Анотація справи: чи може онкохвора малолітня особа, батьки якої відмовилися від хіміотерапії на користь консервативного лікування, вважатися «зневаженою дитиною»?
Назва справи: In the Matter of Hofbauer
Суд: Апеляційний суд Штату Нью-Йорк
Дата винесення рішення: 10 липня 1979 року
Цитування справи: 47 N.Y. 2d 648 (N. Y. 1979)
Малолітній, віком 7 років, у 1977 році був діагностований хворобою Ходжкіна. Лікуючий лікар малолітнього стверджував про необхідність проведення радіологічного лікування, а також, можливо, хіміотерапії, консервативного лікування. Батьки малолітнього, однак, вирішили, що проходитимуть виключно консервативне лікування, і відвезли сина на Ямайку, де той проходив дієтологічне, метаболічне та інше консервативне лікування, включно з ін'єкціями лаетрілу. Проте ця ситуація не пройшла непоміченою: керівництво округу Сарагота у справах соціального забезпечення звернулося з клопотанням до суду в сімейних справах, вважаючи, що батьки малолітнього відверто проігнорували поради лікаря, і через це, можна вважати, що малолітній був "зневаженою дитиною" (англ. "neglected child"), а тому, відповідно, ситуація, на їх думку, вимагала тимчасового усунення малолітнього від батьків через їхні дії. На першому слуханні, суд задовольнив клопотання, і малолітній був переведений до місцевої лікарні; проте невдовзі, батьки малолітнього звернулися з клопотанням про повернення сина під їхнє піклування, яке також було задоволене судом. Також малолітньому було призначене лікування у спеціаліста з метаболічної терапії, і суд постановив проводити консультації з принаймні ще одним лікарем, і регулярно надсилати до суду медичні звіти.
Утім, на це рішення було подано апеляційну скаргу, слухання по справі почалися у червні 1978 року. Скаржники стверджували, що радіо- і хіміотерапія були на той час загальновизнаними методами лікування хвороби, від якої страждав малолітній, у той час, як дієтологічна терапія не вважатися адекватним, або ефективним методом лікування по відношенню до таких захворювань. Зокрема, два свідки-експерти, що проводили огляд малолітнього, стверджували, що хвороба прогресує. З боку відповідачів, однак, також виступали свідки-експерти, зокрема й біолог, який засвідчив, що ці методи консервативного лікування вже продемонстрували значний успіх у зниженні впливу онкозахворювань на людський організм при їх застосуванні. Про успіхи в лікуванні малолітнього засвідчив і лікуючий лікар, відмітивши, що дієтологічна терапія пішла малолітньому на користь, він мав хороший апетит і був доволі бадьорим. Свідки зі сторони відповідачів зазначали, що радіо- та хіміотерапія мають численні побічні ефекти, які здатні призвести до серйозного погіршення здоров'я, в тому числі, призвести до набряку серця та спричинити інші онкологічні захворювання. За рішенням суду в сімейних справах, було встановлено, що малолітній не може вважатися "зневаженою дитиною", оскільки його батьки продемонстрували значну увагу його лікуванню, хоч і за допомогою консервативних методів, і суд апеляційної інстанції (Appellate Division) одноголосно підтвердив його рішення, давши дозвіл на апеляцію до суду третьої інстанції - Апеляційного Суду штату Нью-Йорк.
Апеляційний Суд штату Нью-Йорк підтвердив рішення судів двох нижчих інстанцій. Суд нагадав, що під терміном "зневажена дитина" (параграф 1012 Family Court Act) слід розуміти малолітню (або неповнолітню) особу в віці до 18 років, фізичний стан якої погіршився через ненадання належного догляду батьками, в тому числі, і адекватної медичної допомоги. Що слід розуміти під "адекватною медичною допомогою" - необхідно розглядати відповідно до кожного конкретного випадку, і на це питання не можна дати однозначної відповіді. Принаймні, батьки мають забезпечити лікарською допомогу своїх малолітніх/неповнолітніх нащадків, виходячи з ситуації, як це вимагає адекватне батьківство. Доволі складним, звичайно, є аспект вибору батьками методів лікування для своїх малолітніх/неповнолітніх нащадків; Суд робить висновок, що батьки можуть покладатися на рекомендації та компетентність медичних працівників, оскільки ті мають належний досвід та навички оцінки необхідності лікування пацієнтів з професійної точки зору. Також Суд зауважує, що у цьому контексті важливо визначити, чи була ця медична допомога адекватна ситуації зі станом здоров'я малолітнього/неповнолітнього, а також наскільки його батьки усвідомлювати серйозність ситуації розладів здоров'я сина. Суд нагадав, що у аналогічних справах, тягар доказування щодо "зневаженості" лежить на державі; у той же час, не також можна стверджувати про те, що батьки відмовилися від певного запропонованого методу лікування з релігійних міркувань (а слід відзначити, що такі справи у 1960-70-х роках в США стали траплятися все частіше). Не може йтися і про те, що батьки незворотно відмовилися від певного методу лікування сина, чи він узагалі не отримував належної медичної допомоги. Якраз навпаки, уся надана документація стверджувала про зворотне: батьки малолітнього сина зверталися за кваліфікованою медичною допомогою, і не існувало жодних доказів того, що проти лікуючого лікаря малолітнього здійснювалося дисциплінарне провадження на підставі лікування малолітнього сина відповідачів.
Доводи скаржників, в основному, зводилися до того, що відповідачі обрали неадекватний метод лікування сина, який, на їх думку (про що засвідчували свідки-експерти з їх сторони) був неефективний по відношенню до лікування малолітнього. Проте, у той же час, наявні в справі докази однозначно свідчили про численні звернення батьків щодо медичної допомоги та консультації з лікарями, і лікуванням сина відповідачів займалося багато фахівців в сфері медицини. Крім цього, у батьків малолітнього були цілком виправдані побоювання щодо спричинення шкоди здоров'ю їх сина побічними ефектами радіо- та хіміо-терапії. Існувало і чимало доказів того, що консервативне лікування принесло користь малолітньому пацієнту, і контролювало його стан, і що більш "конвенційне" лікування було б застосоване в разі потреби. За таких обставин, не можна стверджувати про те, що батьки малолітнього не подбали про його лікування, і не забезпечили його. Тому, Суд вирішив підтвердити рішення судів нижчих інстанцій, відхиливши скаргу.
Матеріал підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія)
Матеріал підготовлено в межах реалізації проєкту Центру медичного права ВША НААУ «Порівняльне медичне право»