Практика Верховного Суду в спорах щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій у 2023 році
Катерина Москаленко, адвокатеса, к.ю.н., доцентка, членкиня Центру сімейного права ВША, доцентка кафедри цивільного права НнІП КНУ імені Тараса Шевченка
Катерина Москаленко
11.01.2024

У 2023 році Верховним Судом розглядались справи у спорах щодо допоміжних репродуктивних технологій. Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що такі справи, в основному, стосувались визначення походження дітей або ж захисту права на особисте життя.

Так, у справі № 742/2669/21 Верховний суд розглядав спір про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, народженої за допомогою допоміжних репродуктивних технологій. У травні-вересні 2008 року чоловіком та жінкою, які спільно проживали без реєстрації шлюбу, було подано до Прикарпатського центру репродукції людини заяви про народження дитини методом екстракорпорального запліднення з використанням сперми чоловіка. Після переносу ембріонів пацієнтка завагітніла, виносила та народила дитину. Через відмову відповідача подати до органів реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію батьківства, запис про народження дитини було зроблено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері). У липні 2021 року позивачка звернулась до суду із позовом про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини. Позов було задоволено судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідачем було подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він посилався на те, що у справі не проводилась судово-генетична (молекулярно-генетична) експертиза, а також при реєстрації народження дитини позивачкою не було надано доказів народження дитини із застосуванням біологічного матеріалу відповідача.

Попри те, що судового-генетична експертиза у цій справі не проводилась, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини. Верховним Судом були враховані такі докази на підтвердження походження дитини від батька: письмова згода відповідача на застосування допоміжних репродуктивних технологій для народження спільної із позивачкою дитини; спільне проживання сторін без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі позивачки; визнання відповідачем факту свого біологічного батьківства у суді першої інстанції.

Джерело: Постанова Верховного суду у справі № 742/2669/21 від 05 квітня 2023 року. URL: http://tinyurl.com/yw3p47j4 (дата звернення: 13 грудня 2023 року).

В іншій справі № 752/11710/21, Верховним Судом розглядався позов батька про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження доньки. Дитина була народжена у 2017 році внаслідок застосування допоміжних репродуктивних технологій із використанням гамет позивача та відповідача. Запис про батька було вчинено зі слів матері згідно з частиною першою ст. 135 Сімейного кодексу України. Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено, оскільки факт батьківства позивача відносно дочки підтверджувався зібраними у справі доказами в їх сукупності, не заперечувався відповідачкою, а також, на переконання суду, встановлення цього факту повністю відповідало інтересам дитини. Постановою ж суду апеляційної інстанції вказане рішення було скасовано в частині, а саме: відмовлено позивачу у задоволенні позовної вимоги про внесення змін до актового запису про народження дитини в частині зміни прізвища дитини. Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, керуючись необхідністю забезпечення якнайкращих інтересів дитини, адже сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували; позивач переважно проживав в Республіці Грузія, в той час як матір із дитиною проживали в Україні; прізвище дитини було вказано у свідоцтві зі слів матері; матір проти зміни прізвища дитини заперечувала, а сама дитина не досягла віку, який дозволив би опитати її з цього питання; оскільки вихованням, розвитком та доглядом за дитиною займалась її мати, у дитини могли виникнути психологічні складнощі при спілкуванні з однолітками та самоідентифікації в суспільстві, якщо її прізвище відрізнялось би від прізвища матері. 

Джерело: Постанова Верховного Суду у справі № 752/11710/21 від 20 жовтня 2023 року. URL: http://tinyurl.com/4bun2fp7 (дата звернення: 13 грудня 2023 року). 

У справі № 201/152/21 Верховним Судом розглядався позов чоловіка про захист права на особисте життя та його таємницю, відшкодування моральної шкоди. Позовна заява була мотивована тим, що під час розгляду іншої судової справи (про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та поділ майна) відповідачкою було надано пояснення щодо обставин народження їх спільних із позивачем дітей – зокрема, про застосування процедури екстракорпорального запліднення. Позивач підкреслював, що відповідачка мала на меті посіяти смуту і розбрат у новій сім’ї позивача, адже вона знала, що його нова дружина відвідує судові засідання в цій судовій справі і дізнається про факт лікування безпліддя позивачем. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, бо зазначення відповідачкою під час розгляду іншої судової справи відповідних даних у поясненнях, адресованих суду, не може вважатись розголошенням в розумінні ст. 301 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої ст. 301 Цивільного кодексу України, фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб, а згідно з частиною четвертою цієї ж статті, обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

Додатковим рішенням суду першої інстанції було стягнуто із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 гривень та інші витрати, понесені у зв’язку із розглядом справи у сумі 7 432,69 грн, а всього 12 432,69 грн. Постановою апеляційного суду згадане додаткове рішення було скасовано в частині стягнення з позивача на користь відповідачки інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, у розмірі 7 432,69 грн. Верховний Суд скасував додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Джерело: Постанова Верховного суду у справі № 201/152/21 від 17 травня 2023 року. URL: http://tinyurl.com/5n9y9wkp (дата звернення: 13 грудня 2023 року).