Відповідно до статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами,  перебування фізичної особи на утриманні, реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, також  у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення розглядаються в порядку окремого провадження (вид непозовного провадження). У випадку наявності спору, суди відмовляють у відкриття провадження у справі.

Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України значного поширення набула практика розгляду в окремому провадженні заяв про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Так, найчастіше до суду звертались чоловіки в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту самостійного виховання дитини, зокрема, з метою отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, а також отримання відстрочки від мобілізації, адже ж Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (стаття 23) визначає, що  не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.

І з часом стало очевидним, що цей механізм почав використовуватись неоднозначно і переважно з метою уникнення мобілізації.

Звісно ж, не всі використовують цей механізм недобросовісно, але наслідки такого застосування настали для всіх.

Враховуючи актуальність зазначеної категорії справ, з метою формування єдиної практики Велика Палата Верховного Суду прийняла до свого провадження касаційну скаргу на рішення, ухвалене по аналогічній справі (№ 201/5972/22).

Предметом касаційного перегляду у цій справі є правовідносини, подібні правовідносинам у даній справі, і стосуються, зокрема, питання предметної юрисдикції справи та можливості її вирішення в порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства, а також наявності спору у заявлених вимогах, які можуть вплинути на права та інтереси іншого з батьків у разі задоволення порушеного заявником питання та правових підстав для розгляду в порядку окремого провадження вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини за наявності укладеного між заявником, як батьком дитини та заінтересовую особою, яка є матір'ю неповнолітньої дитини, договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків батьків, відповідно до умов мати дитини також бере участь у вихованні дитини.

Мотивом для відкриття касаційного провадження стало те, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним, а судова практика щодо розгляду порушеного заявником питання в окремому провадженні з урахуванням мети встановлення відповідного факту та наявності або ж відсутності спору Верховним Судом ще не сформована, що свідчить про необхідність вирішення Великою Палатою Верховного Суду цих актуальних між юрисдикційних питань.

То як же тепер суди розглядають дану категорію заяв?

(1)Відмовляють у відкритті провадження із зазначенням, що «…заявником не доведено, що факт, про встановлення якого він просить у заяві, має юридичне значення, тобто від нього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав…».

У справі Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20.05.2024 року по справі № 604/702/24 https://tinyurl.com/j3cmysy5) заявник посилався на необхідність отримання дозволів на виїзд за кордон дітей із батьків, на що суд зазначив, що «…в умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей з одним з батьків дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів)…».

Ще декілька прикладів відповідної практики – ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 11.06.2024 року по справі № 753/11267/24, постанова Київського апеляційного суду від 06.06.2024 року по справі № 756/2845/24.

(2)Зупиняють провадження у справі до винесення рішення Великою Палатою Верховного Суду, для прикладу - ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 03.07.2024 року по справі № 367/4581/24, ухвала Київського апеляційного суду від 03.07.2024 року по справі №761/32785/23.

Однак трапляються ще випадки, коли суди і задовольняють такі заяви - рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10.05.2024 року по справі N 347/361/24, однак в цьому випадку заява розглядалась стосовно жінки, яка перебувала на військовій службі у військовій частині. https://tinyurl.com/4djefe5r (рішення набрало законної сили).

Отже, враховуючи актуальну судову практику, до формування правої позиції Великої Палати Верховного Суду, перспектива отримання заяви про встановлення факту про самостійне виховання неповнолітньої дитини є досить нереалістичною.