Питання: Колишня дружина на підставі уступки права вимоги відчужила майнові права на квартиру. Згоди я не надавав. Який спосіб судового захисту мені обрати: стягнення компенсації чи витребування квартири?
Відповідь: Спосіб захисту визначає позивач при поданні позову (п. 4 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України). Обраний спосіб судового захисту має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, та приводить до потрібних результатів – забезпечити поновлення порушеного права. Для того, щоб визначити, який спосіб захисту буде ефективним для захисту порушеного права чоловіка у зазначених спірних правовідносинах, слід виходити з наступного.
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)) з підстав, передбачених ст. 388 ЦК України. При цьому, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв’язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), які знайшли відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22).
Зважаючи на наведені обставини про те, що чоловік не надавав колишній дружині своєї згоди на відчуження майнових прав на квартиру, витребування, як спосіб захисту, може розглядатися позивачем, проте для визначення його ефективним необхідно точно розуміти чи знав набувач майнових прав про факт шлюбних відносин та відсутність згоди чоловіка, а також чи був договір уступки права вимоги оплатним.
До того ж, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) наголошено, що судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)). Європейський суд з прав людини також неодноразово наголошував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).
Тобто, при виборі чоловіком належного способу захисту права важливим є зважити всі визначенні обставини, щоб передбачати повне вичерпання конфлікту.
Найбільш ефективним способом судового захисту у цьому випадку розглядається стягнення компенсації. При цьому, для задоволення судом заявленого позову про поділ майна подружжя необхідно правильно сформулювати позовні вимоги, виходячи з наступного.
Поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. ч. 1, 2 ст. 71 Сімейного кодексу України (далі – СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 Цивільного кодексу України (ЦК України).
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
У разі відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв’язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв’язку з припиненням її права на спільне майно. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Такий висновок узгоджується також із судовою практикою, а саме із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18), у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22), у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 686/9818/22 (провадження № 61-7788св23).
Стягнення компенсації 1/2 вартості майнових прав на квартиру як ефективного способу захисту варто обґрунтувати тим, що частина п’ята статті 71 СК України не встановлює вимогу про обов’язкове внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у спорах, у яких про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на майно й отримання компенсації на свою користь заявляє позивач (правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 760/789/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).