Докази – будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками види доказів у цивільному судочинстві, а саме:

• 1. Види доказів.
• 2. Алгоритм доказування.
• 3. Забезпечення доказів.

У рамках характеристики доказів у цивільному судочинстві акцентовано на наступному:

1. Види доказів:

• Письмові;
• Речові;
• Електронні;
• Висновки експертів;
• Показання свідків.

1. Письмові докази – документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (стаття 95 ЦПК).

Письмові докази подаються:

• в оригіналі,
• в копії, засвідченій належним чином,
• витяг (якщо для вирішення спору має значення лише частина документа).

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях:

• повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу,
• підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи:

• може витребувати оригінал письмового доказу,
• якщо оригінал не подано та поставлено під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

2. Речові докази – предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (стаття 97 ЦПК).

Речові докази зберігаються в матеріалах справи та за їх місцезнаходженням.

Речові докази повертаються після огляду та дослідження особам, від яких вони були одержані (без шкоди для розгляду справи), крім речових доказів, що є об’єктами, які вилучені з цивільного обороту або обмежено оборотоздатні, або особам, за якими суд визнав право на ці речі.

3. Електронні докази – – інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи (ст. 100 ЦПК), зокрема:

● електронні документи:

• текстові документи,
• графічні зображення,
• плани,
• фотографії,
• відеозаписи,
• звукозаписи,
• тощо.

● веб-сайти (сторінки);

● текстові повідомлення;

● мультимедійні повідомлення;

● голосові повідомлення;

● метадані;

● бази даних;

● інші дані в електронній формі.

Електронні докази подаються:

● Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом; законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії.

● Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

● Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

● Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати оригінал електронного доказу; якщо оригінал не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Електронні докази зберігаються:

Оригінали або копії електронних доказів зберігаються у суді в матеріалах справи.

За клопотанням особи суд повертає матеріальний носій, на якому міститься оригінал, після дослідження електронного доказу або після набрання судовим рішенням законної сили; у матеріалах залишається засвідчена суддею копія електронного доказу.

У постанові КГС ВС від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21 визначено, що електронний документ не є тотожним поняттям електронного доказу. Оскільки, у постанові електронний доказ є значно ширше поняття та включає крім електронних документів будь-яку інформацію в цифровій формі.

Практика Верховного Суду щодо електронних доказів:

• Постанова ВП ВС від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21. Повідомлення, відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням.

• Постанова ВС від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20. Підстави для дослідження оригіналу електронного доказу відсутні за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.

• Постанова ВС від 20.06.2023 у справі № 420/4540/22. Дані з Google Maps можна вважати допустимим та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел, таких як супутники, автомобільні камери, додатки користувачів та інших джерел, а Google постійно оновлює та перевіряє дані, щоб забезпечити їх точність та актуальність.

• Постанова ВС від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19. Скрін-шоти (роздруківки) повідомлень з телефону, планшету, месенджера «Viber» та інших можуть визнаватися судом як належні та допустимі докази з урахуванням обставин справи.

4. Висновок експерта – докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (стаття 102 ЦПК).

Предмет висновку експерта:

• обставини, які входять до предмета доказування,
• предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову, повторну експертизу (+комісійна, комплексна) обставини, які входять до предмета доказування предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов (ст. 103 ЦПК):

1. Для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2. Сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Обов’язкове призначення експертизи судом (ст. 105 ЦПК):

1. У разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами;
2. За клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

• характер і ступінь ушкодження здоров’я;
• психічний стан особи;
• вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

5. Показання свідків – повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (ст. 90 ЦПК):

• – показання свідка-очевидця;
• – показання з чужих слів;
• – допит сторін, третіх осіб, їх представників як свідків;
• – письмове опитування учасників справи як свідків;
• – допит малолітніх і неповнолітніх свідків (з’ясування думки дитини);
• – оголошення показань свідків;
• – повторний допит свідка;
• – одночасний допит свідків;
• – допит свідка у місці його проживання (перебування);
• – привід свідка, крім передбачених законом категорій осіб.

Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

2. Алгоритм доказування

1. Визначення предмету доказування.
2. Збирання і подання доказів.
3. Дослідження доказів.
4. Оцінка доказів.

Принципи доказування:

Змагальність сторін – покладання тягаря доказування на самі сторони; суд тільки надає оцінку доказам.

Рівність сторін – кожній стороні надається розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони.

Вмотивованість рішення – наявність у судовому рішенні достатніх підстав та аргументів, на основі яких воно було ухвалене.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК).

Постанова КЦС ВС від 07.04.2021 у справі № 418/6010/19:

Суд першої інстанції виходив лише з обов`язку щодо доказування відповідача, не встановивши, чи є поширена інформація фактичним твердженням чи оціночним судженням, й, відповідно, не врахувавши, що відповідач не повинен доводити правдивість оціночних суджень, думок чи переконань, які не можуть бути предметом судового захисту на підставі ст.277 ЦК, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Оціночні судження говорять не про об`єкт, а про відношення суб`єкта до цього об`єкта. На відміну від твердження про факти, у думці висловлюється відповідність факту, який оцінюється, не об`єктивному світу, а суб`єктивним поняттям і уявленням окремої особи, яка висловлює таку оцінку.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду (ст.83 ЦПК).

Строки подання доказів:

• Для позивача: момент подання позовної заяви.
• Для відповідача: момент подання відзиву.
• Для третьої особи: момент подання письмових пояснень.

3. Забезпечення доказів

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов’язання вчинити певні дії щодо доказів; можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів розглядається не пізніше п’яти днів з дня її надходження до суду в судовому засіданні в загальному порядку з особливостями, встановленими ст. 118 ЦПК.

Під час вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням складається протокол (ст. 250):

● повинен бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення окремої процесуальної дії;

● підписується головуючим та секретарем судового засідання, приєднується до справи і зберігається в установленому порядку разом з її матеріалами.

Заявник та інші особи повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

Суд за клопотанням заявника може забезпечити докази без повідомлення інших осіб:

• 1) у невідкладних випадках;
• 2) якщо неможливо встановити, хто є або стане такими особами;
• 3) у разі, якщо повідомлення іншої сторони може унеможливити або істотно ускладнити отримання відповідних доказів.

Першоджерело - https://tinyurl.com/mrx4kms2