Чинне законодавство визначає три підстави для визнання заповіту недійсним:
1.в якому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;
2.складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту);
3.складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).
Про правові наслідки недійсності правочину докладно розповів під час вебінару, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, Олександр Кухарєв, викладач Національної школи суддів України, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
Лектор запропонував до ознайомлення адвокатів актуальну судову практику щодо порушення форми та порядку посвідчення заповіту:
·Відсутність у тексті оспорюваного заповіту запису, що він складався та посвідчувався поза приміщенням виконавчого комітету місцевої ради не є порушенням щодо його форми та посвідчення, оскільки «місце складення заповіту» не належить до форми та змісту заповіту, а по своїй суті реквізитом заповіту. Відсутність у заповіті вказівки на місце його складення не має наслідком його недійсність (нікчемність або оспорюваність) – Постанова Верховного Суду від 06 липня 2022 р., судова справа № 681/196/20, провадження № 61-9375св21;
·Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо нікчемності заповіту в разі його посвідчення нотаріусом за межами свого нотаріального округу, визначивши, що положення ЦК не встановлює нікчемність заповіту в разі, коли нотаріус посвідчив заповіт особи не в межах свого нотаріального округу. Указане не впливає на форму правочину, волевиявлення заповідача й на ті вимоги про порядок його посвідчення, які закріплені в ЦК – Постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 р., судова справа № 522/9893/17, провадження № 14-173цс20;
·Якщо уповноважена особа органу місцевого самоврядування посвідчила заповіт особи, яка проживає не в межах цього органу, це не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги ЦК про порядок його посвідчення, які тягнуть нікчемність заповіту відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК – Постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2023 р., судова справа № 190/234/22, провадження № 61-7045св23;
·Законодавець у ЦК не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій, так і відсутність вказівки в заповіті місця народження заповідача. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача – Постанова Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 р., судова справа № 369/7921/21, провадження № 61-5293сво23;
·Відсутність оригіналу заповіту та здійснення оплати за його посвідчення після вчинення нотаріальної дії не належать до передбачених ч. 2 ст. 1257 ЦК підстав для визнання заповіту недійсним – Постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 р., судова справа № 761/49151/19, провадження № 61-965св22.
Говорячи про особливості визнання заповіту недійсним на підставі невідповідності волі та волевиявлення заповідача, Олександр Кухарєв навів наступні правові позиції Верховного Суду:
·Тлумачення ч. 2 ст. 1257 ЦК свідчить, що для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК – Постанова Верховного Суду від 17 травня 2022 р., судова справа № 242/99/19, провадження № 61-20493св21;
·Правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо) – Постанова Верховного Суду у складі Об’єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 р., судова справа № 496/4851/14-ц, провадження № 61-7835сво19;
·Належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі на момент складення заповіту, може бути лише висновок посмертної судово-психіатричної експертизи – Постанова Верховного Суду від 30 серпня 2023 р., судова справа № 317/1029/20, провадження № 61-11588св22;
·Для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях – Постанова Верховного Суду від 07 березня 2024 р., судова справа № 388/792/19, провадження № 61-1724св24;
·Сама по собі обставина неперебування заповідачки на обліку в психоневрологічному диспансері не може слугувати підтвердженням того, що вона за своїм психічним станом могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними саме у момент складання заповіту. У такому випадку належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі на момент складання заповіту, може бути лише висновок посмертної судово-психіатричної експертизи – Постанова Верховного Суду від 29 листопада 2023 р., судова справа № 755/141/19, провадження № 61-7760св23.
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/36s4958a
Більше про недійсність заповіту у практиці Верховного Суду пропонуємо дізнатися у публікації лектора за посиланням: https://tinyurl.com/3cpv98wk
Зареєструватися на вебінар лектора «Здійснення права на спадкування в умовах воєнного стану». https://tinyurl.com/ytw6pswe
Дізнатися про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів можна у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ