Визнання недійсним заповіту: про окремі аспекти предмету доказування
Інна Мокіна, Голова Ради адвокатів Херсонської області
Мокіна Інна
06.11.2023

Визнання недійсним заповіту: про окремі аспекти предмету доказування дізнавалися під час вебінару адвокати Херсонської області

Адвокати Херсонської області підвищили кваліфікацію під час заходу «Визнання недійсним заповіту. Окремі аспекти предмету доказування», який провела для колег Голова Ради адвокатів Херсонської області Інна Мокіна.

Лектор розпочала вебінар з правового аналізу заповіту, виділивши такі ключові моменти:

• заповіт особи є способом реалізації конституційного права особи на здійснення права власності, оскільки однією із складових змісту цього права є право розпорядження;

• такий висновок взаємно кореспондується зі змістом ст. 1233 ЦК України, яка визначає заповіт як особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті;

• право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю;

• право на заповіт здійснюється особисто, вчинення заповіту через представника не допускається;

• визнання недійсним заповіту є наслідком встановлення судом обставин, які свідчать про те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;

• за наслідком розгляду позову заінтересованої особи суд постановляє рішення про визнання заповіту недійсним;

• заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним;

• вимоги щодо посвідчення заповітів містяться у порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який має відповідний розділ щодо посвідчення заповітів;

• недійсність заповіту передбачена ст. 1257 ЦК України.

Сфокусувала увагу адвокат на підставах недійсності заповітів, які випливають із загальних положень щодо правочинів, та зазначила, що:

• заповіт є правочином - дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч.1 ст. 202 ЦК України);

• заповіт має відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 ЦК України);

• його зміст не може суперечити цьому Кодексу, іншим актом цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам;

• особа, яка робить заповіт, повинна мати необхідний об'єм цивільної дієздатності;

• її волевиявлення має бути вільним та відповідати її внутрішній волі;

• заповіт має бути посвідчений у належній формі, встановленій законом – нотаріальній.

Інна Мокіна розглянула вимоги щодо посвідчення заповіту, які містяться у відповідних нормативних актах, зокрема в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Після чого обговорила з адвокатами вимоги стосовно змісту, яким має відповідати заповіт:

• заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини;

• нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства;

• за заповітом майно може бути заповідане тільки у власність;

• заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить, зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим майном або певною його частиною;

• заповідач може обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо);

• умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства;

• до заповіту може бути включено розпорядження немайнового характеру (наприклад, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).

Лектор детальну увагу присвятила питанню здійснення представництва адвокатом у справах про визнання заповіту недійсним, зазначивши, що адвокатам слід звертати на недодержання форми та процедури посвідчення заповіту, які суттєво вплинули на порушення прав та інтересів особи, що звертається з позовом, саме додержання нотаріусом чи іншою особою, що посвідчила заповіт, зазначених вимог ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є складовою предмета доказування у справі.

Виходячи з підстав недійсності заповіту, визначених законом, адвокату слід вибудовувати стратегію і тактику представництва у зазначеній категорії цивільних справ.

Предметом доказування у справах за позовом про визнання заповіту недійсним є:

- стан особи на момент складання заповіту та відповідність змісту заповіту її волевиявленню, яке повинно бути вільним та відповідати внутрішній волі особи;

- відповідність заповіту за формою та порядком посвідчення вимогам закону.

В огляді судової практики Інна Мокіна зауважила на таких ключових моментах:

• відсутність рукописного напису заповідача щодо прочитання та складання заповіту з його слів, на що посилалися заявники у касаційній скарзі, не є істотною умовою для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки позивачем не доведено, що волевиявлення спадкодавця щодо розпорядження належним йому майном не було вільним та не відповідало його внутрішній волі. Крім цього, вказана інформація увійшла до складу посвідчувального напису і була зазначена нотаріусом (Постанова ВС від 06 червня 2019 року у справі № 342/139/16-ц);

• підставою для визнання правочину недійсним по ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях (Постанова ВС від 06 квітня 2022 року у справі № 319/547/20).

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/4ktpp9ts

30 листопада 2023 року Інна Мокіна проведе для адвокатів Херсонської області вебінар на тему: «Кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність та пособництво державі — агресору. Предмет доказування», зареєструватися на який можна за посиланням: https://tinyurl.com/5c8ad7yh

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ

Инна Мокина