Про участь Служби у справах дітей та сім'ї у захисті найкращих інтересів дитини в сімейних конфліктах.
Михальчук Ольга Вікторівна – адвокат, член Центру сімейного права ВША НААУ.
Гой Тетяна Іванівна – заступник начальника Служби у справах дітей та сім'ї – начальник юридичного відділу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
1. Чи змінився характер звернень громадян з питань захисту прав дитини після повномасштабного вторгнення країни агресора РФ на територію України? З яких саме питань Ви би визначили переважну більшість звернень?
Так, з’явилось багато звернень щодо усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею. В більшості, це звернення від того з батьків, який не можуть перетнути державний кордон України у зв’язку з повномаштабним вторгненням РФ. Через введення військового стану багато матерів, виїжджаючи за межі України, не стають на консульський облік країни, в якій перебувають. Це проблема, оскільки встановити місце їх фактичного перебування дуже складно. В таких випадках, районні служби у справах дітей та сім’ї не мають можливості встановити зв’язок з матір’ю дитини та забезпечити умови для спілкування дитини з батьком. Звісно, з деякими матерями вдається зв’язатись, якщо батько повідомляє телефон чи e-mail, проте в більшості випадків це безрезультатно, через відмову з боку матері - контактувати. Служба у справах дітей та сім’ї не має повноважень примусити чи зобов’язати матір налагодити зв’язок батька з дитиною.
2. На Вашу думку, яка роль органів опіки та піклування у вирішенні питання про позбавлення батьківських прав?
Роль служби є досить великою та важливою. Орган опіки та піклування приймає рішення колективно. В комісію входить певний перелік керівників структурних підрозділів, а саме: керівники охорони здоров’я, управління освіти, управління соціального захисту населення, центру соціальних служб, служби у справах дітей та сім’ї, національної поліції, сектору ювенальної превенції. Керівники цих структурних підрозділів беруть активну участь засідання комісії та разом розглядають питання з різних сторін.
Якби таке рішення приймалось одноособово, це було б набагато важче, тому що в кожного своє бачення та сприйняття тієї чи іншої ситуації та її трактування.
У справі про позбавлення батьківських прав, на практиці часто зустрічаються маніпуляції з боку батьків, повідомлення неправдивої інформації, у таких випадках є поліція та інші структурні підрозділи, які можуть виявити, перевірити факти та підтвердити чи спростувати надану на розгляд комісії інформацію.
3. Які головні доводи та докази наводить, зазвичай, особа, яка звертається з позовом до суду та на виконання вимог статті 19 Сімейного кодексу України щодо підготовки висновку про доцільність позбавлення батьківських прав?
В кожному випадку по-різному. Але, перш за все це характеристика про дитину зі школи, в якій зазначається: хто приводить та забирає дитину зі школи, хто цікавиться процесом виховання та/або успіхами дитини в навчальному процесі, бере участь у батьківських зборах. Доказом може бути надання документів з медичних закладів, підтверджуючих особу того з батьків, який дбає про фізичне здоров’я дитини. Також, за наявності відкритого виконавчого провадження, надається довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів, проте це не є достатньою підставою для позбавлення батьківських прав, без наявності інших підстав. Працівниками Служби у справах дітей та сім’ї проводяться бесіди безпосередньо з дитиною, яка досягла відповідного віку. Навіть, якщо дитина, наприклад, семирічного віку, з дозволу батька або матері з яким вона проживає, ми в ігровій формі ставимо питання, щоб встановити обставини про те, коли востаннє дитина бачилась з іншим із батьків, якого хочуть позбавити батьківських прав, чи цікавиться життям, інтересами тощо. І саме відповіді дитини є “відправною точкою” до висновку органу опіки та піклування. Великим мінусом є, звісно, відсутність психолога у Службі, адже ми працюємо з такою категорією дітей, де спеціаліст дійсно необхідний.
4. Що робити, коли мати з дитиною у зв’язку з повномасштабним вторгненням РФ виїхали з України, і мати подала позов в інтересах дитини про позбавлення батьківських прав? Чи можливо проведення засідання Комісії з питань захисту прав дитини щодо розгляду питання доцільності позбавлення батьківських прав, за відсутності заявника (матері) і дитини? Чи допускаються проведення такого засідання із застосуванням відеоконференції?
Маю зазначити, що інструкція як діяти в таких випадках відсутня. Орган опіки та піклування та служба у справах дітей та сім’ї діє виключно в інтересах дитини, розуміючи, що дійсно дуже важливо під час такої справи в умовах воєнного стану вирішуючи ці питання. Суди теж досить завантажені справами з подібних правовідносин, тож ми взяли на себе відповідальність і робимо наступним чином:
- Якщо той з батьків, хто після початку повномасштабного вторгнення виїхав закордон у зв’язку з воєнним станом, але до моменту виїзду проживав в підпорядкованому Службі районі, ми спілкуємось з іншим з батьків, хто перебуває за межами державного кордону України, будь-якими месенджерами: Viber, Telegram, Face Time. Ми визнаємо, що живемо в часи діджиталізації та маємо впроваджувати нові технологічні можливості в свою роботу. Ми проводимо конференцію шляхом відеозв’язку, спочатку проводиться ідентифікація, мати чи батько демонструє свій паспорт, дитина - закордонний паспорт для встановлення особи, вся бесіда фіксується додатково на сторонню камеру та відеозаписи зберігаються в матеріалах справи.
5. Чи можливо надання органом опіки та піклування висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, у разі якщо відсутня особа, щодо якої (позбавлення батьківських прав) подано заяву?
Відповідно до законодавства на перше засідання Комісії з питань захисту прав дитини має бути запрошено батьків щодо питання, яке вирішується. У разі першої неявки, ми зобов’язані повідомити повторно ту сторону, яка не з’явилася з наданням можливості повторно з’явитися, після того як вдруге сторона не з’явилася та не надала інформації про відсутність на засіданні, ми повідомляємо її не лише шляхом листування, а й також, у разі наявності мобільного телефону телефонуємо та попереджаємо, також надсилаємо листи у всі соціальні мережі, до яких маємо доступ. Після проведення роботи, запросивши двічі на засідання комісії, якщо один із батьків так і не з’явився, ми маємо повноваження приймати рішення без його участі.
6. Що робити, коли докази, надані на розгляд засідання Комісії говорять про доцільність позбавлення батьківських прав, а думка дитини – про інше (дитина проти позбавлення батьківських прав)?
Найважливішою є думка дитини. Якщо під час бесіди з дитиною ми розуміємо, що є тиск або маніпуляції з боку з одного з батьків, то звісно, потрібно розібратися у цьому. Ми, зазвичай, рекомендуємо бесіду дитини з психологом у Міському центрі дитини з метою виявлення факту маніпуляцій з боку батька чи матері та особистої прихильності дитини до батьків, але питання доцільності позбавлення батьківських прав – Міський центр дитини– не розглядає. Тому, підтвердити випадки маніпуляцій батьками над дитиною –неможливо. Прислухаємось лише до думки дитини, яка фіксується в акті.
Звертаємо увагу, що Служба не має інструментів примусу батьків на проведення обстеження Дитини психологом для підготовки висновку в інших спірних питаннях, що не стосується позбавлення батьківських прав. Це здійснюється виключно на добровільній основі батьків.
7. Як наразі вирішується питання щодо участі у вихованні дитини, у разі коли мати з дитиною виїхали в Європу, а батько проживає в Україні і звернувся до органу опіки та піклування з заявою про визначення участі у вихованні дитини?
Якщо можливо встановити зв’язок з мамою, яка не заперечує щодо проведення бесіди з дитиною, то ми відпрацьовуємо такі питання. Якщо ж мати відмовляється контактувати зі Службою у справах дітей та сім’ї, то зобов’язати до цього ми її не можемо.
Враховуючи обставини виїзду матері з дитиною закордон, батько дитини має можливість в судовому порядку або через орган опіки та піклування забезпечити спілкування з дитиною в судовому порядку про визначення способу спілкування через будь-які месенджери. На підставі та у спосіб, визначений судом або рішенням органу опіки та піклування, такий батько телефонує у значений час, проте мати не бере слухавки або змінила номер телефону. Він буде змушений звертатися до виконавчої служби або до органу опіки та піклування з проханням скласти адмінпротокол за невиконання рішення, а виконавча служба чи уповноважена особа органу опіки та піклування не може виконати таке рішення і змусити матір виконати зобов’язання. Ці дії не мають жодного результату. І накладення виконавчою службою штрафу або складення протоколу не є вирішенням проблеми.
На сьогодні виконання рішення суду або органу опіки та піклування, щодо участі батька у вихованні дитини, яка перебуває за кордоном – не можливе, так як відсутній механізм змусити матір виконувати рішення, яка виїхала за кордон з метою збереження життя та здоров’я дитини.
З судової практики вбачається, що протоколи за невиконання рішень - залишаються без задоволення.
Так, за тривалий час у період війни батько втрачає зв’язок із дитиною. Після повернення дитини в Україну буде важкий шлях для відновлення стосунків батька з дитиною. Це породжує ряд інших проблем.
8. Чи вважаєте Ви дієвим та ефективним способом вирішення сімейних конфліктів Сімейну медіацію? Чи спостерігали Ви випадки, коли після процесу Сімейної медіації особи вирішували конфлікт?
Так, цей інститут існує, працює та розвивається, але не завжди обидва з батьків готові користуватися цією послугою. Існує страх та недовіра звертатись до психологів чи медіаторів через ментальні переконання. Важливо, що ті з батьків, які скористались послугами медіатора - у 80% налагоджують стосунки. Обов’язкова умова це має бути бажання обох батьків. Проте, більшість подають позови на емоціях та не готові до примирення. Лише після того, як пройде певний час і емоції “згасають”, вже можна говорити про медіацію.
9. Яка, на Вашу особисту думку, місія Служби у справах дітей та сім’ї у вирішенні сімейного конфлікту?
Кожен, хто працює в Службі у справах дітей та сім’ї, виконує свою певну місію щодо захисту прав дитини. Якби всі працювали виключно згідно з протоколом, вирішення більшості справ зайшли б у “глухий кут”. Саме тому, кожен випадок розглядається індивідуально, відповідально та розважливо. Кожен працівник Служби ставиться до проблем батьків, а насамперед дитини, як до своєї проблеми та намагається допомогти родині пройти цю кризу гідно для батьків та безболісно для дитини. Місія це виявити, встановити та забезпечити умови захисту найкращих інтересів дитини.