Практика розгляду сімейних спорів про поділ майна подружжя у 2023 році, враховуючи сучасні соціальні тенденції та виклики воєнного часу, підтверджує усталені правові позиції стосовно поділу спільного сумісного майна подружжя, а також посилює акценти на найбільш ефективне вирішення спору та принцип процесуальної економії для учасників судового процесу.

З метою висвітлення зазначених тенденцій пропонується розглянути найбільш значущі для практичного застосування правові позиції в сімейних справах про поділ майна подружжя, викладені у висновках Верховного Суду протягом 2023 року.

 1.Про найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя, яке досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне

(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року по справі № 2-7539/08 (провадження № 61-12934 св 22), з повним текстом ознайомитися за посиланням: http://tinyurl.com/5n6ru9m6)

У постанові по справі № 2-7539/08 Верховний Суд висловив позицію, що суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя без визначення грошової компенсації або з визначенням такої у мінімальному розмірі.

Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог про поділ нерухомого майна подружжя, керувався тим, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У випадку множинності об’єктів нерухомого майна, що перебуває у спільній власності сторін, суду належить розглянути можливість здійснити поділ майна таким чином, щоб не зобов’язувати сторону сплачувати компенсацію. Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя без визначення грошової компенсації або з визначенням такої у мінімальному розмірі. Суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув таку можливість, проте з урахуванням конкретних обставин спору.

Зазначений правовий висновок є доречним для практичного використання сімейним адвокатом під час вибору та обґрунтування найефективнішого способу захисту прав клієнта. Задля запобігання обставин, коли в результаті поділу об’єкта спільного майна подружжя на рівні частки, створюється неможливість подальшого реального практичного використання/розпорядження своєю часткою одним із подружжя, або виникає непомірний фінансовий тягар у виді грошової компенсації як неефективний результат багаторічних судових спорів.

2. Про принцип процесуальної економії для досягнення мети правосуддя, коли суд може вийти за межі своїх повноважень, якщо вимоги позивача охоплюють не усе спільно набуте у шлюбі спільне майно

(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року по справі № 753/1902/21 (провадження № 61-12953 св 22), з повним текстом ознайомитися за посиланням: http://tinyurl.com/2cs4nhud).

У цій справі скаржник посилався на те, що суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки у справі про поділ спільного майна подружжя ухвалено рішення по транспортному засобу, яке не просила позивач.

У постанові по справі № 753/1902/21 Верховний Суд висловив позицію, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були набуті.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

3. Про засади поділу боргових зобов’язань, які виникли до укладання шлюбу, та за умови подальшого виконання цього кредитного зобов’язання подружжям під час шлюбу

(Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21), з повним текстом ознайомитися за посиланням: http://tinyurl.com/5y6ban4e).

У постанові по справі №712/8602/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у разі укладення кредитного договору та отримання грошей на придбання нерухомості одним із подружжя до укладення шлюбу, за умови подальшого виконання кредитного зобов’язання подружжям під час шлюбу, той із подружжя, який не укладав кредитний договір, після розірвання шлюбу має право на компенсацію половини суми, що вносилась на виконання кредитного зобов’язання. Сплата подружжям частини коштів за кредитним договором, укладеним одним із них для придбання квартири, не змінює правового статусу квартири, оскільки кредитний договір укладений не в період перебування сторін у шлюбі й зобов’язання з повернення кредиту за зазначеним договором виникло у позичальника. Той з подружжя, який не був стороною кредитного договору, після розірвання шлюбу має на компенсацію половини сум, що вносилися на виконання кредитного зобов’язання, та не має права на компенсацію частки вартості нерухомого майна або на певну частку нерухомості.

Окрім наведеного висновку про застосування норми права, зазначена постанова цікава також тим, що Об’єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду проведено аналіз численних постанов ВС з висновками щодо застосування норми права (статті 60, 69 СК України, статті 179, 190 ЦК України) у подібних правовідносинах про можливості стягнення на користь одного з подружжя сум, сплачених за кредитним зобов’язанням іншого з подружжя під час шлюбу.