Право на інформацію крізь призму міжнародних стандартів, практики ЄСПЛ та національного регулювання у воєнний час: огляд правових підходів від Тетяни Олексіюк

Ситуацію, що склалася в Україні у зв’язку із повномасштабною агресією Російської Федерації проти нашої незалежної держави у лютому 2022 року, без перебільшення, можна назвати безпрецедентною. Україна, держава з високим рівнем розвитку демократичних інституцій та значними досягненнями у забезпеченні прав людини, змушена протистояти тоталітарному режимові, на озброєнні якого, окрім потужної військової машини, – пропаганда та утиски громадянських прав і свобод.

Війна зруйнувала мирне життя людей, спричинила повсюдні руйнування, загальмувала поступальний розвиток, а також, окрім іншого, актуалізувала питання про забезпечення права на інформацію як такого, що безпосередньо впливає на життя та здоров’я людей. Для розпорядників публічної інформації всіх рівнів украй важливим стало балансування цього права з такими цінностями, як національна безпека та захист територіальної цілісності.

З метою проаналізувати основні виклики у доступі до інформації, а також заходи покликані сформувати збалансований підхід до забезпечення суспільства повною та вчасною офіційною інформацією у поєднанні з захистом інших, життєво важливих прав, Тетяна Олексіюк, адвокат, член Комітету з медіа та рекламного права НААУ, представниця України у Групі спеціалістів за Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Tromsø), підготувала аналітичний огляд на тему: «Право на інформацію: міжнародні стандарти, практика ЄСПЛ та національне регулювання у воєнний час *.

Дослідження виконано у рамках Проєкту «Громадянські свободи та національна безпека: баланс для захисту із УНЦПД», що реалізується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

У матеріалі загострюється увага на дотриманні трьох ключових умов, які уможливлюють обмеження права на інформацію:

1. обмеження має бути встановлено законом, має бути чітким та передбачуваним;

2. обмеження вводять для досягнення легітимної мети та

3. обмеження мають бути необхідними в демократичному суспільстві, пропорційними та ненадмірними.

У фокусі уваги також – міжнародні стандарти, які можуть слугувати орієнтирами у пошуку рішень щодо забезпечення балансу між правом на інформацію та інтересами національної безпеки, котрі відповідатимуть принципу верховенства права і зміцнюватимуть довіру між урядом та активним громадянським суспільством.

Право на інформацію в дослідженні розглядається не тільки як право на доступ до публічної (офіційної) інформації, як це передбачено Законом України «Про доступ до публічної інформації» та Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Tromsø), але також як право шукати, отримувати та передавати інформацію у тому значенні, яким його наповнює стаття 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та стаття 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Висновки огляду можуть бути використані для моніторингу змін на рівні законодавства та норм і розвитку судової практики.

*Право на інформацію: міжнародні стандарти, практика ЄСПЛ та національне регулювання у воєнний час. Огляд правових підходів. Серія: Свобода слова і національна безпека. – Київ: УНЦПД, 2022. – 21 с.

Аналітичний огляд доступний за покликанням: https://cutt.ly/b9VuJtS

Публікації Тетяни Олексіюк:

• Захист персональних даних у роботі адвоката, на що звернути увагу? https://cutt.ly/l9Vu6Ho

• Доступ до інформації в умовах воєнного стану для адвокатів та їхніх клієнтів. https://cutt.ly/D9ViumK