Чи є евакуація правом або обов’язком батьків дискутувала під час представлення доповіді Ганна Круглякова, адвокат, медіатор, член команди Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ.
Евакуація дитини, яка передбачає її вилучення із сім’ї або тимчасове вилучення із сім'ї, завжди є травматичною для дитини і такою, що не відповідає її найкращим інтересам. Сім'я є найбільш сприятливим середовищем для повного і гармонійного розвитку особи дитини. Обов'язок Держави захистити цивільне населення під час війни не скасовує обов'язку забезпечити найкращі інтереси дитини, що є головним і центральним принципом при прийнятті будь-якого рішення щодо дитини.
Конвенція ООН про права дитини гарантує невід'ємне право дитини на життя, на виживання та розвиток, право дитини бути почутою, а також заборону розлучати дитину з батьками проти їх волі. Застосування принципу дотримання найкращих інтересів дитини, гарантованого Конвенцією, означає оцінку безпеки та цілісності дитини в поточний момент часу; однак принцип застережності також вимагає оцінки можливості майбутнього ризику, шкоди та інших наслідків рішення для безпеки дитини.
УВКБ ООН та ЮНІСЕФ у своїй спільній позиції №1 «Евакуація дітей з колишньої Югославії» (1992) заявили, що оцінки минулих евакуацій показали, що евакуація часто більше шкодить, ніж допомагає дітям, і що повага до єдності сім’ї є керівним принципом, чітко зазначеним у Конвенції про права дитини.
У своїй спільній позиції №2 «Подальші міркування щодо евакуації дітей з колишньої Югославії», підтриманій МКЧХ і Федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (1992), агенції заявили, що якщо було ретельно визначено, що допомога та захист не можуть бути надані на місці, а евакуація вважається необхідною, керівним принципом мають бути найкращі інтереси дитини, зокрема, впевненість, що евакуація не завдасть більшої шкоди, ніж користі для конкретної дитини. Досвід показує, що найефективніший спосіб зменшити ймовірність заподіяння шкоди – це залишити дітей разом з батьками або опікунами. Таким чином, будь-який розгляд евакуації має ґрунтуватися на діях, які дозволяють евакуацію сімей.
Як зазначає доповідач, за оцінками експертів, в багатьох державах, які стикнулися зі збройним конфліктом, можливість оцінити ступінь ризику у разі вилучення дитини з сім'ї відсутня в системі захисту дитини. За схожим досвідом Нагорного Карабаху і Сирії, евакуація дітей в таких випадках здійснювалась виключно за згодою батьків, в цих випадках дитину тимчасово влаштовували до родичів або друзів.
Міжвідомчі керівні принципи щодо дітей без супроводу і дітей, розлучених з сім'єю, також зауважують, що дітей, наскільки це можливо, необхідно евакуювати з місця проживання разом з дорослими членами сім'ї. Евакуація дітей без сімей має бути останнім заходом, здійснюватися лише після того, як було ретельно встановлено, що захист і допомога сім'ям не можуть бути надані на місці та евакуація всієї родини неможлива.
Особливу увагу Ганна Круглякова звернула на зміни, внесені до Порядку проведення евакуації у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 р. № 841 від 7 березня 2023 року.
Аналізуючи зміни, доповідач зазначила, що не можна виключати вірогідності того, що жоден з батьків або опікунів дитини все ж не захоче супроводжувати її під час евакуації. Суто теоретично, в такому випадку в якості законного представника можуть дозволити залучати працівника служби у справах дітей. Якщо батьки відмовляються їхати з дитиною, вивезти неповнолітнього без їхньої згоди буде вкрай складно. По-перше, в міжнародному та в українському законодавстві не передбачено такої можливості. По-друге, евакуація дитини без згоди батьків може потенційно наражати неповнолітніх на небезпеку.
Запровадження механізму примусової евакуації дітей із зон активних бойових дій не протирічить діючому законодавству, але тільки за умови, що така евакуація буде здійснюватися за згодою батьків або опікунів, вони будуть знати про місце перебування дитини та мати можливість безперешкодно спілкуватися з нею.
Проаналізувавши винесені судами в Донецькій області постанови за підсумками розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, складені на підставі ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ухилення від виконання батьківських обов`язків по відношенню до своїх малолітніх дітей у зв’язку з небажанням їх евакуювати із зони бойових дій до більш безпечного міста, доповідач звернула увагу на наступне.
На даний час жоден з батьків, відносно яких розглядались адміністративні протоколи, не притягнутий до відповідальності за статтею 184 КУпАП.
Наприклад, згідно постанови Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19.08.2022 у справі №233/1328/22, мати дітей не надала згоди на відселення дитини, на що мала відповідне право, оскільки відселення дітей не є примусовим. У такому випадку батьки, які відмовились від евакуації підписують згоду на відповідальність за будь-які наслідки. Проте матеріали цієї справи не містили а ні такої згоди, а ні відмови. До протоколу не додано жодного доказу про ухилення від виконання батьківських обов`язків. Таким чином, матеріали, які надійшли до суду не містять жодного доказу, які б підтверджували винність у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
До аналогічного висновку прийшов Дружківський міський суд по справі №229/2748/22 відносно матері, працюючої медичною сестрою в КНП БЛІП м. Бахмут, малолітня донька якої отримала поранення осколкове середньої треті правого плеча, залишившись у м. Бахмут.
З аналізу судової практики вбачається, що у своїх поясненнях до адміністративних протоколів батьки зазначали, що вони не мають інформації щодо конкретних умов переселення, облаштування та проживання, в безпечному місці. Тому при евакуації сімей з дітьми слід застосовувати індивідуальний підхід та проводити попередню роз’яснювальну роботу та подальший патронатний супровід вже на місці тимчасового перебування.
Таким чином, необхідно проводити оцінку необхідності евакуації, планування і підготовку евакуації сімей з дітьми, які перебувають в населених пунктах в зоні бойових дій, з вжиттям всіх можливих заходів для уникнення розлучення дітей з сім'ями під час евакуації. Залучити гуманітарні організації заздалегідь для подальшого розміщення та реабілітації сімей. Там, де це є можливим, пріоритет має бути наданий допомозі та захисту сімей на місці, ніж евакуації.
Наприкінці доповіді Ганна Круглякова зазначила, що під час евакуації дітей необхідно дотримуватися рекомендацій Міжвідомчих керівних принципів щодо дітей без супроводу і дітей, розлучених з сім'єю, в тому числі:
• слід впевнитись, що батьки надали поінформовану згоду на евакуацію в письмовому вигляді (отримали інформацію про орган або організацію, яка здійснює евакуацію, про можливі ризики та наслідки евакуації) та що побажання батьків щодо подальшого догляду за дитиною були враховані;
• слід врахувати думку дитини, якщо вона у віці, в якому вона може її висловити;
• порядок прийому та догляду в пункті призначення мають бути визначені перед евакуацією;
• має бути підтриманий контакт дитини з сім'єю, а також вжиті заходи з метою раннього возз'єднання;
• евакуація дітей має здійснюватись лише в рамках узгодженого плану дій;
• дитину має супроводжувати повнолітня особа, яку батьки уповноважили на супровід.
З-поміж рекомендацій щодо вирішення проблемного питання вказано необхідність:
• розглянути можливість щодо створення спеціального законодавства з питання евакуації сімей з дітьми, з урахуванням концепції «дотримання найкращих інтересів дитини» та з передбаченням належної оцінки щодо кожного елементу зазначеної концепції.
• удосконалити роз'яснювальну роботу щодо ризиків/загроз перебування в зоні активних бойових дій, механізми підтримки та захисту родин з дітьми, які були евакуйовані із зони ведення активних бойових дій, для запобігання їх поверненню до місця постійного проживання до закінчення дії правового режиму воєнного стану.
• розглянути можливість створення міжвідомчого органу (ad hoc) та внесення відповідних змін до законодавства з метою ефективного захисту дітей, які перебувають у зоні активних бойових дій - у разі безпосередньої загрози життю або здоров'ю дитини (в тому числі у разі наявності підстав для відібрання дитини).
Матеріал підготовлено за наслідками фахової дискусії «Тимчасове переміщення та евакуація: правові механізми забезпечення безпеки дітей», організованій Національною асоціацією адвокатів за ініціативою Комітету з сімейного права спільно з Вищою школою адвокатури за ініціативою Центру «Адвокат дитини», що відбулася 13 березня 2023 року.
Тематичні матеріали:
• Тимчасове переміщення та евакуація: адвокати обговорили правові механізми забезпечення безпеки дітей. https://cutt.ly/L7sjjJf
• Сучасні виклики і загрози у питаннях захисту прав дітей у воєнний час і шляхи їх подолання. https://cutt.ly/x7sjlfJ
• Міжнародні стандарти та світовий досвід евакуації дітей у збройному конфлікті: Катерина Рашевська: https://cutt.ly/C7sjnkv
• Евакуація сімей з дітьми та форм інституційного догляду за дітьми: про різність підходу держави розповіла адвокат Анастасія Шепеленко. https://cutt.ly/g7nuf5D
• Підстави відібрання дитини в умовах збройного конфлікту в огляді підходів ЄСПЛ: Маргарита Жданова. https://cutt.ly/e7YKPMg
• Національне законодавство та досвід територіальних громад з питань евакуації дітей в умовах війни: Людмила Гриценко. https://cutt.ly/o7HUxkJ
Трансляція фахової дискусії доступна за покликанням: https://cutt.ly/H835WIy