Винагорода «атестованих» і «неатестованих» прокурорів без дискримінації: рішення КСУ

2019 -2020 рр. в Україні ознаменувалися запровадженням першочергових заходів із реформи органів прокуратури, що полягали в проведенні атестації прокурорів усіх рівнів, та, по суті, виражались в очищенні системи від працівників, які не відповідають вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності прокурора.

Атестація прокурорів відбувалась на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113 – ІХ від 19.09.2019, який і на момент прийняття, і на момент реалізації його положень викликав багато критики та зауважень не лише у безпосередніх «адресатів» Закону (прокурорів), але й в суддівському середовищі, про що свідчить значна кількість задоволених позовів звільнених («неатестованих») працівників прокуратури.

Відповідно до вимог абзацу 3 пункту третього Розділу ІІ Закону № 113 – ІХ прокурори до завершення атестації продовжували здійснювати свої процесуальні повноваження та зберігали статус прокурора, проте на зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур мала здійснюватись відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (від авт. - а не відповідно до вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697–VII).

Як наслідок, прокурори, які зберігали свій єдиний для всіх правовий статус та виконували в повній мірі свої процесуальні обов’язки, отримували різний розмір заробітної плати, що залежав виключно від факту успішного проходження ними атестації.

При цьому, атестація прокурорів проводилась поетапно – від прокурорів Генеральної прокуратури України до місцевих прокуратур і графіки такої атестації не залежали від волевиявлення власне прокурорів, а затверджувались розпорядчим актом «роботодавця».

Конституційний Суд України 13 вересня 2023 року ухвалив Рішення № 8-р(ІІ)/2023 у справі № 3-80/2022, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113 – ІХ від 19.09.2019, яким передбачалась виплата заробітної плати прокурорам, що не завершили атестацію, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України констатував, що конституційні повноваження прокуратури в поєднанні з її інституційним місцем у системі правосуддя наближують функціонування прокуратури до європейських стандартів, насамперед в аспекті зміцнення ролі цієї інституції як важливого елементу системи кримінального правосуддя, що обумовлює потребу в наданні прокурорам гарантій незалежності законом, щоб забезпечити функціонування дієвої системи правосуддя, яка спроможна захистити права і свободи людини.

Врегулювання законом, а не підзаконним актом питань матеріального, соціального, пенсійного забезпечення прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури, що інакше призведе до недодержання принципу поділу влади.

Конституційний Суд України вважає, що наділення Кабінету Міністрів України повноваженням урегульовувати питання винагороди прокурорів не можна визнати таким, що відповідає конституційній вимозі щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України зазначає, що прокурори сприяють здійсненню правосуддя в межах повноважень, якими їх наділено відповідно до статті 1311 Конституції України.

Вони виконують свої обов’язки на професійній основі, мають юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України або адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі. Єдиний порядок набуття статусу прокурора, наділення прокурорів однаковим обсягом гарантій незалежності, сукупність повноважень та обов’язків прокурора свідчить про єдиний юридичний статус усіх прокурорів.

З набранням чинності Законом № 113–IX питання винагороди прокурорів, які пройшли атестацію та яких переведено до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, регулює Закон № 1697–VII, а питання винагороди тих прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, – підзаконний нормативний акт – постанова Кабінету Міністрів України.

Відтак оспорювані приписи Закону № 113–IX визначають відмінне від установленого статтею 81 Закону № 1697–VII регулювання оплати праці прокурорів, що свідчить про відмінність у підході законодавця до питання винагороди прокурорів, а отже, про неоднакове ставлення до прокурорів попри те, що їх наділено єдиним юридичним статусом за обсягом гарантій забезпечення їх незалежності як невіддільного складника цього статусу.

Таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об’єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною.

Конституційний Суд України також звертає увагу на те, що одночасна дія актів права того самого рівня, які неоднаково регулюють те саме питання – винагороду прокурора – не відповідає вимозі юридичної визначеності як складнику правовладдя, установленого приписом частини першої статті 8 Конституції України за формулою: „В Україні визнається і діє принцип верховенства права“.

З повним текстом рішення Конституційного Суду України № 8-р(ІІ)/2023 від 13.09.2023 можна ознайомитись за посиланням: https://is.gd/1ia3kS

Інші рішення Конституційного Суду України з питань організації та діяльності прокуратури, статусу прокурора:

• Рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами Данилюка Степана Івановича та Литвиненка Олексія Івановича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII, яким передбачено, що «умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України» (за посиланням: https://is.gd/uWgD41

• Рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соц1ального страхування (за посиланням: https://is.gd/liq2ht

• Рішення від 01 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 у справі за конституційною скаргою Василенка Сергія Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (щодо гарантій незалежності прокурора) (за посиланням: https://is.gd/unwDVc

Матеріал підготувала Ірина ПОДКОПАЄВА, адвокат, член Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ