Кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність та пособництво державі-агресору: про відмінність складів кримінальних правопорушень розповіла адвокат Инна Мокина
Про проблеми кваліфікації та доказування колабораційної діяльності та пособництва державі-агресору дізнавалися адвокати Херсонської області під час заходу з підвищення кваліфікації «Кримінальна відповідальність за колабораційну діяльність та пособництво державі-агресору. Предмет доказування», який провела для колег Голова Ради адвокатів Херсонської області Інна Мокіна.
Збройна агресія російської федерації проти України 24 лютого 2022 року зробила актуальним запровадження кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність та пособництво державі-агресору, що було реалізовано законодавцем шляхом внесення відповідних змін до КК України та згодом до Закону України «Про захист прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території».
03 березня 2022 року Верховною Радою України прийнятий та 15 березня 2022 року набув чинності Закон № 2108-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», яким включено до Кримінального кодексу України (далі – Закон № 2108-ІХ) нову статтю 111-1 «Колабораційна діяльність».
Зазначена норма складається з восьми частин, кожна з яких представляє собою окремий склад кримінального правопорушення зі своїми ознаками, але спільне в них – навмисні дії, які полягають у співпраці з державою-агресором. Склади окремих частин ст. 111-1 КК України є різноманітними за змістом та характером вчинених дій, їхнього суб’єкта.
Надалі Законом України № 2198-1Х від 14 квітня 2022 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки», який набув чинності 23 квітня 2022 року, КК України було доповнено статтею 111-2 «Пособництво державі-агресору».
Порівнюючи відмінність складу колабораційної діяльності від складу пособництва державі-агресору, Інна Мокіна зазначила, що пособництво є більш суспільно небезпечним, що й тягне набагато суворішу санкцію за його вчинення. Пособництво характеризується спрямованістю умислу винної особи саме на допомогу державі-агресору та має мету завдання шкоди Україні.
Тобто, коли йде мова про обвинувачення за ст. 111-2 КК України, має бути іншим предмет доказування, на що слід звертати увагу адвокатам під час здійснення своїх повноважень захисника.
При доведеності винуватості особи за ст. 111-2 КК України у сторони обвинувачення мають бути докази наявності у підозрюваного при вчиненні інкримінованих дій:
- умислу на допомогу державі-агресору;
- мети завдання шкоди Україні;
- ознаки добровільності при зборі, підготовці або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора.
За відсутності таких доказів кваліфікація може бути за ст. 111-1 КК України.
Характеризуючи склад кримінального правопорушення, передбачено ст. 111-1 КК України, лектор зауважила, що його об’єктом є основи національної безпеки України. Додатковим об’єктом кримінальних правопорушень є життя і здоров’я людей та право власності (ч. 8 ст. 111-1 КК).
Суб’єктивна сторона кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111-1 КК України, характеризується прямим або непрямим умислом. У ряді складів кримінальних правопорушень за ч. 2, 5, 7 ст. 111-1 КК України важливе значення має добровільність. У випадку її відсутності в особи відсутній склад злочину. У частині складів правопорушень важливе значення для кваліфікації має мета: за ч. 3 – мета пропаганди; за ч. 6 – мета організації та проведення заходів (або) та саме активної участі в них задля підтримки держави-агресора або уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України.
З’ясування питання про те, яка територія в ст. 111-1 КК України розуміється тимчасово окупованою, є важливим для визначення дії цієї статті як кримінального закону у просторі та в часі. Лектор зауважила, що законодавець мав на увазі не лише ті території, які тимчасово окупувала держава-агресор у 2022 році, але й інші раніше тимчасово окуповані території – територію Автономної Республіки Крим та окуповані райони у Донецькій та Луганській областях.
При цьому враховуються положення Закону України № 1207-У11 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами внесеними Законом України № 2217-ІХ від 21 квітня 2022 року, набули чинності 07 травня 2022 року), а також з урахуванням інформації на цей час, що міститься у Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, який затверджено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75.
Стосовно дії ст. 111-1 КК України у часі, лектор зазначила, що кримінальні правопорушення, вчинені починаючи з 15 березня 2022 року на всіх тимчасово окупованих територіях, які у своєму складі містять дії, передбачені диспозицією ст. 111-1 КК України, належить кваліфікувати за ст. 111-1 КК України. Зворотної дії ці норми не мають. При кваліфікації слід відмежовувати від інших складів кримінальних правопорушень, передбачених окремою частиною КК України. Цікавість можуть представляти випадки, коли стаття 111-1 КК України охоплює дії винної особи, але не діяла на момент вчинення кримінального правопорушення і до ЄРДР дії особи потрапили з попередньою кваліфікацією, наприклад за державну зраду за ст. 111 КК України.
Кримінальна відповідальність, встановлена статтею 111-1 Кримінального кодексу, може бути різною. Вона залежить від тяжкості правопорушення. Кожне кримінальне правопорушення, описане у диспозиції ст. 111-1 КК України, має свою санкцію (вид кримінального покарання).
При вирішенні питання про винуватість особи та про застосування виду та міри покарання діють загальні засади кримінального закону, передбачені розділом VIII «Обставини. що виключають кримінальну відповідальність», зокрема актуальними є ст. 39 (крайня потреба) та ст. 40 (фізичний або психічний примус), Розділом XI «Призначення покарання»: ст. 65 (загальні засади призначення покарання), ст. 66 (обставини, що пом’якшують покарання), ст. 67 (обставини, що обтяжують покарання).
Звернула увагу лектор на важливі зміни, внесені Законом № 2108-ІХ, а саме зміни до ст. 96-3 та 96-5 КК, згідно з якими, вчинення від імені юридичної особи її уповноваженою особою кримінальних правопорушень за ст. 111-1 КК України є підставою для кримінального провадження щодо такої юридичної особи. Захід кримінально-правового характеру, що застосовується за це правопорушення – ліквідація юридичної особи та конфіскація її майна.
Про відмежування колабораційної діяльності від державної зради детально у матеріалі на сторінці Advokat Post: https://bit.ly/3GF8rM0
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/nfs79z2n
Цікаві публікації лектора:
Визнання недійсним заповіту: про окремі аспекти предмета доказування. https://tinyurl.com/3kmhp9mt
Зареєструватися на найближчі заходи з кримінального права та процесу:
Тактика застосування адвокатом судових видів звільнення від покарання. https://tinyurl.com/42kmkwj2
Звільнення від відбування покарання з випробуванням: проблеми адвокатської та судової практики. https://tinyurl.com/4j7uv9du
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ