Національне законодавство України, окрім інших видів запитів, передбачає можливість отримання інформації, користуючись інструментом, передбаченим статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» – адвокатським запитом (очевидно для тих запитувачів, які мають статус адвоката та планують використати таку інформацію для захисту клієнта), та інструментом, передбаченим статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» – інформаційним запитом (для запитувачів загалом, безвідносно їх статусу та мети отримання інформації).
Уже досить давно точаться суперечки про те, як розмежовувати використання таких інструментів, чи, наприклад, має право адвокат подавати інформаційних запит у порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», тобто, іншими словами, як пересічна особа, не пояснюючи мету збору інформації та вимагаючи інформацію, що є за своїм статусом публічною, тобто доступною кожному.
Судова практика з цього приводу ще формується, і почасти правові позиції та підходи до вирішення цього питання відрізняються. Переважно суди притримуються позиції, висловленої у пункті 3.3. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду № 10 від 29 вересня 2016 року «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», згідно з яким відносини щодо внесення і розгляду адвокатського запиту врегульовано статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а отже відповідні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на відносини між адвокатом та розпорядником інформації.
Така позиція дійсно виглядає обґрунтованою, проте слід підкреслити, що вона очевидно стосується доступу до інформації, яка міститься у матеріалах справ, або стосується захисту клієнта, якого представляє адвокат. Однак адвокат як не обмежений у праві запитати і будь-яку іншу інформацію як звичайна фізична особа, наприклад інформацію, яка за своїм статусом є публічною, а отже відкритою за замовчуванням, і як наслідок, доступною всім і кожному без обмежень. Обсяг та категорії публічної інформації, підходи до її відкритості та обмеження у передбачених законом випадках окреслені Законом України «Про доступ до публічної інформації» та ще одним важливим міжнародним документом, ратифікованим Україною – Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсе). Так, у статті 2 Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів проголошує, що кожна сторона Конвенції гарантує право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.
Тож у світлі нової судової практики постає питання, чи не є обмеження адвокатів у праві запитати публічну інформацію через інформаційний запит дискримінаційним по відношенню до адвокатів?
Як ілюстрацію можемо використати нещодавню Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/7688/21, прийняту 21 березня 2024 року. У цій справі адвокат запитав у ДБР інформацію, яка є публічною, так як стосувалася наявності чи відсутності договірних відносин між ДБР і відповідною установою та її посадовою особою, а також щодо витрати з боку ДБР бюджетних коштів на здійснення оплати за надані цією установою послуги. Тут слід нагадати, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» у частині 5 статті 6 забороняє обмежувати у доступі інформацію про здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти.
Однак Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги позивача, посилаючись на те, що адвокатський запит не може вважатися одночасно й запитом на отримання публічної інформації. На думку суду запитувана позивачем інформація все ж таки могла бути надана ДБР у порядку Закон України «Про доступ до публічної інформації», але для цього запитувач мав би звернутися до відповідача із запитом на отримання інформації у порядку цього Закону, або ж зауважити про це в адвокатському запиті з посиланням на відповідні норми останнього. Як саме слід було зауважити про таке – наразі невідомо.
Слід відзначити позицію, висловлену у Окремій думці судді М. Білак, яка підкреслила, що якщо в адвокатському запиті, який оформлений відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» міститься запит щодо іншої інформації, яка підпадає під ознаки публічної, незалежно від наявності посилання на конкретний порядок отримання такої інформації з вказівкою на Закон України «Про доступ до публічної інформації», така інформація є доступною і для адвоката, і суди повинні застосовувати загальні правила доступності до інформації, визначені цим Законом.
Сподіватимемося, що справа потрапить на розгляд Великої Палати Верховного Суду, адже автору, як практикуючому адвокатові хотілося б почути остаточну позицію суду у цьому питанні.
А поки – запрошуємо на вебінар, під час якого обговоримо використання адвокатами інформаційних та адвокатських запитів. Вебінар відбудеться 29 квітня об 11:00 год., посилання для реєстрації: https://tinyurl.com/ycx582sz