04.2023 р. у справі № 487/1982/22 (провадження № 22-ц812/310/23 про призупинення дії трудових договорів
Закон №2136-ІХ надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
Разом з тим, як вбачається з аналізу положень ч.1ст.13 Закону таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж диспозиція цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.
Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.
Позивач у своєму запереченні на оспорюваний ним наказ вказав про готовність виконувати свої трудові обов`язки з огляду на функціонування підприємства.
Щодо абсолютної неможливості надавати роботу та виконувати її, то роботодавець має перебувати в таких обставинах коли він не може надати роботу працівнику, в свою чергу, працівник - не може виконати роботу.
Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
Тому за умови, що працівник бажає та може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.
Детальніше з постановою можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/k5mJ6KA
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 14.04.2023 р. у справі № 242/411/23 (провадження № 2/242/361/23) про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.
Разом з тим, частиною третьою статті 10 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
При цьому, необхідно зазначити, що звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.
Згідно ст. 10 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 р. № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Таким чином, роботодавець має виконати функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу у вигляді середнього заробітку, нарахованого на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні.
Детальніше зі справою можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/k5mKw7c
Постанова Дніпровського апеляційного суду від 13.04.2023 р. у справі № 210/4198/22 (провадження № 22-ц/803/2793/23) щодо збереження середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу
З моменту набрання чинності Законом №2352-ІХ не вбачається правових підстав для продовження виплати роботодавцем середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу до дня набрання чинності Законом.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що збереження заробітку вже мобілізованим працівникам позначатиме дискримінацію колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки з метою уникнення дискримінаційних підходів стосовно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, припинення збереження заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності вказаним Законом, а також не зарахування періоду перебування на військовій службі до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, є виправданим та відповідає Конституції України.
З огляду на зазначене, колегія вважає висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь середньої заробітної плати за період з 19 липня 2022 року по листопад 2022 року (включно) у розмірі 63747,04 грн, щомісячно, та середню заробітну плату за його посадою, за період з 01 грудня 2022 року і до закінчення строку дії контракту про проходження громадянами військової служби у Збройних силах України, законним та обґрунтованим.
З врахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судом надано належну оцінку наданим сторонами спору доказам, а також доводам учасників справи щодо предмету спору.
Детальніше зі справою можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/95mKtwL
Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13.04.2023 р. у справі № 139/169/23 щодо збереження середнього заробітку для педагогічного працівника
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться в спеціальному законі.
З огляду на вказане суд відхиляє аргумент відповідача про те, що Кодекс законів про працю України має перевагу на спеціальним законом «Про освіту».
Зважаючи на те, що позивач на момент припинення виплати йому середнього заробітку і до теперішнього часу займає посаду вчителя предмета «Захисту України» ЗЗСО «Ліцей №1 смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, то на нього поширюється дія Закону України «Про освіту», який є спеціальним законом, а тому саме вказаний закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, з урахуванням ч.2 ст. 57 Закону України «Про освіту», а також того, що ОСОБА_1 який являється педагогічним працівником, був мобілізований на військову службу до Збройних Сил України в зв`язку з введеням воєнного стану, який діє і на даний час, продовжує проходити військову службу, суд дійшов висновку, про те, що дії відповідача щодо припинення йому нараховувати і виплачувати середній заробіток з 19 липня 2022 року є протиправними, а тому позов в цій частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Детальніше зі справою можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/55mKukk
Підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівник Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ
Цікаві публікації лектора:
• Порушення військового обліку стосовно працівників. Рахувати як одне чи декілька порушень? https://cutt.ly/b5clKlD
• Огляд рішення ЄСПЛ щодо звільнення члена профспілки HOPPEN AND TRADE UNION OF AB AMBER GRID EMPLOYEES v. Lithuania. https://cutt.ly/Y5cl9H5
Зареєструватися на найближчі заходи лектора:
• Вебінар «Військовий облік та бронювання працівників: нові роз’яснення і практика — 2023». https://cutt.ly/35w6IY5
• Вебінар «Протидія мобінгу на роботі. Інструкція із захисту». https://cutt.ly/T5w6GFn
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ