Спеціальна конфіскація як захід кримінально-правового характеру: суддя-спікер ВАКС Олексій Кравчук  

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Розвиток практики ВАКС та АП ВАКС». Під час вебінару суддя-спікер Вищого антикорупційного суду Олексій Кравчук детально розповів про спеціальну конфіскацію як захід кримінально-правового характеру.

Лектор розпочав вебінар із визначення спеціальної конфіскації, яке пропонує у своїй дисертації «Спеціальна конфіскація майна як інший захід кримінально-правового характеру за кримінальним правом України» к. ю. н. А. О. Винник. Автор визначає спеціальну конфіскацію як примусовий, безоплатний захід кримінально-правового характеру, який:

• застосовується до особи за умисне вчинення нею злочину або суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України;

• полягає у позбавленні такої особи будь-яких майнових благ, отриманих в результаті його вчинення (незалежно від трансформацій, яких зазнали ці блага);

• має на меті припинення злочинної діяльності особи, відновлення соціальної справедливості та запобігання вчиненню нових злочинів;

• характеризується тим, що в одних випадках є формою реалізації кримінальної відповідальності, а в інших – перебуває поза її межами.

У своїй практиці Верховний Суд до ключових ознак спеціальної конфіскації відносить такі:

1) за своєю правовою природою спеціальна конфіскація не є покаранням, а належить до інших заходів кримінально-правового характеру;

2) полягає у передбачених законом обмеженнях прав і свобод особи, що не мають карального навантаження, а спрямовані на забезпечення безпеки суспільства;

3) переслідує превентивну мету – утримання винних від скоєння нових протиправних діянь та усунення умов, які сприяють їх вчиненню.

Отже, спеціальна конфіскація є заходом процесуального примусу, який обтяжує становище особи (Постанова ККС ВС від 01.10.2019 у справі № 760/5853/18 (провадження № 51-716км19).

Спецконфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, а також перетворені в інше майно;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Спеціальна конфіскація застосовується до:

1) особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння (обвинувачений, засуджений, особа, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності)

2) третя особа, якщо вона набула таке майно від особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння чи іншої особи (якщо ця третя особа не є добросовісним набувачем).

Розглядаючи питання відмежування спеціальної конфіскації від конфіскації майна, Олексій Кравчук зазначив, що:

• конфіскація майна є покаранням, а спецконфіскація – іншим заходом кримінально-правового характеру;

• для спецконфіскації джерело походження майна може мати значення (якщо мова йде не про знаряддя та засоби, а про одержане від злочину майно), натомість для конфіскації майна джерело походження майна не має значення (наприклад, одержане як спадщина 20 років тому);

• спецконфіскація можлива не лише у власника, а й в обізнаних третіх осіб, а конфіскація майна – лише у власника.

Водночас суть обох заходів співпадає і полягає у безоплатному вилученні майна на користь держави.

Лектор звернув увагу адвокатів на Рішення КСУ від 30 червня 2022 року № 1-р/2022, у якому Суд зауважив, що конфіскація майна як вид покарання і спеціальна конфіскація як захід кримінально-правового характеру є відмінними за метою, підставами, умовами, суб’єктами та об’єктами, тобто не є тотожними. Конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні майна, що є власністю засудженого. Унаслідок чого конфіскація майна є видом покарання, застосування якого має на меті покарання винного, його виправлення й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень цією та іншими особами. Натомість спеціальна конфіскація застосовується у разі, коли майно вилучається у особи, яка не є власником або добросовісним володільцем такого майна, а тому цей захід впливу на особу має некаральний характер, метою застосування якого є припинення використання грошей та іншого майна, набутих унаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, як цілі або засобу кримінально-протиправної діяльності.

На відміну від конфіскації майна як виду покарання, на застосування спеціальної конфіскації як заходу кримінально-правового характеру не впливають ступінь тяжкості вчиненого умисного кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу, яка вчинила таке правопорушення, тощо.

Ураховуючи викладене, твердження суб'єкта права на конституційне подання щодо порушення принципу домірності – одного зі складників принципу верховенства права – у зв'язку з уможливленням застосування до особи на підставі оспорюваних статей КК України одночасно двох видів однакових покарань, а саме конфіскації майна та спеціальної конфіскації, є безпідставними.

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/4aa63f49

Тематичний матеріал на сторінці Advocat Post: https://is.gd/72AyYQ

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ