Про вирішальні обставини для визначення місця проживання дитини з батьком, який проживає в Україні, у разі вивезення дитини матір’ю за кордон у зв’язку з агресією російської федерації проти України.

Визначення місця проживання дитини разом із батьком є якнайкращим забезпеченням інтересів дитини, враховуючи особисту прихильність сина до батька, та недоведені матір’ю обставини, за наявності яких визначення місця проживання сина з нею матиме більш позитивний вплив на дитину, - зазначив Верховний суд в Постанові від 27 листопада 2024 року по справі № 127/9377/21 (провадження № 61-9677св24).

За обставинами справи № 127/9377/21 спір між батьком та матір’ю щодо визначення місця проживання двох малолітніх дітей виник ще до початку воєнного стану в Україні. У 2022 році мати дітей спочатку виїхала за кордон, а потім залишила комфортне для сина місця проживання у Республіці Польща; переїхала без погодження та відома батька спочатку - до готелю для біженців, а, згодом, - до Німеччини без надання йому інформації щодо умов проживання сина, відвідування ним навчальних закладів та гуртків, фінансового забезпечення дітей, постійно обмежувала батька у спілкуванні з ними, що суд першої інстанції оцінив як прояв неповаги з боку матері як до прав батька на участь у вихованні дітей, так і до прав дітей на спілкування з батьком.

За результатами розгляду справи було визначено місце проживання сина з батьком, а молодшої дочки – з матір’ю, враховуючи особисту прихильність дітей. При цьому, для суду не мав вирішального значення висновок органу опіки та піклування, в якому було зазначено про недоцільність визначення місця проживання малолітніх дітей з батьком у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Так, судом визначено важливим доведеність факту добросовісного виконання батьком своїх батьківських обов`язків, забезпечення сину необхідних умов для проживання та розвитку, фінансового утримання, піклування про його здоров`я, фізичний та моральний розвиток, як під час їх спільного проживання на території України так і (з урахуванням обмеженої такої можливості у силу ситуації, що склалася) на час перебування дітей за кордоном. На підтвердження таких фактів батько надав численні докази: довідки гімназії про те, що батько приділяє належну увагу вихованню, розвитку та догляду дитини, підтримує зв`язок зі школою та класним керівником, забезпечує участь дитини у позашкільному житті; довідки закладу спортивного бального танцю про те, що успіхами сина цікавиться батько, проводить на заняття батько та здійснює оплату в повному обсязі; довідку школи усного рахунку «Соробан» щодо оплати; довідку про заняття з англійської мови у навчальному центрі «Helen Doron English»; позитивну характеристику з місця роботи; розрахункові листи про середню заробітну плату; медичні довідки, тощо.

Постанова Верховного Суду 27 листопада 2024 року по справі № 127/9377/21 містить правові висновки, за якими вмотивовано задоволення позову в частині визначення місця проживання сина разом із батьком:

• наявність між сторонами у справі конфліктної ситуації не може мати правового значення при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, де пріоритетом є забезпечення найкращих інтересів самої дитини;

• виходячи з найкращих інтересів дитини, враховуючи особисту прихильність сина до батька, суди дійшли обґрунтованого висновку що якнайкращому забезпеченню інтересів дитини буде визначення його місця проживання разом із батьком;

• вмотивованість такого висновку також пояснюється діями відповідача, які встановлені судами на підставі дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, які прямо перешкоджають здійсненню батьком своїх батьківських обов`язків відносно сина, з урахуванням їх суттєвої вимушеної територіальної віддаленості (на час перебування дитини за кордоном);

• мати не довела обставин, за наявності яких визначення місця проживання сина з нею матиме більш позитивний вплив на дитину;

• мати не надала суду доказів щодо створення належних умов проживання їх спільного із позивачем сина за місцем його тимчасового перебування в іноземній державі, як і не надала належних та допустимих доказів свого стійкого матеріального становища, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову в частині визначення місця проживання сина разом із батьком;

• при визначенні роздільного місця проживання дітей апеляційний суд виходив із виняткових обставин, що склалися у цій справі, зокрема врахував різницю у віці між дітьми, їх прихильність до кожного з батьків, бажання сина повернутися в Україну, фактичне окреме проживання дітей до моменту їх тимчасового виїзду з матір`ю до Республіки Польща.

З повним текстом постанови ви можете ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123380671