(Не)поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Отже, закон чітко визначає початок перебігу строку на апеляційне оскарження та підстави виникнення права на його поновлення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Водночас, протягом встановленого судом строку особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про його поновлення або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Верховний Суд зауважує, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

1. У справі № 200/18472/21 порушення процесуальних строків апеляційного оскарження відповідач обґрунтовував військовою агресією російської федерації проти України.

Протягом березня - червня 2022 року Управління знаходилося за своєю юридичною адресою в м. Слов`янськ де проводилися активні бойові дії. У місті відбувалися перебої із постачанням електроенергії, тому відповідач не завжди мав доступ до електронної пошти. З метою збереження життя та здоров`я працівників в Управлінні були запроваджені евакуаційні заходи. В Управлінні запроваджено дистанційний режим роботи.

Крім того, 06.04.2022 на офіційному сайті Першого апеляційного адміністративного суду з`явилася інформація про тимчасове обмеження приймання, реєстрації вхідної та відправка вихідної кореспонденції суду. Також у період з 18.04.2022 по 31.05.2022 працівник управління ОСОБА_2 знаходилася у простої і лише 01.06.2022, згідно наказу від 30.05.2022 № 255, стало можливим повністю відновити роботу із захисту прав та інтересів управління.

Ухвалою апеляційного суду причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними у зв`язку із чим відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погодившись із ухвалою апеляційного суду, Управління подало касаційну скаргу.

Розглядаючи справу, Верховний Суд керувався наступними правовими позиціями:

• Обставина повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України могла унеможливити дотримання встановленого законом процесуального строку, однак поважними такі причини можна визнати лише за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку (пункт 59 ухвали від 13.09.2022 у справі № 990/102/22, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022).

• Лише факт введення воєнного стану в Україні не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу (постанова Верховного Суду від 26.09.2022 у справі № 560/403/22 та від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21).

• Введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною (постанова Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 761/28821/20).

• Покликання скаржника на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, суд касаційної інстанції оцінює критично, оскільки останній стосується суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у спірних правовідносинах не є суб`єктом господарської діяльності чи фізичною особою, у якого виникли зобов`язання за договором (постанова Верховного Суду від 15.12.2022 у справі №280/7562/21, від 26.01.2023 у справі № 160/5130/21 та від 24.05.2023 у справі № 200/19065/21).

Своєю чергою, апеляційним судом для заявника були забезпечені усі умови, за яких управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, як суб`єкт владних повноважень, не тільки мав можливість, а й процесуальний обов`язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Проте, скаржник обмежився загальними фразами щодо воєнного стану та на виконання покладених на нього обов`язків доводити свою позицію не надав доказів існування непереборних обставин, які перешкоджали скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою.

Відповідач не надав будь-яких доказів в підтвердження зазначених ним технічних обмежень. Також суд зазначив, що на час спливу строку подання апеляційної скарги активні бойові дії у м. Слов`янськ не проводились. Апелянтом не надано доказів встановлення дистанційного режиму в Управлінні або окремих працівників. Крім того, поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішніх процедур державними органами.

Доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 200/18472/21 можна ознайомитись за посиланням:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/114302948

2. У справі № 560/19101/21 порушення процесуальних строків апеляційного оскарження відповідач обґрунтовував військовою агресією російської федерації проти України, обґрунтованою перезавантаженістю пенсійного органу через надходження великого обсягу документів у системі «Електронний суд», що унеможливлює їх оперативне та вчасне опрацювання.

Зокрема, відповідач наголошував, що запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуального строку.

Крім того, електронна адреса головного управління Пенсійного фонду України «post@km.pfu.gov.ua» з початком запровадження воєнного стану з метою недопущення витоку персональних даних та несанкціонованого доступу до електронних баз та документообігу органів Пенсійного фонду України була переведена в режим часткового доступу розпорядниками доменного ім`я «gov.ua». Станом на 09.05.2022 в системі «Електронний суд» було зареєстровано більше 27 тисяч документів у справах, стороною в яких є ГУ ПФУ. Щоденне надходження документів через систему «Електронний суд» розпочалося з 14.03.2022 та становило близько 400 в день (40 документів на спеціаліста), що об`єктивно унеможливлювало їх оперативне опрацювання та створювало дійсні істотні труднощі для своєчасного вчинення процесуальних дій та в деяких випадках призвело до порушення процесуальних термінів.

Не погодившись із ухвалою апеляційного суду, Управління подало касаційну скаргу.

Розглядаючи справу, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 389-VIII в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Водночас, неналежна організація процесу оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №560/2836/22

Апелянт повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали відповідачу скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, ГУ ПФУ не наведено.

Отже, доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в заяві про поновлення строку та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції надав оцінку поважності причин пропуску строку.

З повним текстом постанови Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 560/19101/21 можна ознайомитись за посиланням:

https://reyestr.court.gov.ua/Review/113935135

Матеріал підготувала Ірина ПОДКОПАЄВА, адвокат, членкиня Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ

Зареєструватись на заходи від Центру трудового права та соціального забезпечення можна за посиланнями:

Фахова дискусія: Вплив домашнього насильства на сферу праці. Вікторія Поліщук, Ірина Подкопаєва, Наталія Кайда, Анастасія Якимова, Євген Колосовський: https://is.gd/cXjWm0

Пенсійне забезпечення військовослужбовців в Україні: практичні нюанси. Ірина Подкопаєва: https://is.gd/rLocrQ

Військовий облік жінок. Вікторія Поліщук, Катерина Цвєткова: https://is.gd/hsAjhp

Відповідальність за невиконання нормативу з працевлаштування людей з інвалідністю. Вікторія Поліщук: https://is.gd/rFMXPU

Право адвоката на відпустку: законодавчі гарантії, судова та дисциплінарна практика. Віктор Вовнюк, Вікторія Поліщук: https://is.gd/4wLITN

Протидія мобінгу на роботі. Інструкція із захисту. Вікторія Поліщук: https://is.gd/86SGAd

Перевірки Держпраці: інструкція захисту клієнта. Ганна Лисенко: https://is.gd/9AMU8Z

Звільнення: поради адвокатів та судова практика. Ганна Лисенко, Вікторія Поліщук: https://is.gd/RBSqmZ

Ірина Подкопаєва