Історичні замальовки про «Shareholders’ agreements» крізь призму англо-американської правової системи

«Shareholders’ agreement» в багатьох країнах є дієвим засобом захисту прав інвесторів і популярним механізмом, який дозволяє ефективно регулювати процес корпоративного управління в конкретному товаристві, передбачати шляхи розв’язання конфліктів між учасниками, встановлювати кворум, порядок голосування, які є відмінними від вимог, встановлених законом. Правовий термін «Shareholders’ agreement» або договір щодо корпоративних прав у всіх можливих видах господарських товариств, а не акціонерна угода (як прийнято використовувати у буквальному українському перекладі) - регулює відносини між «shareholders» у процесі ведення бізнесу кожною окремою компанією.

Отже, shareholders’ agreement is contract between shareholders containing their agreement on the regulation of their relationship, especially as regards share transfer and on the administration of the company. Ex. The company's shareholders' agreement specifically prohibited the election of an additional director.

Слід зазначити, що термін «share» перекладається одночасно як «частка, пай, акція». Поняття «shareholder» є родовим і означає власника частки в статутному капіталі (воно походить з англо-американської правової системи).

Можна зробити підсумок, що share is one of the equal parts into which a business is divided and which can be bought by investors. Ex. Shares closed down 5% after IVB announced plans to sell 379 million shares in the UK bank worth more than £1.3bn.

Напрацьований досвід зарубіжних країн, які протягом тривалого часу успішно застосовують інститут «Shareholders’ agreement» дав змогу інкорпорувати в українське законодавство поняття «Корпоративний договір» як специфічного договірного механізму регулювання корпоративних відносин.

Великобританія

Перші згадки про один із видів корпоративних договорів трапляються в рішеннях англійських судів уже в 40-х рр. XIX століття. Слід зазначити, що в 1840-х рр. термін «shareholders’ agreement» означав установчий договір акціонерного товариства, що визначав розмір статутного капіталу і порядок щорічного розподілення дивідендів.

Нормативне закріплення в Limited Liability Act 1855 та Joint Stock Companies Act 1856 принципу обмеженої відповідальності учасників призвело до розмежування в англійській

доктрині власне корпоративних відносин між акціонерною компанією та акціонерами, які регулюються установчими документами, і відносини акціонерів між собою, що перейшли до розряду зобов’язальних.

Оскільки в Joint Stock Companies Act 1856 установчі документи акціонерної компанії чітко розмежували як «Memorandum of association» (установчий договір), що укладається під час заснування, дійсність якого не залежала від зміни складу акціонерів, та «Articles of association» (статут), який затверджується акціонерами в тому разі, якщо вони виявили бажання змінити положення типового статуту, «shareholders’ agreement» втратив установчий характер і набув статус зобов’язальної угоди учасників

компанії щодо здійснення належних їм корпоративних прав, про що свідчить і судова

практика того часу.

1855 р. – прийняття Limited Liability Act (закон про товариства з обмеженою відповідальністю)

1856 р. – прийняття Joint Stock Companies Act (закон про акціонерні товариства)

2006 р. – прийняття Companies Act (закон про компанії)- регулювання корпоративних договорів у сучасному розумінні

США

У США починаючи з 1850-х рр. з’являються перші згадки про «Shareholders’ agreement», до яких можна віднести «voting agreement» (угода про порядок голосування), «pooling agreement» (угоди акціонерів про обмеження права розпорядження акціями), «shareholders agreement» (угоди про порядок корпоративного управління) і «voting trust agreement» (угоди про заснування голосуючого трасту).

Судова практика того часу США виходила з того, що, хоча й заборонялося змінювати імперативні стандарти корпоративного управління, акціонери мали право укладати між собою договори з метою здійснення права голосу за належними їм акціями, наприклад, віддавати голоси за певних кандидатів у раду директорів або утворити «voting trust», керівники якого проголосують на загальних зборах за певних кандидатів.

Питання дійсності корпоративних договорів були врегульовані у США тільки з прийняттям Model Business Corporation Act в 1950 р., положення якого містили норми, що регулюють голосування за дорученням, а також порядок заснування голосуючих трастів. Так, згідно з положеннями цього нормативного акта, будь-яке число акціонерів мало право укласти договір про заснування голосуючого трасту, передавши акції в управління трасту, але не більше ніж на десять років. Після цього договори акціонерів про голосування стали визнаватися дійсними.

40- ві роки ХІХст.- перші згадки про корпоративні договори

1950 р. – прийняття Model Business Corporation Act

Матеріал підготувала Людмила Колодник, юрист, керівник Центру правничої лінгвістики Вищої школи адвокатури НААУ, викладач спеціалізованого курсу «Юридична англійська» — «Legal English» з особисто розробленими програмами навчання — Contract Law, Company Law, Legal Writing

Зареєструватися на заходи Людмили Колодник:

Tips for Building a Successful Legal Career: Electronic evidence in civil and Commercial dispute resolution. http://surl.li/ievab

Tips for Building a Successful Legal Career: what is Electronic Evidence? http://surl.li/ievad

Legal English Basics with Lyudmyla Kolodnyk