Питання посмертного використання репродуктивних клітин набуло суспільного резонансу у листопаді 2023 року у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)», що набрав чинності 23 березня 2024 року. Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ цього Закону у разі смерті або оголошення судом померлою особи, репродуктивні клітини якої зберігаються відповідно до законодавства, їх безоплатне зберігання відповідно до цього Закону здійснюється протягом трьох років з моменту смерті такої особи або оголошення судом її померлою. Після закінчення цього строку подальше зберігання таких клітин може бути продовжене за рахунок іншої особи, визначеної у заповіті особи щодо власних репродуктивних клітин, які зберігаються відповідно до законодавства, на випадок її смерті або оголошення судом її померлою. 6 березня 2024 року було внесено зміни до Додатку 24 до наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» (далі – Порядок), що встановлює форму заяви на розморожування сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка. Відтепер підписати згадану заяву може особа, що була вказана у «заяві (розпорядженні) іншої особи щодо розпорядження репродуктивними клітинами на випадок смерті чи оголошення її померлою». До набрання чинності згаданими нормами в Україні був відсутній правовий механізм посмертного зачаття та народження дитини, однак це не завадило формуванню судової практики вирішення спорів щодо посмертного використання кріоконсервованого репродуктивного матеріалу.
Так, рішенням Святошинського районного суду у справі № 759/265/23 від 14 квітня 2023 року було зобов`язано заклад охорони здоров`я надати позивачці медичну послугу щодо проведення запліднення in vitro за договором з посмертним використанням кріоконсервованого за життя репродуктивного матеріалу чоловіка. Святошинський районний суд врахував, що чоловік позивачки за життя залишив заяву, в якій зазначив, що він свідомо і добровільно погоджується провести розморожування і використання в межах допоміжних репродуктивних технологій, вказаних у його заяві, його кріоконсервованого біологічного матеріалу ( Рішення Святошинського районного суду у справі № 759/265/23 від 14 квітня 2023 року. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111073607 (дата звернення: 16.10.2024). Рішенням Київського районного суду міста Одеси у справі № 947/7597/24 від 18 червня 2024 року було встановлено, що станом на час звернення чоловіка позивачки до закладу охорони здоров`я (відповідача у справі), з метою кріоконсервації його біологічного матеріалу та подальшого його зберігання, складені ним заяви у відповідності до Порядку, чинного на час звернення, не передбачали можливості врахувати питання розпорядження репродуктивними клітинами на випадок смерті особи чи оголошення її померлою, а також, що позивачка з її чоловіком добровільно звернулись до відповідача з метою застосування методик допоміжних репродуктивних технологій. З огляду на викладене, позивачці було надано право на розпорядження та використання біологічного матеріалу її померлого чоловіка, що знаходився на зберіганні у закладі охорони здоров`я (Рішення Київського районного суду міста Одеси у справі № 947/7597/24 від 18 червня 2024 року. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119924715 (дата звернення: 16.10.2024).
Таким чином, українськими судами сформовано судову практику задоволення позовних вимог про посмертне використання кріоконсервованого репродуктивного матеріалу чоловіка його дружиною навіть попри відсутність прижиттєво оформленої згоди на зачаття та народження спільної дитини. Чинне законодавство України не містить чітких вимог до оформлення розпорядження на посмертне використання репродуктивних клітин, а тому потребує вдосконалення.