Конвенцію про контакт з дітьми, підписану від імені України 15 травня 2003 року у м. Страсбурзі, ратифіковано Верховною Радою України Законом від 20 вересня 2006 року

N 166-V з заявою, за змістом якої Центральним органом України для виконання функцій, передбачених цією Конвенцією на випадок транскордонних контактів, є Міністерство юстиції України. https://bit.ly/3dsrOgf

Конвенція про контакт з дітьми (надалі — Конвенція) набрала чинності 01.04.2007 року. Це стало ще одним важливим кроком у захисті прав дітей. https://bit.ly/3Bjtq3S

В Україні зросла кількість розлучень, незареєстрованих шлюбів, багато сімей були вимушені роз’єднатись під час війни, велика кількість дітей виховується одним із батьків. В силу обставин окремого проживання, право дитини на спілкування та контакт з одним із батьків, що мешкає окремо, часто порушуються.

В Конвенції про контакт з дітьми право на контакт тлумачиться більш широко, ніж у інших міжнародних нормативних актів та національному законодавстві яке існувало до часу ратифікації конвенції. Згідно до положень ст. 2 Конвенції розширено тлумачення дефініції «контакт», і воно включає:

• перебування дитини протягом обмеженого періоду разом з особою, з якою вона зазвичай не проживає, чи зустріч з такою особою;
• будь-яку форму спілкування між дитиною та такою особою;
• надання інформації такій особі про дитину, або дитині про таку особу.

Бачимо тут більш ширше визначення контакту, ніж є в національному законодавстві, яке передбачає побачення з дитиною, а не перебування.

Продовжуючи аналіз норм статей зазначимо, що у ст.4 Конвенції передбачено взаємне право дитини та її батьків на контакт: дитина та її батьки мають встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним із таких батьків Сімейний кодекс України ст. 153 містить подібне положення: мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Доволі прогресивним та сучасним положенням Конвенції, на мій погляд є те, що право на контакт здійснюється на підставі угод про контакт та розпоряджень про контакт з дитиною. Також встановлюється гарантія виконання угод, відповідно до положень конвенції можуть встановлюватися запобіжні заходи й гарантії для забезпечення виконання розпорядження можуть, зокрема, включати:

— спостереження за контактом;

— зобов'язання особи сплатити витрати, пов'язані з переїздом та проживанням дитини, а також, у відповідних випадках, будь-якої іншої особи, яка супроводжує дитину;

— сплату застави особою, з якою дитина зазвичай проживає, для забезпечення того, щоб особі, яка добивається контакту, не перешкоджали в такому контакті;

— накладення штрафу на особу, з якою зазвичай проживає дитина, у разі відмови виконати розпорядження про контакт.

Запобіжні заходи й гарантії для забезпечення повернення дитини чи запобігання неналежному переміщенню можуть, зокрема, включати:

— передачу паспортів або документів, що посвідчують особу, та, коли це є доцільним, документа, в якому зазначається, що особа, яка добивається контакту, повідомила компетентній консульській установі про таку передачу документів на період контакту;

— фінансові гарантії;

— майнову відповідальність;

— взяття зобов'язань або поручительство перед судом;

— зобов'язання особи, яка має контакт з дитиною, регулярно з'являтися особисто разом з дитиною до компетентного органу, наприклад організації із соціального забезпечення молоді або відділу поліції, у місці, де буде здійснюватися контакт;

— зобов'язання особи, яка добивається контакту, надати документ, виданий державою, де повинен відбуватися контакт, який засвідчує визнання й оголошення такими, що підлягають виконанню, документа про опіку або розпорядження про контакт чи обох цих документів до видачі розпорядження про контакт або перед тим, як контакт відбудеться;

— визначення умов стосовно місця, де повинен відбутися контакт і, якщо це є доцільним, реєстрації в будь-якій національній чи транскордонній інформаційній системі заборони, що запобігає від'їзду дитини з держави, де повинен відбутися контакт.

Обов’язково запобіжні заходи і гарантії викладаються у угоді в письмовій формі і є невід’ємною частиною зазначеної угоди.

Велику увагу Конвенція приділяє праву дитини бути проінформованою та висловлювати свою думку. Так згідно ст. 6 Конвенції дитина, яка відповідно до внутрішнього законодавства вважається достатньо свідомою, за винятком, коли це явно суперечить її найвищим інтересам, має право:

— одержувати всю суттєву інформацію;

— отримувати консультації;

— висловлювати свою думку.

Такій думці та переконливим бажанням і почуттям дитини повинно надаватися належне значення.

Вважаю, що Конвенція є досить корисним інструментом захисту прав дітей, особливо у справах при визначенні місця проживання дитини. Але на жаль, у національній судовій практиці майже не посилаються на її положення.

Окрема увага приділяється заходам для сприяння транскордонних контактів та їх поліпшенню. Серед яких, зокрема, мова йде про міжнародне співробітництво між органами Договірних Держав. Вони мають сприяти визнанню та виконанню розпоряджень про контакт і право на опіку, виданих в інших Договірних Державах.

Конвенція виступає юридичною підставою для визнання або виконання іноземного розпорядження про контакт.

Також в ст. 16 Конвенції закріплено алгоритм дій для повернення дитини в разі, якщо одна із сторін угоди відмовляється від повернення дитини та надаються повноваження компетентним органам негайно повертати дитину, застосовуючи, де це є можливим, відповідні положення міжнародних документів, внутрішнього законодавства та, де це є доцільним, такі запобіжні заходи й гарантії, які можуть бути передбачені в розпорядженні про контакт. Однак на практиці це є однією із великих проблем, повернення дитини і є багато складнощів з цього питання. Але закріплення в Конвенції такої можливості, це вже крок вперед. Право на контакт та спілкування дитини з батьками належить до особистих немайнових прав, і дотримання його обома батьками є одним із досить важливих важелів гармонійного розвитку дитини як особистості.

Цей день на КАЛЕНДАРІ ДИТИНСТВА позначила Круглякова Ганна, адвокат, медіатор член команди Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ.