На важливості міжвідомчої взаємодії у сфері захисту дітей наголосила Ганна Круглякова. Адвокат зауважила, що відповідно до міжнародних стандартів та вітчизняного законодавства така взаємодія здійснюється як у сфері запобігання, так і у сфері протидії домашньому насильству.
Запобігання домашньому насильству – система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
Протидія домашньому насильству – система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їх поведінки.
Спікер докладно схарактеризувала суб’єктів реагування, окреслила важливі складові та алгоритми їх взаємодії.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, є:
1) спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
2) інші органи та установи, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
3) загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб;
4) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.
Міжвідомча взаємодія під час здійснення запобіжної діяльності та при безпосередньому реагуванні на конкретні факти домашнього насильства дозволяє досягти низки позитивних результатів:
• постраждалі особи отримають необхідні допомогу, захист і підтримку завдяки низці ефективних, своєчасних і послідовних послуг;
• покращиться якість послуг, які надаються постраждалим особам, і знизиться ризик повторного вчинення насильства: завдяки навчанню (у тому числі спільному) фахівці всіх залучених до запобігання та протидії домашньому насильству суб’єктів отримають необхідні знання і навички та зможуть надати ефективну допомогу та послуги, адаптовані до потреб конкретної постраждалої особи;
• підвищиться довіра постраждалих осіб, зросте їх готовність звернутися за допомогою до уповноважених установ (організацій) і кількість таких звернень;
• приведе до глибоких і стійких змін і допоможе забезпечити нетерпиме ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства як на рівні окремої громади, так і на загальнодержавному рівні.
В умовах воєнного стану в Україні, масової евакуації та переміщення дітей, сімей з дітьми з населених пунктів, де ведуться активні бойові дії, значно зростає загроза життю та здоров’ю дітей, а також ризик вчинення різних форм жорстокого поводження, адміністративних чи кримінальних правопорушень стосовно дітей.
Механізм взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо виявлення дітей, які постраждали від жорстокого поводження, розгляду повідомлень про таких дітей, забезпечення їхньої безпеки та надання необхідної допомоги визначено Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 № 585.
Жорстоке поводження з дитиною може проявлятися у тому числі будь-якою формою рабства, продажем дитини та торгівлею дітьми, борговою залежністю, примусовою працею, вербуванням дітей для використання їх у збройних конфліктах, вчиненням сексуального насильства стосовно дитини.
Також Порядок № 585 визначає термін „загроза життю або здоров’ю дитини” – обставини, що можуть призвести чи призвели до тяжких наслідків для життя, стану здоров’я та розвитку дитини, зокрема тяжкої, у тому числі невиліковної хвороби, тілесних ушкоджень або заподіяння шкоди нормальному фізичному, психічному розвитку дитини, у зв’язку з чим вона потребує допомоги.
Обставини, що можуть становити загрозу життю або здоров’ю дитини, встановлюються за результатами проведення оцінки рівня її безпеки, про що складається відповідний акт згідно з додатком 10 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866.
З інформацією про загрозу життю чи здоров’ю дітей, вчинення правопорушень стосовно дітей також можна звертатися до:
• органів державної влади, органів місцевого самоврядування;
• закладів освіти;
• охорони здоров’я;
• соціального захисту населення, центрів соціальних служб / інших надавачів послуг, фахівців із соціальної роботи;
• спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги;
• органів прокуратури;
• уповноважених органів з питань пробації;
• спеціалізованих служб підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі.
У разі виявлення (підтвердження) фактів загрози життю чи здоров’ю дитини вона може бути негайно направлена до закладу охорони здоров’я для проведення та документування результатів медичного обстеження дитини у порядку, затвердженому МОЗ, проведення судово-медичної експертизи (в разі потреби), надання необхідної медичної допомоги, в тому числі лікування в стаціонарних умовах, або тимчасово влаштована відповідно до пунктів 31, 78 Порядку № 866, зокрема в сім’ю родичів, знайомих, сім’ю патронатного вихователя. Якщо внаслідок вчинення домашнього насильства дитина постраждала разом з одним із батьків, іншим її законним представником, вона може бути влаштована разом з ним до притулку для осіб, які постраждали від домашнього насильства та / або насильства за ознакою статі, центру соціально-психологічної допомоги або іншого закладу, який надає соціальну послугу притулку.
Матеріал підготовлено за наслідками круглого столу «Правові засоби захисту прав і свобод дитини в Україні», співорганізатором якого виступив Центр «Адвокат дитини». https://tinyurl.com/2j7nm4a9
Запис круглого столу можна переглянути за посиланням: https://tinyurl.com/2j847xhx