Публікації лектора
Позбавлення та поновлення батьківських прав – суддя Верховного Суду Павло Пархоменко
Про позбавлення та поновлення батьківських прав розповів кандидат юридичних наук, суддя Верховного Суду Павло Пархоменко під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Пархоменко Павло
17.12.2024

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками позбавлення та поновлення батьківських прав, а саме:

  • 1. Правова база. Базові принципи. Підхід ЄСПЛ при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав.
  • 2. Участь органу опіки та піклування.
  • 3. Процедура позбавлення батьківських прав.
  • 4. Поновлення батьківських прав.

У рамках характеристики позбавлення та поновлення батьківських прав акцентовано на наступному:

1. Правова база. Базові принципи. Підхід ЄСПЛ при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав

Міжнародні стандарти:

  • Пп. «b» п. 3 статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, учасником якої є Україна, закріплює правило проте, що поряд із нормами міжнародного договору обов’язково треба використовувати подальшу практику застосування договору, який встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.
  • 19 грудня 2011 року Генеральна Асамблея ООН схвалила третій Факультативний протокол до Конвекнції про права дитини, який передбачає механізм, що надає можливість дітям звертатися до Комітету зі скаргами щодо порушень їх прав, закріплених в Конвенції та перших двох факультативних протоколах до неї.
  • 2 вересня 2016 року Україна депонувати ноту про ратифікацію Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо процедури повідомлень і даний Факультативний протокол вступає в силу для України з 2 грудня 2016 року.
  • Приклад використання міркування Комітету ООН з прав дитини (постанова ВС від 09.10.2024 року, справа № 522/11565/21).
  • Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей (постанова ВС від 31.10.2024 року, справа № 753/14640/23).

Базові принципи:

  1. Принцип “забезпечення якнайкращих інтересів дитини”.

ЄСПЛ в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку:

1.по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;

2.по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (див. пункт 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України»).

Широке тлумачення змісту “якнайкращих інтересів дитини” (постанова ВС від 4.08.21 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20)):

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи:

  • (а) погляди дитини,
  • (б) індивідуальність дитини,
  • (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин,
  • (г) піклування, захист і безпека дитини,
  • (ґ) вразливе положення,
  • (д) право дитини на здоров`я,
  • (е) право дитини на освіту.
  1. З’ясування думки дитини.

1.Іноді помилково має місце позиція про те, що з’ясувати думку дитини можливо лише після досягнення десяти річного або чотирнадцяти річного віку (статті 160 СК, 29, 31 ЦК).

2. Стаття 171 СК закріплює положення про те, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.

3. Стаття12 Конвенції про права дитини – держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

4.Зауваженнях загального порядку № 12, „Право дитини бути заслуханою”, CRC / C / GC / 12 від 20 липня 2009 року Комітет зауважив, що право всіх дітей бути заслуханими і сприйнятими з усією серйозністю є одним з основоположних принципів Конвенції.

5.Комітет підкреслює, що в статті 12 не встановлюється будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і вона не заохочує держави-учасники до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б ущемляли право дитини бути почутою, по всім питанням, які стосуються її інтересів (пункт 21).

Способи з’ясування думки дитини (постанова ВС від 16.02.2024 № 465/6496/19 (61-16408св23)):

Думка дитини може бути висловлена:

  • – у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо);
  • – електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах);
  • – висновках психологічної експертизи;
  • – показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.

Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків.

  1. Зважування інтересів дитини та батьків.

Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54 рішення ЄСПЛ “Хант проти України”).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (постанова ВС від 2.11.20 справа № 552/2947/19).

Підхід ЄСПЛ при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав:\

  • стаття 8 Конвенції

1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приклад на основі рішення національного суду (рішення Бахмацького РС від 23.02.17, єдиний унікальний номер 728/49/17).

Ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод охоплює проблему позбавлення батьківських прав:

  • Хант проти України – порушення прав заявника і не забезпечено його участь в процесі прийняття рішень;
  • CASE OF STRAND LOBBEN AND OTHERS v. NORWAY – справа стосувалася рішення національних органів про позбавлення заявниці батьківських прав та надання дозволу прийомним батькам на усиновлення її сина;
  • CASE OF HADDAD v. SPAIN – справа стосувалася тимчасового позбавлення батьківських прав батька та подальшого усиновлення дочки всупереч волі біологічних батьків;
  • М.Д. та інші проти Мальти – порушення ст. 8 Конвенції у зв’язку з автоматичним і безстроковим позбавленням батьківських прав внаслідок кримінального засудження за жорстоке поводження з дітьми;
  • Хаас проти Німеччини – тимчасове позбавлення батьківських прав не ґрунтувалося на суттєвих і достатніх причинах, і що заявники не були в достатній мірі залучені в процес прийняття рішення по їх справ.

2. Участь органу опіки та піклування

Обов’язкова участь органу опіки та піклування передбачено ст. 19 СК : при розгляді судом спорів, в тому числі щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Правовий статус органу опіки та піклування:

Ст. 56 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV

Органами опіки та піклування є районні, районні у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об’єднаних територіальних громад.

Провадження органами опіки та піклування (нормативна база):

– «Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 ;

– Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Правовий статус органу опіки та піклування в цивільному процесі:

1. ст. 56 ЦПК: участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

2. Ст. 53 ЦПК: треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї зі сторін.

Судова практика:

  • Участь двох органів опіки та піклування (постанова ВС від 16.12.2020 року, справа № 319/606/18);
  • Оскарження рішень органу опіки та піклування (постанова Великої Палати ВС від 29.08.2018 року, справа № 203/4901/16-ц);
  • Наявність висновку органу опіки та піклування (постанова ВС від 27.01.2021 року, справа № 355/1857/18);

Обов’язковість висновку органу опіки та піклування для суду: суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Постанова ВС від 18.01.2021 року, справа № 685/511/19: отже, висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав.

3. Процедура позбавлення батьківських прав

Правова природа позбавлення батьківських прав:

1. Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого – заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов’язки стосовно дитини;

2. Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини;

3. Позбавлення батьківських прав можливе виключно на підставі рішення суду.

Підсудність справ:

1. Справи про позбавлення батьківських прав батька чи матері за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання того з батьків, якого хочуть позбавити прав.

2. Якщо особа, яка подає позов до суду про позбавлення батьківських прав доповнить позовні вимоги стягненням чи зміною розміру аліментів, то заяву можна подавати до суду за місцем знаходження позивача.

Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб … (ч. 2 ст. 13, ч. 7 ст. 81 ЦПК).

Підстави позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК):

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Підстави для позбавлення батьківських прав, які зазначені в статті 164 СК України є вичерпними, і жодні інші обставини не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав одного з батьків. (постанова ВС від 29.10.18, справа № 619/3764/17–ц).

Відповідно до роз’яснень, викладених в п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав” особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов’язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Судова практика:

Наявність вини, як складової ухилення від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини (постанова ВС від 4.03.21 року, справа № 756/6112/18);

Позбавлення батьківських прав – крайній захід (постанова ВС від 20.03.2024 року по справі № 204/2097/22 (провадження № 61-951св24));

Необхідність змінити ставлення (постанова ВС від 23.11.22 року, справа № 149/2510/21 );

Несплата аліментів не є підставою для позбавлення батьківських прав (рішення Бахмацького РС від 23.05.19 року, єдиний унікальний номер 728/1933/18).

Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК України): право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з ч. 2 ст. 258 СК та ч. 2 ст. 262 СК баба, дід, сестра, брат, мачуха, вітчим мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних осіб (внуків тощо) до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Подання позову про позбавлення батьківських прав дитиною, яка досягла 14 років, щодо самої себе не впливає на перелік обставин, які підлягають встановленню при розгляді такого позову, та їх доведеність належними та допустимими доказами. (постанова ВС від 18.01.21 року, справа № 685/511/19).

4. Поновлення батьківських прав

Поновлення батьківських прав регулюється ст. 169 СК:

1. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

2. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

3. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

4. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

5. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина.

6. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

7. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Підстави за яких поновлення батьківських прав неможливе:

1. Якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом.

2. Якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Порядок розгляду судом справи про поновлення батьківських прав:

1. Заява про поновлення батьківських прав приймається судом до розгляду незалежно від часу постановлення рішення про позбавлення батьківських прав. Законом конкретно не встановлено мінімального строку звернення до суду після позбавлення батьківських прав.

2. Орган опіки та піклування, повинен до початку розгляду справи надати письмовий висновок про можливість поновлення батьківських прав.

3. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

4. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина,а також думку дитини, якщо вона може її висловити.

5. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. У разі відмови в задоволенні позову про поновлення батьківських прав повторно звернутися до суду з таким позовом модна лише через один рік із часу набрання відповідним рішенням суду законної сили.

6. Батьки, поновлені у своїх правах, знову набувають батьківських прав і обов’язків у повному обсязі.

Постанова ВС від 12.05.2022 року у справі № 466/5767/18 (провадження № 61-21142св21).

першоджерело - https://tinyurl.com/y3vcehas