Власники зобов’язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.
Відповідно до статті 360 Цивільного кодексу України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованій в постанові від 13.03.2019 року по справі № 521/3743/17-ц, кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Зазначена правова позиція є актуальною та продовжує застосовуватись.
Тобто, той із співвласників, який сплатив кошти за послуги, спрямовані на утримання спільного майна, в подальшому може пред’явити іншому із співвласників вимогу про стягнення в порядку регресу коштів, сплачених на утримання квартири у відповідності до його частки в спільному майні.
Згідно судової практики, в разі надання відповідних підтверджуючих документів (платіжні квитанції, акти) суди відшкодовують витрати, які відносяться до житлово-комунальних послуг (послуги з управління багатоквартирним будинком, послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами, стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Однак існує неоднакова практика щодо відшкодування витрат в порядку регресу в разі проживання іншого з співвласників за кордоном чи окремо, тобто випадки, коли інший із співвласників не користується своїм майном та послугами.
Так, Київський апеляційний суд в постанові від 15.08.2024 року по справі № 756/10151/23 зазначив, що незважаючи на те, що послуги: опалення, водовідведення, постачання електроенергії обраховуються лічильниками, відсутність одного з співвласників в квартирі не звільняє його від обов’язку оплачувати такі послуги. При цьому суд зауважив, що відповідач не довела, що вона повідомила надавачів послуг про свою відсутність, та належним чином оформила та узгодила з надавачами послуг свою відсутність, щоб ними було враховано нарахування, які не проводились через фактичне не проживання в квартирі.
Водночас трапляється і практика відмови в стягненні коштів в порядку регресу з підстав, що інший співвласник фактично не мешкав в квартирі, не користувався комунальними послугами, а відтак, не міг використовувати такі послуги (рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.02.2024 року по справі № 149/2187/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/118334920).
Тому, у випадку не проживання особи в квартирі, потрібно опрацювати варіанти виділення частки квартири/будинку, розподілу рахунків, відмови від послуг тощо.
Щодо стягнення витрат на оплату послуг телебачення та інтернету, суди здебільшого відмовляють в їх стягненні. Для прикладу заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 12.11.2024 року по справі № 464/1338/24 https://reyestr.court.gov.ua/Review/122954284, однак є і позитивна практика - постанова Миколаївського апеляційного суду від 01.02.2023 року по справі № 487/8924/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108746385, залежно від того проживає особа в квартирі та чи використовує відповідні послуги.
Також, періодично виникають питання щодо компенсації витрат на послуги з охорони. В разі належного оформлення документів є підстави для відшкодування, оскільки послуги охорони, спрямовані на збереження майна, що в інтересах обох співвласників. Поширеною є практика неналежного оформлення документів щодо послуг охорони, що і є підставою для відмови у їх компенсації іншому із співвласників, для прикладу рішення Зарічного районного суду м. Суми від 08.08.2022 року по справі № 591/3983/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/105641729.