Огляд посібника Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та права дитини
«Б. та П. проти Сполученого Королівства» (B. and P. v. the United Kingdom), заяви № 36337/97 та № 35974/97
- Заявники стверджують, що презумпція на користь закритого слухання у випадках, передбачених Законом про дітей, повинна бути скасована. Однак, хоча Суд погоджується, що пункт 1 статті 6 встановлює загальне правило, згідно з яким цивільне провадження, зокрема, має відбуватися публічно, він не вважає, що це суперечить цій нормі, щоб держава призначила весь перелік справ як виняток до загального правила, коли це вважається необхідним в інтересах моралі, громадського порядку або національної безпеки, або коли цього вимагають інтереси неповнолітніх чи захист приватного життя сторін. Отже, процесуальне законодавство Англії можна розглядати як специфічне відображення загальних винятків, передбачених пунктом 1 статті 6.
- Крім того, англійські суди мають право публічного розгляду, якщо воно випливає із особливостей справи, і суддя повинен розглянути питання про те, чи слід застосовувати свій власний розсуд щодо цього на вимогу однієї зі сторін.
Звертаючись до поданих фактів, Суд зазначає, що у справі першого заявника, хоча суддя окружного суду у своїй постанові від 14 червня 1996 року вважає, що він не має повноважень слухати справу публічно, це неправильне застосування внутрішнього законодавства було виправлене під час апеляції, коли суддя Брейсвелл вважала, що суд має право слухати таку справу публічно, але немає жодних підстав використовувати цей розсуд у справі заявника. Більше того, у своєму рішенні від 23 липня 1996 року суддя окружного суду пояснив, що він відмовився від заяви на публічне слухання, оскільки не вважав, що це в інтересах дитини, щоб питання було публічним. Хоча перед Судом заявник наголосив на своєму бажанні полегшити тривогу батьків щодо онука, дозволяючи їм відвідувати слухання, насправді він ніколи не з’являвся… .
У справі другого заявника судді першої та апеляційної інстанції ретельно розглядали та детально роз’яснювали їх причини, щоб вважати, що провадження має продовжуватися у палатах.
- Отже, на завершення Суд не вважає, що рішення у справі кожного заявника про проведення слухання їхньої заяви про проживання сина в палатах призвело до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
- Нарешті, заявники скаржилися згідно зі статтею 10 Конвенції, що їм, загрожуючи покаранням суду за неповагу до суду, було заборонено розкривати будь-які деталі судового провадження або рішення. Відповідні частини статті 10 передбачають…
Перший заявник, зокрема, скаржився на те, що він не зміг поділитися інформацією, виявленою в процесі проживання, з батьками, які хвилювались за онука. Він стверджував, що максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на два роки за неповагу до суду було досить непропорційним цілям запобігання розголошенню інформації іншим членам сім’ї.
- Суд посилається на свої вищенаведені висновки у зв’язку з пунктом 1 статті 6 Конвенції, що це було виправданим, щоб захистити приватне життя дітей та сторін та уникнути шкоди інтересам правосуддя, проводити провадження в закритих слуханнях та обмежити ступінь надання рішення окружних судів для широкого загалу. З огляду на ці висновки Суд не вважає за необхідне розглянути скаргу відповідно до статті 10 окремо.
Джерело: «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та права дитини» — тематичний посібник, автором якого є Павло Пархоменко — голова Бахмацького районного суду Чернігівської області, лектор Вищої школи адвокатури НААУ, зокрема, базового курсу з основ дружнього до дітей правосуддя і спецмодулів проєкту «Адвокат дитини: від новачка до профі»
Посібник* доступний для ознайомлення і завантаження за посиланням: https://bit.ly/3MFlsr6
* Посібник видано в межах проєкту, що реалізується ГО «ВГЦ «Волонтер» спільно з МКР з питань правосуддя щодо неповнолітніх за підтримки Представництва ДФ ООН (ЮНІСЕФ) в Україні