Пропонуємо до Вашої уваги окрему думку суддів КЦС Василя Крата та Ірини Дундар від 02.05.2024 в справі № 367/2904/22, яка стосувалася обов’язку територіальної громади подати заяву про визнання спадщини відумерлою. https://tinyurl.com/2w9xyjdd

Огляд окремої думки запропонував у своєму телеграм-каналі Трохи про приватне право суддя Василь Крат.

Так, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно – за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (абзац 1 частини першої статті 1277 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частина друга статті 1277 ЦК України).

Функціональним призначенням права процесуального є «обслуговування» права матеріального. Не виключається, що в кодексі приватного права (зокрема, ЦК України чи СК України) міститимуться норми процесуального права, проте це зумовлено відповідними приватно-правовими наслідками (наприклад, стаття 660 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 619/1908/23 (провадження № 61-8428св23)). (https://tinyurl.com/yu92mk4r).

Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, необхідно зауважити, що:

·законодавець не кваліфікує набуття територіальною громадою права власності на відумерлу спадщину як спадкування, а територіальну громаду, в цьому випадку, як спадкоємця;

·спадкоємці мають право на спадкування, натомість територіальній громаді належить публічний обов’язок. Тобто, територіальна громада має виконати публічний обов’язок, а не здійснити цивільне право чи інтерес, які в неї відсутні;

·публічний обов’язок територіальної громади виникає за наявності сукупності юридичних фактів (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття; сплив одного року з часу відкриття спадщини);

·з моменту відкриття спадщини територіальна громада (відповідний орган місцевого самоврядування) не має та навіть не може мати жодного інтересу щодо спадщини, який міг би зумовити спір про право. «Активування» публічного обов`язку територіальної громади відбувається за сукупності юридичних фактів і також не свідчить про наявність спору про право;

·з позиції людини розумної досить складно пояснити, який  саме спір про право може існувати між особою, яка звернулася із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, для того щоб спадкувати згідно з четвертою чергою спадкоємців за законом, та територіальною громадою, до спливу одного року з часу відкриття спадщини. Тобто, між особою яка має право на спадкування, та суб`єктом, який може лише набути публічний обов`язок;

·спір про право, зокрема, може існувати між особами які можуть набути право на спадкування. Тобто у разі коли відбувається «зіткнення» приватно-правових категорій. Натомість, коли право на спадкування «стикається» або може «стикнутися» із публічним обов`язком територіальної громади, то очевидно, що ні про який спір про право йтися не може, оскільки в територіальної громади немає права.

Першоджерело: https://t.me/glossema/1791