Лектори докладно проаналізували разом з учасниками реалізацію адвокатом принципу змагальності у кримінальному провадженні та окремі аспекти додержання ПАЕ, а саме:
1. Змагальність чи ілюзія змагальності? Процесуальні можливості сторін КП, Механізми їх реалізації.
2. Чинник мотивації адвоката для роботи у кримінальному провадженні, ст. 27 ПАЕ. «Вартість» змагальності для сторони захисту.
3. Правила адвокатської етики та « червоні лінії» в процесі збору та надання доказів Експертиза – зброя перемоги сторони захисту.
У рамках характеристики реалізації адвокатом принципу змагальності у кримінальному провадженні акцентовано на наступному:
1. Змагальність чи ілюзія змагальності? Процесуальні можливості сторін КП, Механізми їх реалізації
Стаття 22 КПК України.
Частина 1 . Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самосійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав , свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Реалізація змісту принципу змагальності стороною захисту повинна здійснюватися у тісному взаємозв’язку з нормами Правил адвокатської етики, а саме:
ст.6 (незалежність);
ст. 7 (дотримання законності);
ст. 8 (пріоритет інтересів клієнта);
ст. ст. 11,27 (компетентнійсть та добросовісність);
ст. 29 (компенсація витрат, пов’язаних з виконанням доручення).
Самостійне обстоювання сторонами процесу їхніх правових позицій передбачає перш за все належне обгрунтування цих позицій зібраними стороною к/п доказами,процедура здобуття яких має відповідати законові та ПАЕ.
Тобто при зборі доказів стороною захисту важливо, щоб порядок та процедура збору цих доказів відповідали вимогам процесуального закону; докази були належними та допустимими, а саме : -прямо чи непрямо підтверджували існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для к/п, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Процесуальні можливості сторони захисту обумовлені перш за все професійними правами адвоката, які закріплені у ст. 20 профільного Закону, КПК України, іншими законами та підзаконними актами.
Стаття 20. Професійні права адвоката ( витяг)
1. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема:
1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);
3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;
5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;
8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правничої допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;
9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів;
10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;
11) користуватися іншими правами, передбаченими цим законом та іншими законами.
2. Чинник мотивації адвоката для роботи у кримінальному провадженні, ст. 27 ПАЕ. «Вартість» змагальності для сторони захисту
Стаття 27. Дотримання принципу добросовісності під час виконання адвокатом доручення клієнта
• Кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу.
• При виконанні доручення адвокат зобов'язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва.
• Адвокат повинен намагатися оперативно виконувати доручення клієнта, визначених в договорі про надання правової допомоги, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред'являються законом і Правилами.
Стаття 29. Компенсація витрат, пов'язаних з виконанням доручення
• Адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, кошти, необхідні для покриття витрат, пов'язаних з виконанням доручення.
• В договорі про надання правової допомоги можуть бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо), порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк, інше) та може бути визначений їх обсяг.
• Якщо необхідність несення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з'ясувалася після укладення договору, адвокат повинен повідомити про це клієнта та/або особу, яка уклала договір в інтересах клієнта, і отримати його згоду на погашення необумовлених раніше витрат.
3. Правила адвокатської етики та « червоні лінії» в процесі збору та надання доказів. Експертиза – зброя перемоги сторони захисту
Права сторони захисту щодо збору та подання доказів під час здійснення кримінального провадження закріплені у п.8 ч.3, п.2 ч.4 ст.42 ( збирати та подавати докази слідчому, прокурору, суду) ; ч.4 ст. 46 ( права захисника такі ж як у підозрюваного) КПК України.
-
Стаття 242. Підстави проведення експертизи.
1. Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.
{Частина перша статті 242 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - див. пункт 4 § 2 розділу 4 Закону; в редакції Закону № 187-IX від 04.10.2019 }
-
Стаття 243. Порядок залучення експерта
1. Експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням сторони кримінального провадження. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.
{Стаття 243 в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін - див. пункт 4 § 2 розділу 4 Закону; в редакції Закону № 187-IX від 04.10.2019}
-
Стаття 244. Розгляд слідчим суддею клопотання про проведення експертизи
1. Сторона захисту має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про проведення експертизи у разі, якщо:
1) для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта, проте сторона обвинувачення не залучила його або для вирішення залученим стороною обвинувачення експертом поставлені запитання, що не дозволяють дати повний та належний висновок з питань, для з’ясування яких необхідне проведення експертизи, або існують достатні підстави вважати, що залучений стороною обвинувачення експерт внаслідок відсутності у нього необхідних знань, упередженості чи з інших причин надасть або надав неповний чи неправильний висновок;
2) сторона захисту не може залучити експерта самостійно через відсутність коштів чи з інших об’єктивних причин.
-
Стаття 245. Отримання зразків для експертизи
1. У разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом.
2. Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160-166 цього Кодексу).
3. Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
-
ЗУ «ПРО СУДОВУ ЕКСПЕРТИЗУ»
Проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у кримінальному провадженні державними спеціалізованими установами, судово-медичними та судово-психіатричними установами на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника здійснюється за рахунок замовника. Проведення інших експертних досліджень і обстежень державними спеціалізованими установами здійснюється за рахунок замовника. Державні спеціалізовані установи, а також фахівці, що не є працівниками цих установ, зазначені у статті 7 цього Закону, виконують інші роботи на договірних засадах.
Першоджерело: https://tinyurl.com/9fw788dk