Підстави стягнення моральної шкоди одним із подружжя або членом сім’ї за порушення особистих немайнових прав

Сімейний кодекс України (далі – СК України) у частини другій ст. 18 встановлює вичерпний перелік випадків відшкодування моральної шкоди: якщо це передбачено СК України або договором. Національні суди часто відмовляли позивачам у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди, якщо таке відшкодування не передбачено ані диспозицією статті СК України, ані договором.

До того ж, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 5 постанови № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тому позивачем в ході розгляду справи про стягнення моральної шкоди повинно бути надано до суду докази в підтвердження спричинення щодо нього відповідачем протиправних діянь, доказів глибокого хвилювання, депресивного стану, страждання або заподіяння йому страждань такими протиправними діями, причинного зв`язку між діянням та заподіяною шкодою, а також повинно бути наведено обґрунтування розміру моральної шкоди. У зв’язку із неподанням позивачами згаданих доказів суди дуже часто відмовляють у задоволенні позовів про стягнення моральної шкоди у спорах, що випливають із сімейних правовідносин.

Одним із випадків, коли СК України передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення особистих немайнових прав є позбавлення репродуктивної функції жінки чи чоловіка внаслідок виконання нею/ним конституційних, службових, трудових обов’язків або в результаті протиправної поведінки проти неї/нього. Неможливість мати генетично рідну дитину може завдавати фізичного болю та страждань, в тому числі душевних, а відтак це може бути підставою для відшкодування завданої особі моральної шкоди. Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної жінці її чоловіком внаслідок його відмови від участі в розпочатій програмі екстракорпорального запліднення аналізувалось у справі про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, яка розглядалась Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська (рішення рішення суду від 16.01.2018 р. у справі № 202/6483/17. Посилання http://surl.li/incik

Видається, що для задоволення вимоги жінки про відшкодування їй такої моральної шкоди, повинен доводитися факт неможливості народження дитини, протиправність дій відповідача та безпосередній зв’язок з діями відповідача та фактом неможливості народження дитини. У згаданій справі суд відмовив в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не було доведено протиправності дій відповідача, та безпосереднього причинного зв’язку між початком проживання відповідача з іншою жінкою та неможливістю позивачки завершити лікування за програмою ЕКЗ та погіршенням стану її здоров`я, позбавленням можливості народити дитину.

Інший випадок, коли СК України дозволено відшкодування моральної шкоди передбачений частиною 5 ст. 159, відповідно до якої особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. Судами задовольняються вимоги про відшкодування моральної шкоди, поєднані із вимогами про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї. Так, рішенням від 07 травня 2019 року Пирятинським районним судом Полтавської області у справі про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною батьком, який проживає окремо від неї та відшкодування моральної шкоди задоволено позовні вимоги, в тому числі і стягнуто моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн. Вирішуючи заявлену вимогу про стягнення моральної шкоди з відповідача, суд встановив, що відповідач значний час приховувала місце навчання та проживання дитини, позивач тривалий час не бачив свою дитину. Суд звернув увагу і на значний час, затрачений для відновлення своїх порушених прав позивачем - останній три роки звертався у різні державні органи та установи з метою отримати хоч якусь інформацію про власного сина та врешті був вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав та інтересів. Вказане підтвердилося поясненнями свідків та письмовими матеріалами справи, та відповідачем не було спростовано будь-якими доказами, окрім усних заперечень. Відповідно до роз`яснень даних в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області у справі № 544/240/18 від 07.05.2019 р. http://surl.li/inciz (дата звернення: 14.06.2023).

Ще один випадок, коли відшкодування моральної шкоди передбачено СК України – це частина друга ст. 162, згідно з якою особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала. Так, у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 482/1460/18 суд касаційної інстанції погодився із висновками судів, які обґрунтовано стягнули із відповідача, який самочинно змінив місце проживання малолітньої дитини, на користь позивача 5 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, що відповідає вимогам частини другої статті 162 СК України (Постанова Верховного суду у справі № 482/1460/18 від 22.01.2020. URL: http://surl.li/incje. Такого ж висновку суд дійшов і у справі № 279/799/21 (Постанова Верховного суду у справі № 279/799/21 від 22.02.2023. URL: http://surl.li/incjg.

Звичайно, учасникам сімейних відносин може заподіюватись моральна шкода і в тих випадках, коли право на її відшкодування не передбачено СК України і договором, укладеним між сторонами. З огляду на ці міркування, Верховним судом було сформульовано правову позицію, згідно з якою «обмеження права учасників сімейних відносин на відшкодування моральної шкоди лише випадками, передбаченими пунктом 6 частини другої статті 18 СК України, істотно звужує їх право на захист, і не може вважатися таким, що відповідає справедливості, добросовісності та розумності, як загальним засадам цивільного законодавства і засадам регулювання сімейних відносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України, частина дев'ята статті 7 СК України)» (постанова Верховного суду у справі № 2-3897/10 від 21.04.2021. URL: http://surl.li/incjr (дата звернення: 14.06.2023).

Такі «інші» випадки відшкодування моральної шкоди теж мали місце у судовій практиці українських судів. Наприклад, судами вирішувались питання відшкодування моральної шкоди у випадку подружньої зради. У Постанові Київського апеляційного суду у справі № 361/7580/18 від 18.02.2022 було зроблено висновок про те, що сам факт подружньої зради може бути підставою для відшкодування моральної шкоди під час розлучення. Для цього позивачу треба довести наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, елементами якого є протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком. За обставинами згаданої справи позивачці було відмовлено у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 115 000 грн, оскільки відповідач навів заперечення, які підтверджено показами свідків щодо припинення фактичних шлюбних відносин. Зокрема, відповідач указував, що сторони домовились про окреме проживання, відтак заперечив сам факт подружньої зради, оскільки відповідач не приховував своє окреме особисте життя з часу припинення фактичних шлюбних відносин (Постанова Київського апеляційного суду № 361/7580/18 від 18.02.2022. http://surl.li/inckb (дата звернення: 14.06.2023).

Раніше у судовій практиці мали місце випадки відмови у відшкодуванні моральної шкоди через подружню зраду, якщо між сторонами не укладався договір, в якому було б передбачено відповідне право, а СК України не передбачає такого права у диспозиції статті. Наприклад, у справі № 130/237/16-ц позивач звернувся до суду з позовом до колишньої дружини про відшкодування моральної шкоди, при цьому свої вимоги мотивував таким: з відповідачем перебував у шлюбі, який тривав 23 роки; після розірвання шлюбу позивач фактично залишився один, діти припинили спілкування із ним; відповідач, перебуваючи у шлюбі, почала займатися розпустою та жити одночасно на дві сім'ї. Судом було відмовлено у задоволенні позову через те, що право відповідача на припинення шлюбних відносин з позивачем і створення інших, не суперечить диспозиції ст. 56 СК України і є її законним правом. Крім того шлюбний договір (ст.18 СК України), між сторонами не укладався, а підстав для відшкодування моральної шкоди в даному випадку СК України не містить.

Відповідно до рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 24.04.2017 року (справа № 128/559/17) про виключення відомостей про особу, як батька, з актового запису про народження дитини та стягнення моральної шкоди позивач не зміг довести завдання йому моральної шкоди. Як вбачається з обставин справи між позивачем та відповідачем було укладено шлюб. На той час позивач відбував покарання у виправній колонії. Сімейне життя з відповідачем не склалося, сторони довгий час проживали кожен своїм життям. 08.07.2016 року вони розлучилися. 15.07.2016 року відповідач народила дитину. У свідоцтві про народження дитини позивач був вписаний як батько, про що його не було повідомлено. Відповідач в свою чергу зазначила суду, що Позивач жодного відношення до її сина не має. Про розлучення вона просила позивача і в 2015 році, і в 2016 році, декілька разів надсилала йому зразок заяви та анкети, але позивач не заповнював надіслані йому документи. В 2016 році вона завагітніла і, оскільки позивач не надавав згоду на розлучення, працівники Вінницького районного РАЦСу змушені були вписати батьком дитини позивача. Суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено наявність спричиненої йому моральної шкоди діями відповідача, а тому вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди задоволеною не була (Рішення Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/559/17 від 24.04.2017. http://surl.li/incki.

Аналіз судової практики свідчить про те, що судами здебільшого не задовольняються вимоги про відшкодування моральної шкоди, заподіяної перешкоджанню осіб, з якими проживає дитина, у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Наприклад, вимога про задоволення моральної шкоди у такій категорії справ не була задоволена у справі № 711/5229/16-ц, оскільки на думку суду «всупереч вимог ч.1 ст.60 ЦПК позивачами не доведено завдання їм такої шкоди та її розмір». (Постанова Верховного суду у справі № 711/5229/16-ц від 10.04.2019. http://surl.li/inckn. Така ж судова практика мала місце і раніше (див. Рішення Апеляційного суду Черкаської області у справі № 707/1997/13-ц від 17.10.2013. URL: http://surl.li/inckw (дата звернення: 14.06.2023). На думку суду, позивачка не надала суду беззаперечних доказів спричинення їй моральної шкоди, тому підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000 грн. не встановлено.

Матеріал підготували Катерина МОСКАЛЕНКО к.ю.н., доцент, адвокат, член Центру сімейного права ВША та Оксана ПРОЦЕНКО адвокат, член Центру сімейного права ВША

Зареєструватися на вебінар Членкині Центру Ольги Михальчук "Особливості поділу спільного майна подружжя, якщо один з подружжя є фізичною особою – підприємцем". http://surl.li/igacq

Матеріали Центру сімейного права у рамках рубрики «Стягнення матеріальної та моральної шкоди у сімейних правовідносин»:

• Анатолій Волков та Ольга Михальчук "Стягнення шкоди (матеріальної та моральної) одним із подружжя внаслідок укладання майнових правочинів, не в інтересах сім’ї, без згоди подружжя". http://surl.li/ivuld

• Лілія Єрмоленко та Тетяна Кондратенко "Відшкодування шкоди у зв’язку з несплатою аліментів, відмовою від шлюбу, визнанням шлюбу недійсним з підстав укладення його особою, яка перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі, відшкодування витрат, пов’язаних з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля у зв’язку з розірванням шлюбу в огляді судової практики". http://surl.li/ivulr

• Анастасія Присяжнюк та Маргарита Бурлак "Відшкодування матеріальної та моральної шкоди за невиконання рішення суду про визначення місця проживання або самочинної зміни місця проживання дитини". http://surl.li/ivedn