Захід відбувався в форматі дослідження правових позицій та аналізу судової практики в розрізі кожного з винесених на вебінар питань. Категорія спорів про поділ прав подружжя на спільний бізнес є цікавою та неоднозначною за практикою вирішення. Водночас механізм поділу частки в статутному капіталі юридичної особи у разі, коли його сформовано за рахунок майна, придбаного за спільні кошти подружжя, чітко не врегульований законом. Сучасні тенденції інституту шлюбу, зокрема, щодо статистики розірвання шлюбів, обумовили дослідження підходів до вирішення спорів про поділ частки в статутному капіталі юридичної особи при поділі майна подружжя.

Лектор підкреслила, що поділ частки в статутному капіталі юридичної особи – це правовідносини на «перехресті» сімейного та корпоративного права, цивільної та господарської юрисдикції. Під час заходу проаналізовано питання визначення юрисдикції по спорах з поділу подружжям частки в статутному капіталі юридичної особи.

Для правильного визначення юрисдикції щодо розгляду справ з цих правовідносин запропоновано висновок ВС у Постанові ВС від 16.10.2019 у справі № 906/936/18: «ВС визначив, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб’єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов’язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства».

Також для визначення юрисдикції проаналізовано Постанову ВС у справі № 909/52/19, якою визначено: «Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб’єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Ознакою сімейних прав і обов’язків є їх тісний зв’язок з відповідним носієм, що зумовлює неможливість їх передання (перекладення) іншій особі».

Ольга Михальчук обґрунтувала, що майно подружжя, яке було внеском до статутного капіталу юридичної особи, стає власністю юридичної особи, з посиланням на наступну судову практику:

Постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15: «Грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства… Якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства»;

Постанова Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 909/52/19: «…з моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об’єкта права спільної сумісної власності подружжя…»;

Постанова ВС від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18: «п.8.40. Таким чином, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об’єкта права спільної сумісної власності подружжя».

Адвокатка наголосила, що з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу до статутного капіталу юридичної особи, – правовий режим майна, в контексті питання спільної сумісної власності, змінюється. Відповідаючи на питання, чи являється частка в статутному капіталі юридичної особи об’єктом спільної сумісної власності подружжя та предметом поділу, наведено Постанову ВС від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, та Постанову ВС від 10 листопада 2021 року у справі № 496/1249/13-ц.

Ольга Михальчук приділила значну увагу тому, що право власності на спільне майно, внесене до статутного капіталу юридичної особи (речове право), трансформується в право вимоги (зобов’язальне право). Здійснено огляд актуальної судової практики про застосування судами механізму трансформації права власності на спільне майно, внесене до статутного капіталу юридичної особи, в право грошової вимоги, при вирішенні спорів про поділ майна подружжя.

Зокрема, механізм трансформації досліджено через огляд Постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15-ц та Постанови Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 756/10797/15-ц. Розкриття сутності цього механізму трансформації дає змогу правильно сформулювати позовні вимоги про виплату половини частки в статутному капіталі юридичної особи, в разі поділу майна подружжя.

На погляд лекторки важливим було висвітлити засади та алгоритми визначення вартості майна за вимогою виплати половини вартості частки в статутному капіталі юридичної особи. Для чого проаналізовано правовий висновок, викладений в Постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 756/12009/15: «Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи».

Ольга Михальчук висловила позицію, що найбільш обґрунтованим для визначення вартості майна за вимогою виплати половини вартості частки в статутному капіталі юридичної особи, є висновок експерта, в обґрунтування чого посилалася на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14: «Вартість такого майна під час розрахунків з учасником може бути встановлена на підставі ринкової ціни або висновку експерта».

На завершення вебінару до уваги слухачів запропоновано свіжу та актуальну судову практику Верховного Суду в справах про поділ спільного майна подружжя, коли предметом поділу виступає частка в статутному капіталі юридичної особи.

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: http://tinyurl.com/mrxxns98

Матеріал на сторінці Advokat Post: http://tinyurl.com/5n9bbcm9

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ