Чи можливо визнати за подружжям право власності на будівельні матеріали, використані у процесі будівництва самочинного об’єкта? – це питання проаналізував Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду 20.06.2024 у справі № 372/2038/22 (https://tinyurl.com/4yvewd2t), докладний огляд Ухвали підготував суддя КЦС ВС, кандидат юридичних наук, доцент Василь Крат.

32. ВП ВС вже розглядала питання про можливість визнання за подружжям права власності на будівельні матеріали, використані у процесі будівництва самочинного об’єкта. Правильно вказала, що до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на таке майно не виникає, а особи, які його споруджували, є власниками лише матеріалів, обладнання, використаних у процесі будівництва. Однак виснувала, що у разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію; визнаючи право власності на матеріали й обладнання, суд у рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання (див. постанову ВП ВС від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22)). (https://tinyurl.com/yy9weh6c).

33. КЦС вважає, що цей висновок ВП ВС щодо застосування абзацу першого частини третьої статті 331 ЦК України потребує конкретизації, зокрема з огляду на інший її висновок, сформульований у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 щодо поділу неподільного рухомого майна:

33.1. По-перше, будматеріали, обладнання тощо, використані у процесі самочинного будівництва будинку з повною готовністю до експлуатації, але не введеного в неї, неможливо відділити від самого об’єкта будівництва без завдання їм усім або окремим із них шкоди та зниження відповідно їхньої економічної цінності. А їхня оборотоздатність без відділення від об’єкта будівництва неможлива. Тому варіант визнання судом права власності позивача на половину будматеріалів, обладнання тощо не дозволить жодній зі сторін вільно користуватися та розпоряджатися таким майном, оскільки воно вже використане у самочинному будівництві конкретного об’єкта, який інша сторона спору використовує для проживання без введення його в експлуатацію.

33.2. По-друге, не має якогось сенсу для цивільного обороту визначний ВП ВС обов’язок суду перелічити у судовому рішенні всі використані у такому будівництві будматеріали, обладнання тощо, на які він визнає право власності, бо кожна зі сторін спору не зможе надалі окремо від іншої сторони відчужити це використане для самочинного будівництва майно третім особам. Крім того, формування у судовому рішенні переліку відповідних матеріалів, обладнання тощо для визнання на них права власності за позивачем потребуватиме спеціальних знань хоча би через те, що частина з них у спорудженому будинку приховані за іншими. Та й точне встановлення всього переліку будматеріалів, обладнання тощо, з яких побудований (реконструйований) об`єкт може бути неможливо встановити навіть експертним шляхом. Отже, не є ефективним способом захисту права власності такий поділ в натурі «спожитих» для будівництва будматеріалів, обладнання тощо у будинку з повною готовністю до експлуатації, але не введеного в неї.

33.3. По-третє, аналогічно не матиме якогось сенсу для цивільного обороту визначення судом часток сторін спору у праві спільної часткової власності на використані для вказаного самочинного будівництва будматеріали, обладнання тощо. Подальшої перспективи виділення такого майна кожній зі сторін в натурі немає. А потреба повторного звернення до суду, наприклад, для припинення права на частку у спільному майні (стаття 365 ЦК України) може виникнути саме через неможливість реального використання сторонами права власності на частку у праві спільної часткової власності на майно, що вже було використане для самочинного будівництва будинку з повною готовністю до експлуатації, але не введеного в неї.

33.4. По-четверте, оскільки ВП ВС вже визначилася з поділом неподільних речей у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, то мала б узгодити з її висновками у вказаній справі підхід до поділу будматеріалів, обладнання тощо, використаних для самочинного будівництва будинку з повною готовністю до експлуатації, але не введеного в неї, оскільки значна частина цих матеріалів, обладнання тощо невіддільна від самого будинку.

38. КЦС вважає, що у справах щодо поділу будматеріалів, обладнання тощо, які перебувають у спільній сумісній власності та були використані для будівництва, яке є самочинним, право позивача має бути захищене аналогічно, як і у випадку з поділом неподільного рухомого майна (див. постанову ВП ВС від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20):

(1) або за його позовом про визнання за ним права власності на всі будівельні матеріали, обладнання тощо, використані у процесі будівництва, зі стягненням з нього на користь іншого співвласника компенсації вартості 1/2 їх частини (у такому разі позивач має її внести на депозит суду),

(2) або за його позовом про стягнення з іншого співвласника компенсації вартості 1/2 частини використаних у процесі будівництва будівельних матеріалів, обладнання тощо з визнанням за цим іншим співвласником права власності на всі такі матеріали, обладнання (у такому разі позивач фактично відмовляється від його права власності на них).

39. Оскільки кошти є універсальним еквівалентом вартості майна, зокрема будматеріалів, обладнання тощо, використаних у будівництві, то застосування позивачем одного із цих двох способів захисту дозволить у разі задоволення позову вичерпати спір і усунути потребу будь-якої зі сторін конфлікту знову звертатися до суду. Саме у такі способи можна забезпечити юридичну визначеність у спірних правовідносинах.

43. З огляду на вказане КЦС передає справу № 372/2038/22 на розгляд ВП ВС для відступу від викладених у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22) висновків (https://tinyurl.com/yy9weh6c) щодо застосування у подібних правовідносинах припису абзацу першого частини третьої статті 331 ЦК України, а саме про те, що у разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати за сторонами спору право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку; визнаючи таке право, суд у рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання. Вказаний відступ полягатиме у формулюванні висновку, викладеного у пункті 38 цієї ухвали, що відповідатиме підходу Великої Палати Верховного Суду, викладеному у її постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20.

Першоджерело: https://t.me/glossema/1925