«Дуже крутий навчальний захід, адже він сформований не лише на теорії, а головне, що в його основу покладена практика судового розгляду сімейний спорів, що стосуються прав та інтересів дітей» – адвокат Людмила Сірко
21 квітня 2023 року у Вищій школі адвокатури відбувся вебінар на тему: «Позбавлення та поновлення батьківських прав», який провів Павло Пархоменко, кандидат юридичних наук, Голова Бахмацького районного суду Чернігівської області.
Своїми враженнями від участі у вебінарі поділилася адвокат, медіатор, керівник та засновник ГО «Сімейне коло/громадська експертиза» Людмила Сірко.
«Для мене, як для адвоката-сімейника – купа цікавої та корисної інформації, яка так необхідна в сьогоднішній роботі під час війни в нашій країні» - відзначила адвокат.
Під час вебінару учасники разом з лектором проаналізували основну нормативно-правову базу у питанні позбавлення та поновлення батьківських прав, а саме:
І. Міжнародні акти загального характеру:
• Міжнародні пакти про права людини 1966 р.;
• Європейська конвенцію з прав людини 1950 р.;
ІІ. Міжнародні акти спеціального характеру:
• Конвенція ООН про права дитини 1989 р.;
• Європейська конвенцію про здійснення прав дітей 1996 р.;
• Конвенція Ради Європи про контакт з дітьми 2007 р.
ІІІ. Національне законодавство:
• Сімейний кодекс України;
• ЗУ «Про охорону дитинства»;
• Постанова Пленуму Верховного суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».
Серед базових принципів у даній категорії справ відзначено принцип забезпечення якнайкращих інтересів дитини, який включає, зокрема:
• Принцип збереження зв’язку дитини із сім’єю;
• Принцип забезпечення розвитку дитини у безпечному та стабільному середовищі;
• Принцип з’ясування думки дитини.
Цікавим є фокусування уваги спікером на такому документі як «Зауваження загального порядку № 14 (2013) про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів» та викладеному у ньому підході до оцінки якнайкращих інтересів дитини. І на сьогодні навіть вже є постанова ВС, у якій Судом застосовані та розтлумачені зазначені підходи в судовій практиці.
Що стосується з’ясування думки дитини в даних категоріях справ та інших сімейних спорах, ст. 171 СК України, ст. 12 Конвенції ООН про права дитини не встановлюють вікові обмеження. Згідно зауваження загального порядку № 12 «Право дитини бути заслуханою» CRC / C / GC / 12 від 20 липня 2009 року не встановлюється будь-якого вікового обмеження щодо права дитини висловлювати свої погляди і вона не заохочує держави-учасники до введення в законодавстві або на практиці вікових обмежень, які б ущемляли право дитини бути почутою, по всім питанням, які стосуються її інтересів (пункт 21). Як зазначає адвокат, на сьогодні національна судова практика чимось схожа – зачасту суди не закріплюють вікові обмеження, а діють відповідно до конкретних обставин справи.
Серед базових принципів є приклади щодо порядку заслуховування думки дитини з різними підходами, але на практиці всі вони мають місце бути:
• Безпосереньо, або через представника та відповідний орган, як один з варіантів за дорученням суду, через орган опіки (психолог) в комфортних для дитини умовах;
• Практика національних та іноземних судів також використовує варіант заслуховування думки дитини в суді;
• Лише через психологічну експертизу.
Лектор рекомендує постановляти ухвалу окремим процесуальним документом про заслуховування думки дитини в комфортних умовах (дружньому середовищі для дитини) і без участі батьків.
Оцінка заслуханої думки дитини може бути взята судом до уваги і навіть бути важливою як доказ, однак не є для суду визначальною.
Також при розгляді даних категорій справ особлива увага приділяється рівновазі інтересів дитини та батьків, однак пріоритет мають себе якнайкращі інтереси дитини. І головне – це дотримання процедурних гарантій.
Розглянули учасники також підходи ЄСПЛ при вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки дуже часто у своїх рішеннях суди посилаються саме на практику ЄСПЛ, обґрунтовуючи свою позицію. Йдеться мова першочергово про застосування статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя). Для аналізу було запропоновано рішення у справі «Савіни проти України» та наслідки/чинники для розгляду категорії справ про позбавлення батьківських прав.
Окрему увагу було сфокусовано на тому, що при судовому розгляді такої категорії справ обов’язковою є участь органу опіки та піклування. Судова практика щодо отримання висновку органу опіки та піклування є досить різноманітною щодо періоду його подання. Деякі суди вимагають на початку судового розгляду, деякі вимагають ухвалою суду під час підготовчого засідання і т.д. На думку спікера, немає однозначно правильної позиції, головне – це наявність такого висновку у справі.
Як правило, орган опіки та піклування є третьою особою у справі. Наявними є також випадки залучення декількох органів опіки та піклування. З позиції спікера, головним є орган за місцем проживання дитини, і буває навіть трапляється подання декількох абсолютно протилежних висновків. Відсутність висновку у справі є підставою для скасування рішення, але позиція висновку носить рекомендаційний характер і не обов’язково повинна лягати в основу рішення, суд при ухваленні рішення може не погодитись з позицією, викладеною у висновку.
Позбавлення батьківських прав може розглядатись як елемент захисту прав дитини, а з іншого боку як засіб впливу на батьків. Підстави позбавлення батьківських прав, перелічені у ст. 164 СК України, є вичерпними і жодні інші підстави не можуть бути підставами для позбавлення. Однією з найрозповсюдженіших підстав для позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов’язків. При цьому важливо довести наявність вини і постійний систематичний характер такого ухилення. Рідше трапляються випадки позбавлення батьківських прав у разі жорстокого поводження, експлуатації дитини тощо.
У виняткових випадках суд може попередити відповідача про необхідність зміни поведінки стосовно виховання дитини (дітей). Суд замість рішення про позбавлення батьківських прав виносить попередження і покладає на орган опіки обов’язок здійснення подальшого контролю.
Спікер звернув увагу, що перебування на тимчасово окупованій території одного з батьків не є беззаперечним ухиленням від виконання батьківських обов’язків, а більше трактується як об’єктивна причина, яка ускладнює спілкування з дитиною та участь у її вихованні.
Вимагати поновлення батьківських прав може лише той, хто був їх позбавлений. Якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом, або якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття, поновити батьківські права неможливо.
При вирішенні питання про позбавлення батьківських прав суд перевіряє наскільки змінилась поведінка особи і обставини на які вона посилається, враховуючи інтереси та думку самої дитини, якщо вона може її висловлювати.
«Проведений захід є дуже крутим, адже він сформований не лише на теорії, а головне, що в його основу покладену практику судового розгляду сімейний справ, що стосуються прав та інтересів дітей» - підсумувала Людмила Сірко.