«Н.Ц. та інші проти Грузії» (N.Ts. and Others v. Georgia), заява No 71776/12

48. Уряд стверджував, що тітка не має необхідного становища, щоб діяти від імені її племінників. Їх аргумент щодо цього був потрійним: по-перше, батько хлопців ніколи не був позбавлений батьківських прав, і був єдиним законним опікуном хлопчиків після смерті матері. По-друге, хлопчики ніколи не перебували під опікою тітки, і, отже, вона не мала юридичних підстав представляти їхні інтереси. Навіть в контексті внутрішнього судочинства інтереси хлопців – за словами уряду – представляли представники, а не вона. У будь-якому разі, статус пані Н.Т. як тітки не охоплювався сімейним життям з хлопчиками, яке заслуговує захисту відповідно до статті 8 Конвенції.

49. Уряд також заявив, що у будь-якому разі заява була передчасною, оскільки рішення національних судів, що постановляють повернути хлопців до батька, ще не були виконані, і хлопці продовжували жити з родиною матері.

53. Відповідно до судової практики Суду, особлива увага була врахована щодо вразливості жертв через їхній вік, стать або втрату працездатності у випадках, коли ці чинники не давали їм можливості подати скаргу стосовно цього до Суду, належна увага також приділяється зв’язкам між особою, яка подала заяву, та жертвою.
54. Зокрема стосовно дітей Суд раніше вважав, що позиція дітей згідно зі статтею 34 вимагає ретельного розгляду, оскільки вони, зазвичай, повинні покладатися на інших, щоб подати свої претензії та представляти їхні інтереси, і обмеження не можуть бути віковими, або залежати від спроможності зробити кроки від їхнього імені в будь-якому реальному сенсі. Тому слід уникати обмежувального або технічного підходу в цій галузі. Ключовим моментом у таких випадках є те, що будь-які серйозні питання, що стосуються дотримання прав дитини, повинні бути вивчені.

«М.С. проти України» (M.S. v Ukraine), заява No 2091/13

51. Заявник подав заяву від власного імені, скаржачись не лише на стверджуване порушення його права, але й також на стверджуване порушення права його доньки. Суд мав спершу встановити, чи має заявник право порушувати судову справу в частині заяви, що стосується стверджуваного порушення права його доньки.
52. У зв’язку з цим Суд повторює, що положення дітей відповідно до Статті 34 вимагає ретельного розгляду, оскільки загалом вони повинні покладатися на інших для представлення їхніх позовів та інтересів і можуть не бути відповідного віку або не бути дієздатними дати дозвіл на вжиття кроків від їхнього імені в будь-якому реальному сенсі. Отже, у цій сфері слід уникати обмежувального або технічного підходу, а ключовим міркуванням у таких справах має бути те, що будь-які серйозні питання, що стосуються поваги прав дитини, мають бути вивчені.
53. Суд зазначає, що донька заявника була неповнолітньою на час подання заяви. З огляду на вищезгадані принципи, Суд встановлює, що заявник мав право звертатися до Суду для захисту інтересів доньки. Більше того, саме заявник виступив представником дитини в національному кримінальному провадженні. Отже, Суд розгляне заяви, подані заявником в особистих інтересах і в якості представника доньки.

«Моретті та Бенедетті проти Італії» (Moretti and Benedetti v. Italy), заява No 16318/07

32. Суд повторює, що слід уникати обмежувального або суто технічного підходу до представництва дітей перед органами Конвенції; зокрема, стосунки між зацікавленою дитиною та її / його представниками, мета та мета клопотання та наявність конфлікту інтересів.

така редакція пункту : 32. Суд повторює, що слід уникати обмежувального або суто технічного підходу щодо представництва дітей в органах Конвенції; зокрема, слід враховувати зв’язки між заінтересованою дитиною та її «представниками», об’єкт і мету запиту, а також можливе існування конфлікту інтересів.

33. У цій справі Суд передусім зауважує, що перші два заявники не мають батьківського повноваження щодо А., не є його опікунами та не мають з ним біологічного зв’язку.

Процедура отримання усиновлення А. була невдалою. А. був усиновлений іншою родиною. Не було підписано жодного доручення на користь перших двох заявників на користь інтересів А., які їх представляли в Суді. Це означає, що перші два заявники з юридичного погляду не мають статусу, необхідного для представництва інтересів неповнолітньої особи в контексті судочинства.

34. Більше того, Суд зазначає, що у внутрішньому провадженні неповнолітню представляв опікун.
35. За цих обставин Суд вважає, що два перших заявника не мають жодних повноважень для Суду від імені А. Отже, ця частина заяви повинна бути відхилена як несумісна з умовами конвенції з положеннями Конвенції у значенні статті 35 (3) та (4) цієї статті.

«Скоццарі та Джунта проти Італії» (Scozzari and Giunta v. Italy), заяви No 39221/98 та No 41963/98

135. Уряд Італії оскаржував, по-перше, заяву першої заявниці також діяти від імені своїх дітей, оскільки її батьківські права були призупинені 9 вересня 1997 р. Між нею та дітьми був конфлікт інтересів, і кримінальне провадження тривало проти неї за злочини проти її дітей. Крім того, Уряд стверджував, що перша заявниця ніколи чітко не заявляла, що її заява до Суду була подана також від імені її дітей.
136. Суд зазначає, що в принципі особа, яка не має права відповідно до внутрішнього законодавства представляти іншу особу, може, за певних обставин, діяти перед Судом від імені іншої особи. Зокрема неповнолітні можуть звертатися до Суду навіть, або особливо, якщо їх представляє мати, яка сперечається з владою, і критикує її рішення та поведінку, як такі, що не відповідають правам, гарантованим Конвенцією. Як і Комісія, Суд вважає, що у разі конфлікту щодо інтересів неповнолітнього між природним батьком та особою, призначеною владою на посаду опікуна дитини, існує небезпека, що деякі з цих інтересів ніколи не будуть представлені увазі Суду, та те, що неповнолітня особа буде позбавлена ефективного захисту своїх прав відповідно до Конвенції. Отже, як зауважила Комісія, незважаючи на те, що мати позбавлена батьківських прав, – це справді одна з причин спору, який вона направила до Суду, – її становища як природної матері достатньо, щоб надати їй необхідний статус також звертатися до Суду від імені дітей, щоб захистити їхні інтереси.

Асоціація «Невинуватість в небезпеці» та асоціація «Дитинство та взаємодопомога»

(Association Innocence en Danger and Association Enfance et Partage v. France), заяви No 15343/15 та No 16806/15

1. Заяву подали дві асоціації із захисту дітей. Справа стосувалась статей 2 та 3 Конвенції, а саме питання про те, чи виконали французькі органи влади свої позитивні зобов’язання захистити дитину від жорстокого поводження батьків, що призвело до смерті дитини. Це також стосувалось статті 13 Конвенції – питання права на ефективний засіб правового захисту у сфері цивільної відповідальності французької держави через неправильне функціонування державної служби юстиції.
2. Уряд вважав, що асоціації-заявники не мали повноважень діяти від імені М. та подавати заяви до Суду.
3. Він вважає, що, беззаперечно, лише М. є безпосередньою жертвою заявлених порушень Конвенції. Він заявляє, що асоціації-заявники не висувають жодної достатньо відповідної причини, щоб вважатись непрямими жертвами у світлі практики Суду. Він підкреслював, що, оскільки ці дві асоціації не мають ні статусу прямої жертви, ні статусу непрямої жертви, залишається визначити, чи повинні «виняткові обставини» призвести до того, що їх заяви будуть визнані прийнятними відповідно до критеріїв, прийнятих Судом.
4. Уряд не заперечує вразливість безпосередньої жертви (М.) та тяжкість заявлених порушень Конвенції.

103. Так само він не заперечує, що асоціації-заявники брали участь у внутрішньому провадженні, спочатку як цивільні сторони під час судового розслідування, що призвело до засудження батьків М., а потім – коли вони порушили справу проти нього. Державна цивільно-правова відповідальність за неправильне функціонування служби юстиції.

104. Уряд стверджував, що асоціації не виявляли жодного зв’язку з М. за її життя чи будь-яких значних контактів з її родичами після смерті, а також не отримували жодних повноважень чи вказівок від останніх.

120. У цій справі він вважає, що асоціації-заявники не можуть претендувати на те, що вони є прямими жертвами передбачуваних порушень, безпосередньою жертвою є М., а також непрямими жертвами, враховуючи відсутність «досить тісних зв’язків» безпосередньо з жертвою або «особистим інтересом» у задоволенні скарг у значенні практики Суду.

121. Тому виникає запитання, чи можна вважати, що «виняткові обставини» виправдовують для Суду визнання права заявників діяти як представників дитини навіть у разі смерті останньої.
122. Що стосується вразливості безпосередньої жертви, немає сумнівів, що дитина через свій молодий вік не могла протягом свого життя порушувати провадження щодо скарги на результати розслідувань, проведених за зверненням.
123. Так само, не оспорюється, що в цих заявах висуваються серйозні твердження про порушення Конвенції, які зачіпають права, захищені статтями 2 та 3. Крім того, Суд зазначає, що насильство, заподіяне М., та передбачувана неспроможність чи бездіяльність служб, відповідальних за захист дитини, для виявлення її страждань, є особливо серйозними.
124. Що стосується відсутності спадкоємців або законних представників, здатних порушити справу в Суді, ця справа відрізняється від міркувань, які до цього розглядались Судом.

126. Насправді М. померла не в установі, а внаслідок жорстокого поводження з боку її батьків у сімейному середовищі. Тому вони не можуть представляти безпосередню жертву в якості законних представників, оскільки саме вони відбувають 30-річне покарання за вчинені дії. Отже, лише спадкоємці можуть подати заяву до Суду, якщо це необхідно.

130. Нарешті, Суд зазначає, що асоціації, які, за загальним визнанням, не контактували з М. до її смерті, продемонстрували свою «спробу порушити питання перед національними органами влади перед тим, як зробити це перед Судом». Фактично вони були цивільними сторонами протягом усього кримінального провадження, яке мало місце після смерті М., а саме в контексті обвинувачення батьків, а потім під час судового розгляду справи (див. пункт 46 вище). Вони також порушили провадження у справі про цивільну відповідальність, яке закінчилося в Касаційному суді. Протягом усього провадження вони мали «процесуальний статус, що охоплював усі права, що належать сторонам»……
131. З огляду на все вищевикладене, Суд вважає, що існують «виняткові обставини», що дозволяють визнати дві асоціації-заявники, предметом діяльності яких є саме захист дітей, і які брали активну участь у провадженні з реальним процесуальним статусом за національним законодавством, в якості фактичного представника М.

132. Отже, Суд відхиляє заперечення Уряду щодо відсутності locus standi асоціацій-заявників.

Загальний коментар до підпункту:

1. Дійсно дитина є специфічним учасником правовідносин і в силу свого віку та розвитку не часто ініціює питання звернення до ЄСПЛ (можливо таких випадків не було і взагалі).

2. Хоча Конвенція і не містить прямої заборони особисто порушувати справу.
3. Зокрема стаття 34 Конвенції, яка стосується індивідуальних заяв містить положення про те, що Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї.

4. А правило 47 Регламенту, яке стосується змісту індивідуальної заяви безпосередньо не містить обмежень щодо віку.

5. Звичайно на практиці можуть бути складнощі в цьому питанні і дитина потребує належного представлення інтересів, що може бути здійснено різними особами, навіть з якими дитина не проживає, в тому числі і громадськими організаціями.
6. Особливо це стосується виняткових обставин, зокрема, коли порушення може витікати із дій батьків або опікунів.

Джерело: "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та права дитини" — тематичний посібник, автором якого є Павло Пархоменко — голова Бахмацького районного суду Чернігівської області, лектор Вищої школи адвокатури НААУ, зокрема, базового курсу з основ дружнього до дітей правосуддя і спецмодулів проєкту “Адвокат дитини: від новачка до профі”.

Посібник* доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://bit.ly/3IDqjqS

Зареєструватися на майбутні заходи лектора:

Вебінар: Окремі аспекти процесу доказування при судовому розгляді https://bit.ly/3Q8aKto

* Посібник видано в межах проєкту, що реалізується ГО «ВГЦ «Волонтер» спільно з МКР з питань правосуддя щодо неповнолітніх за підтримки Представництва ДФ ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.