Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27.09.2023 р. у справі №226/584/23 (провадження №2/226/145/2023) за позовом до Комунального некомерційного підприємства «Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги» про визнання дискримінації та мобінгу, скасування дисциплінарного стягнення, наказу створення комісії, наказу скорочення штату, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату
Обставини справи. З 01.03.2022 ОСОБА_1 на підставі наказу №9-к від 01.03.2022 працювала у відповідача на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини у підрозділі «Амбулаторія ЗПСН с. Новатор». 20.02.2023 наказом №8-к їй було оголошене догану за неналежне виконання професійних обов`язків та порушення п.3.1.12 Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а саме, неповажне відношення до колег, не сприяння створенню позитивного психологічного клімату в колективі, недоброзичливі відношення з колегами, пацієнтами та відвідувачами.
Вважає наказ незаконним і необґрунтованим, він виданий без посилання на докази та не відповідає дійсним обставинам. Наказ виданий на підставі доповідних записок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які виклали свої надумані обставини, а самі влаштували її цькування та дискримінацію через виниклі у них до неї особисті неприязні відносини. Вважає доповідні записки проявом дискримінації та доказом мобінгу, а не доказом порушення нею правил внутрішнього трудового розпорядку. Адміністрацією відповідача не було взято до уваги те, що між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_5 (яка на той час очолювала амбулаторію) і нею з іншого боку існує конфлікт. Не була взята до уваги і доповідна записка ОСОБА_5 від 07.02.2023 про назрівання конфлікту та розвивання мобінгу працівників амбулаторії, за нею не було вжито ніяких заходів реагування. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виклали у доповідних надуманий «бруд», вони постійно цькували і принижували її у присутності колег і відвідувачів, примушували її виконувати за них роботу, а якщо вона відмовлялася, то ображали її.
Обґрунтування Суду. Поняття мобінгу визначене в статті 2-2Кодексу законів про працю України, яка встановлює заборону мобінгу (цькування).
Позивач ОСОБА_1 як у позовній заяві, так само й під час судових засідань у справі не розмежує, які саме дії (бездіяльність) відповідача сприймаються нею окремо як мобінг та як дискримінація.
Проявами мобінгу та дискримінації щодо себе позивач наводить складання лікарем ОСОБА_3 та старшою медсестрою ОСОБА_4 доповідних записок, відомості яких не відповідають дійсності та є надуманими через наявний між нею та вказаними особами конфлікт.
Разом із тим, в судовому засіданні позивач визнала факт наявності 25.01.2023 конфлікту між нею та лікарем ОСОБА_3 , в ході якого вона дійсно підвищувала на лікаря голос, відмовлялася виконувати її розпорядження та дійсно обізвала лікаря «малолетней ссыкухой» (дослівно). Отже, стверджувати, що доповідні записки ОСОБА_3 від 27.01.2023 та 01.02.2023 містять неправдиві відомості, підстав немає. Крім того, про вказані обставини заявлено лікарем ОСОБА_3 та старшою медсестрою ОСОБА_4 в судовому засіданні під час їхнього допиту в якості свідків.
Відтак, враховуючи, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник саме з приводу незгоди позивача як медичної сестри з обов`язком виконання доручення останньої як лікаря, доручення було прямо пов`язане з виконанням позивачем посадових обов`язків, підстави вважати цей конфлікт і його наслідки дискримінацією та/або мобінгом у розумінні положень ст.2-2 КЗпП України відсутні, оскільки доручення ОСОБА_3 має ознаки вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, і обговорення його виконання належить здійснювати у відповідності до Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не була врахована наявність конфлікту між нею та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , і не вжито заходів задля сприяння вирішенню ситуації, слід зауважити, що доповідна записка лікаря ОСОБА_5 від 07.02.2023 на ім`я головного лікаря з описом обставин її конфлікту та конфлікту ОСОБА_1 с ОСОБА_3 не містить відбитку штампу вхідної реєстрації цієї записки одержувачем, у той час як на доповідних записках ОСОБА_3 і ОСОБА_4 такі відбитки штампів наявні. Таким чином, відсутні підстави вважати достеменно встановленим, що лікарем ОСОБА_5 дійсно подавалася головному лікареві вищевказана доповідна записка.
Іншим проявом дискримінації та мобінгу з боку відповідача позивач зазначає створення ним комісії з розслідування скарги пацієнта ОСОБА_6, і створена комісія в ході своєї роботи психологічно тиснула на неї, організувавши принизливе екзаменування.
Так, наказом відповідача №74 від 15.02.2023 створено комісію з розслідування скарги пацієнта ОСОБА_6 у складі заступника головного лікаря з медичного обслуговування ОСОБА_13 (перевірка відповідності ОСОБА_1 згідно посадової інструкції), головної медичної сестри ОСОБА_9 (проведення заліку ОСОБА_1 на відповідність вищій категорії) та юрисконсульта ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відсторонене на час розслідування від виконання процедур.
Суд не може погодитися з твердженнями позивача щодо відсутності підстав для створення комісії та наявності у таких діях ознак продовження її цькування та дискримінації.
Отже, отримавши скаргу ОСОБА_6 на неякісну медичну допомогу з боку медичної сестри ОСОБА_1 , відповідач прийняв правомірне рішення про розслідування скарги, для чого й створив комісію.
З наведеного вбачається, що зазначені дії відповідача також не є дискримінацією та/або мобінгом, а доводи позивача свідчать про її незгоду з діями та рішеннями роботодавця, проте не свідчать про обмеження прав і свобод ОСОБА_1 .
Разом із тим, суд не може погодитися із визначеним наказом №74 від 15.02.2023 обсягом повноважень членів комісії, оскільки такі повноваження не передбачені жодним нормативним актом, який регулює діяльність керівного складу та старшого медичного персоналу закладів охорони здоров`я.
Наділення комісії функціями, які не передбачені діючим законодавством про працю, на думку суду, не свідчать про намір позивача дискримінувати позивача та піддати її мобінгу, а лише констатують неналежний рівень кваліфікації відповідальних за організацію розгляду скарг пацієнтів осіб підприємства.
Продовженням дискримінаційного цькування із наростанням тиску позивач вважає і дії відповідача зі скорочення її посади. Позивачем заявлені також вимоги про визнання незаконними та скасування наказу №75 від 27.02.2023 «Про внесення змін до штатного розкладу та скорочення штатної чисельності» та наказу №53 від 02.03.2023 «Про попередження про звільнення».
Суд не може погодитися з цими твердженнями ОСОБА_1, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що КНП «МЦПМСД» у відповідності до наказу №53 від 02.03.2023 «Про попередження про заплановане звільнення» 02.03.2023 попередило та повідомило ОСОБА_1 про скорочення та звільнення з посади, а також їй були запропоновані всі наявні вакантні посади на підприємстві, серед яких посади лікарів, молодшої медичної сестри та лікаря-інтерна.
Таким чином, роботодавець запропонував позивачеві наявні вакантні посади одночасно із попередженням про звільнення у зв`язку із скороченням, однак позивач не скористалася даним правом та не надала згоди на переведення через невідповідність власної кваліфікації запропонованим вакансіям.
Отже, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши всі наявні у справі докази, надавши оцінку доводам позивача по кожній позовній вимозі як по суті, так само й в контексті наявності ознак дискримінації та/або мобінгу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання факту дискримінації та мобінгу під час трудових відносин з відповідачем задоволенню не підлягає.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113809784
Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ