Постанова КЦС ВС від 31.01.2024 в справі № 757/76933/17 (http://tinyurl.com/mr2m5yyk)

Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений. Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором (стаття 1056 ЦК України).

Зобов’язання кредитодавця по видачі кредиту є специфічними по своїй юридичній сутності. І з урахуванням його сутності неможна зобов’язати банк видати кредит. У такій ситуації потрібно ставити питання перед судом про покладення на боржника обов’язку відшкодувати збитки, а не реально виконати зобов’язання. Такий підхід базується на тому, що обов’язки з надання кредиту та сплати боргу є кардинально різними по своїй юридичній сутності і, з урахуванням сутності кредитного договору, примус до виконання обов’язку видати кредит у натурі не допускається.

Якщо позичальник вважає таку відмову банку необґрунтованою, в цій ситуації належним способом захисту є позов про компенсацію збитків, зокрема, витрат позичальника, пов’язаних з більшим розміром відсотків, під які отриманий кредит в іншому банку, на страхування, сплату комісій у зв’язку з укладенням кредитного договору, за яким не отримано кредит (його частина), тощо. Тому частина п’ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв‘язку з невиконанням (простроченням виконання) зобов’язання кредитодавця по видачі кредиту, не може бути застосована.

Першоджерело: https://t.me/glossema/1557