Верховний Суд підтвердив правову позицію про поширення інституту спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуто за час проживання сім`єю без реєстрації шлюбу, у разі встановлення факту спільного проживання.

Обставини справи

Позивачка звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя. Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що вони з відповідачем проживали спільно, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, ними було розпочато будівництво житлового будинку, вони переїхали до цього будинку, який не був добудованим, у них народилася спільна дитина, після закінчення тривалого будівництва право власності на закінчений будівництвом будинок зареєстровано за відповідачем.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що в заявлений період він перебував у фактичних шлюбних відносинах з першою дружиною після розірвання шлюбу з нею, та тим, що сторони не могли проживати у спірному будинку до введення його в експлуатацію у силу закону, а також посиланням на пропуск позивачкою строку позовної давності.

Висновки суду першої інстанції

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнано житловий будинок спільною сумісною власністю, у порядку поділу майна подружжя визнано за позивачкою право власності на частку житлового будинку. Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованими доказами: показання свідків зі сторони позивачки на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у період з 2005 року і до реєстрації шлюбу, оскільки їх пояснення стосуються різносторонніх деталізованих фактичних даних, які підтверджують наявність усталених відносин, які притаманні подружжю, які узгоджуються у зазначеній частині з письмовими доказами у справі. Суд встановлював обставини щодо спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу також на підставі доказів: спільної заяви батьків про реєстрацію народження спільної дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану; факт неперебування у зазначений період в іншому зареєстрованому шлюбі; публічним висвітленням спільного проживання сторін та позиціонування як сімейної пари, яка проживає разом, із наслідками подальшої реєстрації шлюбу і народженням спільних дітей.

Заслуговує на окрему увагу висновок суду щодо вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства з 2002 року до 01 січня 2004 року, що не ґрунтуються на положеннях закону, оскільки факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року, тобто після набрання чинності СК України, так як КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу.

Висновки суду апеляційної інстанції

Постановою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції вмотивовано тим, що в силу положень статті 70 СК України спірний житловий будинок є спільним майном подружжя і належить позивачці з відповідачем у рівних частках, оскільки позивачка та відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2005 року. Також, апеляційний суд визначив, що позивачкою не пропущений строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, оскільки на час подачі позову вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Висновок Верховного Суду

Постановою ВС касаційну скаргу залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, це, серед іншого, письмові докази, які підтверджують факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, зокрема: картка розвитку новонародженої спільної дитини, в якій постійним місцем проживання матері на час госпіталізації, та адресу, за якою мати була виписана з новонародженою дитиною з пологового будинку, зазначено адресу спірного будинку; медична документація дитячої поліклініки, де місцем проживання малолітньої дитини з моменту народження зазначено адресу спірного будинку; карта профілактичних щеплень малолітньої дитини та довідка з дитячого садочка, в яких місцем проживання дитини зазначена адреса спірного будинку; лист електричних мереж про дозвіл тимчасового електропостачання спірного будинку за період до введення в експлуатацію; акт технічного обстеження водопроводу з показниками лічильника обсягів споживання води за час проживання в спірному будинку до введення в експлуатацію.

Суд касаційної інстанції зазначив, що за статтею 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

При цьому, ВС наголошує, що під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, суд має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок їхньої спільної праці. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенні. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Також, ВС акцентує увагу, що саме від встановлених фактичних обставин у справі залежить правильне вирішення спору, та висновки суду про те, що сторони мали стосунки, притаманні подружжю, вели спільне господарство, проживали разом, як одна сім`я, у спірному житловому будинку обґрунтовані, насамперед, письмовими доказами (медичними документами).

Особливу увагу ВС приділяє сукупності належних та допустимих доказів. Надаючи правничу допомогу у справах з подібних правовідносин адвокатам необхідно пам’ятати, що покази свідків без письмових доказів, які підтверджують обставини спільного проживання, не є достатніми для встановлення судами факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного суду 31 липня 2023 року у справі № 334/8205/19 (провадження № 61-6583 св23), з повним текстом якої ви можете ознайомитися за посиланням: http://surl.li/keana

Підготувала Ольга Михальчук, адвокат, магістр права, керівник Адвокатського бюро «Ольги Михальчук», член Центру сімейного права ВША НААУ

Зареєструватися на вебінар автора «Особливості поділу спільного майна подружжя, якщо один з подружжя є фізичною особою – підприємцем». http://surl.li/igacq