Захист водія здійснюється низкою нормативно-правових актів.
Серед таких, насамперед, Конституція України, Віденська конвенція про дорожній рух 1968 року, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію», «Про автомобільний транспорт», Правила дорожнього руху, інші підзаконні нормативно-правові акти (укази Президента, накази МВС, МОЗ) тощо. Безумовно, усі ці акти перебувають між собою у системному взаємозв’язку та застосовуються комплексно.
Однак поруч з цим наявні певні складнощі у застосуванні, а саме: місцями суперечливий понятійний апарат та взаємовиключність деяких норм.
Правове регулювання та захист водія здійснюється за такими стадіями:
1. Перед виїздом (регулюється Правилами дорожнього руху);
2. Під час руху (регулюється Правилами дорожнього руху);
3. На місці зупинки / ДТП/ розгляду та під час виконання рішень (регулюється Правилами дорожнього руху, КУпАП, КАС України, КК України, КПК України, ЦПК України).
Чільне місце серед таких актів відведено Правилам дорожнього руху. Правила дорожнього руху пройшли досить тривалий час свого трансформаційного розвитку.
Зміни до них неодноразово вносилися, найбільші відбулися саме у 2013 року, подальші запроваджуються і до сьогодні.
Серед таких змін, наприклад: обов’язок водіїв таксі забезпечити наявність ременів безпеки як на передньому, так і на задньому сидінні і нагадувати пасажирам про необхідність їх використовувати; вимоги до розташування знаків: їх висота, спрямованість, дублювання.
Однак не всі зміни на сьогодні застосовуються, деякі з них були скасовані через свою неефективність. Зокрема, запроваджена у 2015 році опція штрафних балів, так і не запрацювавши, була скасована 2020 року.
Правила дорожнього руху структурно складаються з таких змістовних частин:
2. Визначення.
3. Права та обов’язки.
4. Ліміти.
5. Дії та наслідки.
6. Стан та умови.
Серед відправних визначень на особливу увагу заслуговують, зокрема, такі як:
• Небезпека для руху;
• Перешкода для руху;
• Безпечна дистанція;
• Безпечний інтервал;
• Безпечна швидкість.
Як зауважує лектор, станом на сьогодні дорожні знаки повинні відповідати ДСТУ. Раніше у Правилах дорожнього руху до 2013 року згадки про державні стандарти не було, хоча такі існували. Станом на сьогодні у ПДР встановлено пріоритет саме державних стандартів.
Судова практика у цьому аспекті говорить про те, що неналежна організація дорожнього руху (знаки) не може бути підставою для притягнення до будь-якої відповідальності (Постанова КАС ВС від 24 квітня 2019 року у справі № 127/12081/17).
Однак наявна також протилежна позиція, висловлена у Постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2021 року у справі № 756/6308/20, «невідповідність знаку ДСТУ не виключає обов’язку його виконання, крім випадку, якщо такий знак не може бути прочитано, або знак не прочитується через перешкоди (у виглядів кущів, дерев, тощо) та у зв’язку з неналежним технічним станом».
Серед державних стандартів виділено наступні:
• ДСТУ 4092-2002 Безпека дорожнього руху. Світлофори дорожні. Загальні технічні вимоги, правила застосування та вимоги безпеки (40982)
• ДСТУ 2587:2021 Розмітка дорожня. Загальні технічні умови.
• ДСТУ 4100-2021 Знаки дорожні (УПП АКТ ОБСТЕЖЕННЯ)
• ДСТУ 3587-97 Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану (УПП АКТ ОБСТЕЖЕННЯ)
• ДСТУ 3308-96 Знаки маршрутні для міського електротранспорту (УПП АКТ ОБСТЕЖЕННЯ).
Лектор радить перед виїздом обов’язково перевіряти:
• засоби пасивної безпеки: підголовники та ремені безпеки (п. 2.3. «в» ПДР);
• вогнегасник;
• аптечку, знак, противідкатні упори тощо;
• відеореєстратор.
У разі безпосередньої дорожньо-транспортної пригоди ключова задача водія – не рухати транспортний засіб та предмети, які причетні до події.
За так зване врегулювання претензій «на місці» статтею 122-4 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність. Відповідно на таких водіїв накладається штраф у розмірі 200 НМДГ або застосовується позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 1 до 2 років, або ж – адміністративний арешт строком від 10 до 15 діб. Єдиним винятком неоформлення протоколу чи європротоколу є підписання схеми на місці, прибуття до найближчого поста поліції для дооформлення цієї пригоди.
В огляді судової практики Антоном Кравченком відзначено наступні судові рішення:
1. Стосовно необов’язковості пред’явлення документів водієм без доказів порушення – Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2020 року у справі № 473/1404/20, Постанова ВС КАС від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17;
2. Стосовно недоведеності вини – принципу презумпції невинуватості водія – Постанова ВС КАС від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а;
3. Стосовно невизнання у якості доказу пояснень інспектора – Постанова ВС КАС від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17;
4. Стосовно того, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб’єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення – Постанова КАС ВС від 08 липня 2020 року у справі № 177/525/17;
5. Стосовно нетотожності понять «на місці вчинення» та «за місцем його вчинення» – Рішення КСУ від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 та Рішення Рівненського міського суду від 22 грудня 2020 року у справі № 569/16238/20;
6. Стосовно того, коли огляд авто є обшуком і потребує відповідного дозволу – Постанова ВС ККС від 21 квітня 2021 року у справі № 708/392/18.
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://cutt.ly/i275cMg
Як водієві убезпечити себе на стадії перед виїздом? – детально у тематичному матеріалі від Advokat Post: http://bit.ly/3GUnXTU
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://bit.ly/3gl0otC