Аналіз судової практики з питань відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров`я за березень 2023 року

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 16.03.2023 р. у справі № 185/8508/22 (провадження № 22-ц/803/2716/23) про відшкодування моральної шкоди спричиненої внаслідок ушкодження здоров’я під час виконання трудових обов’язків

Докази, які було використано на підтвердження шкідливих умов праці: медичний висновок лікарсько-експертної комісії, виписку зі історії хвороби № П8598, виписку із медичної карти амбулаторного хворого № П 5199, виписки зі історії хвороби 185, виписку з картки ДСН № 104, ДС № 77,ДС № 86, Епікриз № 351, виписку з картки ДС № 21, ДС № 309, ДС № 60, ДС № 308,ДС№187,, ДС№ 40, ДС№305, ДС№386 (а.с.16-32). Факт настання причинно наслідкового зв`язку із настанням хвороби пов`язану із виробництвом, позивачем було доведено наявними доказами в матеріалах справи.

Прийнявши до уваги факт отримання ОСОБА_1 третьої групи інвалідності та втрати ним 60% працездатності, врахувавши характер немайнових втрат позивача, глибину її фізичних та душевних страждань, погіршення його здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації, а також керуючись засадами розумності і справедливості, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, на рівні 120000 грн. Враховуючи наведене, а також те, що професійне захворювання позивача виникло під час його перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності та завдало йому моральних страждань, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/T4Xb28p

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 20.03.2023 р. у справі № 185/8389/22 (провадження № 22-ц/803/2779/23) про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я

Згідно висновку комісії розслідування нещасного випадку: вивчивши матеріали розслідування, оглянувши місце, де стався нещасний випадок, опитавши постраждалу та свідків, розглянувши Висновок про тяжкість виробничих травм № 128 КЗ «Павлоградська міська лікарня №4» ДОР», згідно підпункту 2 пункту 15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 30 листопада 2011 року, комісія прийняла рішення: нещасний випадок з ОСОБА_1, охоронником ТОВ «Охоронний холдінг», визнано таким, що пов’язаний з виробництвом, взяти до обліку на ТОВ «Охоронний холдінг» та скласти акт за формою Н-1. Особи, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку: ОСОБА_1 - охоронник ТОВ «Охоронний холдінг» - порушила вимоги п. 3.3 «Інструкція з охорони праці № 165 для охоронника ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», затвердженої наказом генерального директора ТОВ «Охоронний холдінг» за № 54 вiд 21 травня 2013 року, а саме: «Дотримуватись заходів особистої обережності при виконанні будь-якого виду робіт, а також при пересуванні по території підприємства».

Вказаним висновком встановлено причини настання випадку: основна порушення трудової і виробничої дисципліни, в частині невиконання вимог інструкції з охорони праці; сукупні - порушення трудової і виробничої дисципліни, і частині невиконання посадових обов`язків ОСОБА_1 .

Внаслідок цієї події позивач отримала травму: перелом обох лонних кісток тазу та їй було встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково, згідно довідки МСЕК серії 12ААА №043510 від 05 вересня 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для відшкодування моральної шкоди необхідна вина заподіювача такої шкоди. Однак, враховуючи обставини отримання ушкодження здоров`я позивачем внаслідок нещасного випадку на виробництві 21 жовтня 2015 року, встановлені комісії розслідування нещасного випадку, з якого вбачається, що ушкодження здоров`я потерпілий отримав при виконанні трудових обов`язків не з вини роботодавця, що підтверджується висновками комісії за результатами причин розслідування нещасного випадку, викладеними у Акті форми Н-1, а також власноруч наданими письмовими пояснення при розслідуванні нещасного випадку, та підтверджується показами свідка ОСОБА_6, суд дійшов до висновку про відсутність права у позивача на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України.

Висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на нормах законодавства.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/u4XbXlA

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 21.03.2023 р. у справі № 213/2628/22 (провадження № 22-ц/803/3368/23) про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивачки, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПрАТ «ІнГЗК», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ «ІнГЗК» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30 липня 2020 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.

Крім того, відсутність причинного зв’язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв’язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов’язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачка з власної волі протягом тривалого часу виконувала роботу в шкідливих умовах праці, була повідомлена про умови праці, наявність на її робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачкою робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов’язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов’язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачка не підтвердила факт заподіяння їй моральної шкоди належними доказами, а саме висновками лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи або медико-соціальної експертної комісії про встановлення факту заподіяння моральної шкоди, колегія суддів визнає необґрунтованим.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/84XbOOj

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 22.03.2023 р. у справі № 213/2574/22 (провадження № 22-ц/803/2911/23) про відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я без урахування утримання податку з доходу фізичних осіб

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто АТ «Південний ГЗК».

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 165 000 грн., суд зазначив, що виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, та позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів на обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача.

Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв’язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 65% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв’язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров’я неможливе.

З  урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65% та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 165000 грн. до 200000 грн., що на переконання колегії суддів більш відповідає встановленим судом обставинам справи (рівню моральних страждань позивача), та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами.

Про цьому суд першої інстанції також враховує доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, позивач також мав трудовий стаж на інших підприємствах, та задовольняє позовні вимоги не в повному обсязі.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/r4XvJfK

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 22.03.2023 р. у справі № 212/869/22 (провадження № 22-ц/803/2777/23) про відшкодування моральної шкоди

Позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок правонаступника роботодавця, тобто АТ «Криворізький залізорудний комбінат». Визначаючи розмір матеріальної компенсації моральних страждань в сумі 39999 грн., суд виходив з характеру захворювання позивача, наявності його фізичних та моральних страждань пов’язаних з наслідками професійного захворювання, їх тривалості і тяжкості, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках. Між тим, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнутої за рішенням на користь позивача моральної шкоди.

Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 20% безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він вимушений проходити лікування, відновлення його стану здоров`я неможливе.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Отже, з урахуванням того, що позивачу безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 20% та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п.2 ч.1 ст.376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 39999 грн. до 60000 грн., що на переконання колегії суддів більш відповідає встановленим судом обставинам справи (рівню моральних страждань позивача), та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами.

Крім того, остаточно визначаючи суму до стягнення, апеляційний суд звертає увагу та те, що вона підлягає присудженню без утримання податків та інших обов`язкових платежів з огляду на наступне.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/R4XbfMQ 

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22.03.2023 р. у справі №176/239/23 (провадження №2/176/239/23) про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання в розмірі 245000 грн.

Згідно з п.14 акту Форми П-4 ОСОБА_1 встановлений діагноз: 1. Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна C6, C7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, периферичним неросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня). 2.Хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І.Пономарьової.

Відповідно до п.18 акту Форми П-4, причинами виникнення професійного захворювання позивача є: рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає до 69,4% при нормі до 25%, робоча поза вимушена 12,8% при нормі до 10%, кількість вимушених нахилів корпусу за зміну становить до 192 при нормі 51-100 відносяться до ІІІ класу 1 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу. Рівень виробничого шуму до 107 дБА при нормі 80 дБА. Мікроклімат: температура повітря робочої зони +15,5°С, при нормі +17°+26°С. Рівень відносної вологості до 92% при нормі 75%.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №105905 від 20.12.2022 року ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності. Визначено ступінь втрати професійної працездатності 60% з 16.12.2022 року, безтерміново. Зазначено про потребу в забезпеченні лікарськими засобами, лікуванні в стаціонарі, санаторно-курортним лікуванням 1 раз на 3 роки. /а.с.15/

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №197714 від 20.12.2022 року ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності з 16.12.2022 року у зв`язку з професійним захворюванням. Інвалідність встановлена безтерміново. Протипоказана робота в умовах дії вібрації, загальної тяжкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, пилу, шуму. /а.с.16/В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 19.09.2008 року по 30.09.2022 року він працював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» з повним робочим днем, на посаді підземного електрослюсаря, підземного прохідника. 30.09.2022 року позивача було звільнено з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

Суд, при визначені розміру моральної шкоди оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 60% професійної працездатності, призначення позивачу третьої групи інвалідності безтерміново, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров`я позивача та, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 120 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди. Тому посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди саме власником підприємства є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов`язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу. Однак, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. За вищевказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, проте частково, в розмірі 120 000 грн.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/o4Xb7Pd

Підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівник Центру трудового права та соціального забезпечення

Цікаві публікації лектора:

·  Як отримати відпустку 90 днів під час перебування за кордоном? https://cutt.ly/b7jxJV8

·  Чи можна використати як доказ лист ТПП України від 28.02.2022 р. про засвідчення форс-мажорних обставин для розірвання трудового договору у зв’язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій? https://cutt.ly/M7jxZWR

Зареєструватися на вебінар Вікторії Поліщук «Захист трудових прав в діяльності підприємств, які на окупованій території або виробничі потужності яких зруйновані». https://cutt.ly/u4zSAjQ

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ