1. Постанова КЦС ВС від 19.01.2022 у справі № 711/679/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102704816
При здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
При застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
2. Постанова КЦС ВС від 15.06.2022 у справі № 682/1277/20
https://reyestr.court.gov.ua/Review/104849749
Встановивши, що дохід ОСОБА_2 у сумі 2 996 756,39 грн, з якого ОСОБА_1 просила стягнути заборгованість зі сплати аліментів, є вартістю успадкованого та отриманого у дар майна, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно вважали, що отримання майна - земельних ділянок сільськогосподарського призначення, у власність у порядку спадкування не є тим видом доходу, який підлягає врахуванню під час розрахунку розміру та стягнення аліментів. Такий висновок міститься й у постанові ВС від 29 травня 2019 року у справі № 682/2133/14-ц (провадження № 61-1363св19) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82246700).
3. Постанова КЦС ВС від 22.08.2022 у справі № 712/6313/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105839491
СК передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК). Стаття 192 СК тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
4. Постанова КЦС ВС від 31.08.2022 у справі № 522/5039/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/106051894
Сімейне законодавство України не передбачає обов`язку батька за походженням, чия дитина усиновлена іншим чоловіком, утримувати таку дитину до досягнення нею повноліття.
5. Постанова ОП КЦС ВС від 10.04.2023 у справі № 752/20152/16-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/110749212
Аналіз змісту частини другої статті 199 СК дає підстави для висновку, що законодавець не передбачив такої можливості, як зупинення нарахування аліментів, переривання сплати аліментів у певні періоди, зокрема коли повнолітня дитина безпосередньо не бере участі в освітньому процесі, а також звільнення платника аліментів від сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини у зв`язку з продовженням нею навчання в період канікул, переходу на навчання на інший освітній рівень або до іншого навчального закладу, зокрема вступу до магістратури. Правило частини другої статті 199 СК виключно передбачає припинення права повнолітньої дитини на утримання у разі припинення нею навчання, тобто закінчення або відрахування з навчання у навчальному закладі. Законодавець не передбачив винятку з правила частини першої статті 199 СК, яка, зокрема не містить застереження про те, що канікулярний період, період вступу до вищого навчального закладу для здобуття вищого рівня освіти не входять до періоду нарахування та сплати аліментів одним із батьків на користь повнолітньої дитини.
Завершення повнолітньою дочкою/сином, до досягнення ними 23 років, навчання на певному освітньому рівні та: безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу на наступний рівень освіти; або безпосередній після цього перехід (вступ) до навчального закладу для здобуття освіти на наступному рівні чи за іншою спеціальністю, незалежно від того, чи відбувається це в тому самому або у різних закладах освіти, не свідчить про припинення навчання та, відповідно, саме по собі не є підставою для припинення права на утримання (аліменти).
6. Постанова КЦС ВС від 14.06.2023 у справі № 758/8284/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/111586042
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. До таких висновків дійшов ВСУ в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та ВС в постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20.
03 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом, за яким, зокрема, позивач зобов`язався сплачувати відповідачу аліменти на їхнього спільного сина ОСОБА_1. Відповідно до пункту 6.1. договору позивач зобов`язався сплачувати аліменти у добровільному порядку у твердій грошовій сумі від частини власного офіційного доходу не меншу ніж необхідно для повного покриття витрат на достойні умови життя, фізичний, інтелектуальний та емоційний розвиток дитини, а також харчування, навчання, лікування та відпочинок, але в будь-якому випадку не менше ніж 2 500,00 дол. США в гривні України в еквіваленті офіційного курсу долара США на момент оплати щомісячно. Встановивши, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження значного погіршення його майнового становища, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, встановленого пунктом 6.1 договору про сплату аліментів на дитину, укладеного 03 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
7. Постанова КЦС ВС від 23.08.2023 у справі № 707/1319/22
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113091417
Особа, якій виповнилось 14 років, може сама звернутись до суду із заявою, зокрема про стягнення аліментів.
З попередньою підбіркою можна ознайомитись за посиланням: https://www.facebook.com/100000556016168/posts/5186002824761533/?
Завантажити підбірку у pdf-форматі можна за посиланням: https://is.gd/2Bo7YJ
Джерело: https://t.me/glossema/