Відомо, що доктрина «естоппель» – правовий принцип у міжнародному праві, бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.
Але давайте спробуємо розібратися більш детальніше.
Естоппель був вперше застосований в англійських судах, набув широкого поширення в країнах загального права (Австралія, Великобританія, США тощо) і відомий у світовій практиці вже кілька століть. Вважається, що термін «естоппель» вперше згадано у книзі «Джерела права Англії», опублікованій у 1628 р.
Історично естоппель – це процесуальна норма країн загального права (common law jurisdictions).
Термін «естоппель» спочатку походить від слова «estouper» із старофранцузької мови, що означає «зупинитися». Доктрина естоппель закріплена в нормах як матеріального, так і процесуального права і набула широкого розвитку, будучи похідною від принципу сумлінності.
Отже, estoppel – a principle that prevents someone from making actions, statements or promises that are the opposite of what that person has earlier said, promised or otherwise implied (=suggested without saying it directly) or done, or that go against a finding of a court of law, especially when this would result in loss or harm to another person. Ex. To establish estoppel, the plaintiff must show that she was, in some manner, misled by the acts or statements of the defendant.
У даний час естоппель застосовується для захисту учасників цивільного процесу в матеріально-правових відносинах, зокрема при зловживанні процесуальними правами в судових спорах з несумлінними сторонами процесу.
Принцип естоппель розуміється по-різному, проте на практиці склалися такі трактування даного терміна:
• обмеження в силу закону, яке не дозволяє особі стверджувати чи заперечувати певний факт чи стан як результат її попереднього твердження, заперечення, поведінки або внаслідок винесення судом остаточного рішення з цього питання;
• заборона в силу закону стверджувати чи заперечувати будь-який факт з урахуванням власної дії, твердження чи заперечення, що мало місце у минулому;
• переконлива обставина, проти якої стороні не дозволяється подавати докази, а також заперечувати таку обставину.
Цікаво, що є й інший підхід у тлумаченні цього принципу. Зокрема, деякі правники називають його способом «закрити рота і не дати опоненту говорити правду». Таким чином, у будь-якому випадку характерною особливістю принципу «естоппель» є заборона для учасника процесу висувати певні заперечення чи заяви, які прямо розходяться з початковою поведінкою та зобов'язаннями, та залишення судом даних заперечень та заяв без розгляду по суті.
У різних правових системах існує безліч форм та різновидів естоппеля, проте зазвичай виділяють такі:
1) процесуальний естоппель (Сollateral estoppels/Estoppel by records). Ця доктрина є обмеженням на вчинення певних процесуальних дій, наприклад, заборона повторного звернення заявника до суду з позовом до того ж відповідача, про той самий предмет і з тих самих підстав або скасування судових актів з мотиву непідсудності або непідвідомчості спору суду, якщо сторона не заявила про це у першій інстанції; неможливість пред'явлення нових вимог та процесуальних аргументів в апеляції після винесення судом першої інстанції рішення; заборона на зміну аргументації (показань) у суді тощо;
Таким чином, Сollateral estoppels – a common law doctrine that stops a party from pursuing a legal claim that has already been dealt with. The term issue preclusion is now more commonly used. Ex. Soverain argued that the doctrine of collateral estoppel should not apply because the claim was not previously held obvious, and thus did not present identical issues.
2) естоппель, який передбачає позбавлення права на заперечення відповідно до обіцянки (зобов'язання) (Promissory estoppel). Керуючись цим принципом, особа, яка дала певні обіцянки, не може відмовитись від них у майбутньому. Обіцянка може бути дана в усній чи письмовій формі. На практиці як обіцянку можуть розглядати конклюдентні дії. Зустрічаються окремі документи у вигляді сертифікатів про естоппель.
Зокрема, при укладанні договору оренди в США, орендар часто надає сертифікат про естоппель, який підтверджується підписом орендаря і є коротким викладом статей договору оренди, а також інші зобов'язання орендодавця. Як правило, мета цього документа - спростити подальший процес продажу орендованої нерухомості, оскільки орендар заздалегідь відмовляється від заперечень у зв'язку з цим;
Рromissory estoppel – the common law principle that a person cannot withdraw a promise made to someone if that person has reasonably relied on it and acted on it to their cost. Ex. By giving up his position at Virginia Tech, Salaita gave up a job in which he had academic freedom; thus, recognition of his promissory estoppel claim should mean that Illinois must afford him academic freedom.
3) естопель, заснований на праві справедливості (Equitable estoppel). Цей принцип, розглядається дослідниками як родоначальник принципу естоппеля і є забороною особі пред'являти вимоги чи будувати захист з урахуванням попередньої поведінки такої особи.
Істотні умови для застосування цього принципу є наступні:
• обіцянка сторони має бути недвозначною та ясною;
• сторона, яка дала обіцянку, мала розуміти, що той, кому обіцянка адресована, на таку обіцянку покладатиметься;
• несправедливість щодо сторони може бути виключена лише виконанням обіцянки.
Класичний приклад, коли естоппель, заснований на праві справедливості, може бути застосований для захисту права, наприклад, будівництво споруди одним сусідом на ділянці іншого сусіда. Сусід, на ділянці якого будує будинок інший сусід, мовчазно схвалює ці дії, а коли будинок готовий, вимагає його переведення у власність.
Крім цього, естоппель застосовується при введенні в оману однією стороною іншої сторони щодо форми та умов договору, наприклад, якщо договір, що вимагає письмової форми, а укладено його усно тощо.
Крім вищезгаданих основних різновидів виділяють й інші, наприклад:
• естоппель особи, яка здійснює передачу прав (assignor estoppel), згідно з яким не допускається подальше оскарження патенту особою, яка передала за винагороду права на патент;
• естоппель на підставі введення в оману (estoppel by misrepresentation),
• естоппель у зв'язку з необґрунтованою затримкою або недбалістю в поданні позову (estoppel by laches) та ін.
Цікаво, що в Україні, суди також застосовують принцип «естоппель».
Так, Касаційний господарський суд у справі №910/19179/17 застосував принцип «естоппель». Принцип «естоппель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява №41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини, заяви №№41340/98, 41342/98, 41344/98 ), він підлягає застосуванню й українськими судами.
Крім цього, Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження № 61-22315сво18) зробив правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.
Отже, як ми бачимо, естоппель – складна, але ефективна правова доктрина. Сторонам судового процесу слід враховувати можливість застосування цього принципу.
Також, щоб мінімізувати свої ризики на стадіях обговорення, укладення та виконання зокрема контракту, необхідно виважено підходити до формування лінії поведінки та правової позиції. Перед підготовкою звернення до суду доцільно розробити стратегію ведення спору з урахуванням можливого використання принципу естоппеля, також необхідно відмовитися від практики суперечливої поведінки, зміни аргументації, непродуманих дій та заяв.
Матеріал підготувала Людмила Колодник – керівник Центру правничої лінгвістики ВША НААУ, викладач спеціалізованого курсу «Юридична англійська» – «Legal English» з особисто розробленими програмами навчання – Contract Law, Company Law, Legal Writing.