Катерина Москаленко, к.ю.н., адвокатеса, доцентка, доцентка кафедри цивільного права НнІП КНУ імені Тараса Шевченка, членкиня Центру сімейного права ВШУ НААУ, провела у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Договір сурогатного материнства: формула успіху для адвоката».
Під час вебінару лекторка розглянула такі питання:
1) поняття допоміжних репродуктивних технологій і їх правове регулювання за законодавством України;
2) вимоги чинного законодавства для проведення програми сурогатного материнства (далі – СМ) в Україні;
3) практичні поради щодо форми і змісту договору СМ;
4) судова практика українських судів щодо СМ;
5) практика Європейського суду з прав людини щодо СМ, корисна українському адвокату.
Катерина Москаленко навела визначення поняття допоміжних репродуктивних технологій на початку вебінару – це методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах іn vitro (поза живим організмом). СМ є однією з таких методик, згідно з якою жінка (сурогатна матір) погоджується виносити і народити дитину для генетичних батьків.
Адвокатеса зробила огляд європейського законодавства щодо СМ і дійшла висновку, що СМ, як правило, заборонене в країнах центральної та західної Європи (наприклад, у Франції, Швейцарії, Німеччині) та дозволене в країнах східної Європи (наприклад, в Україні та Грузії). СМ може бути традиційним (коли сурогатна матір є також донором яйцеклітини; такий вид СМ заборонений в Україні) та гестаційним (коли сурогатна матір є гестаційним кур`єром і не має жодного генетичного зв`язку з дитиною). У залежності від того, чи отримує сурогатна матір винагороду, СМ поділяється на комерційне та альтруїстичне. Як комерційне, такі і альтруїстичне СМ дозволені в Україні.
Нормативно-правове регулювання СМ в Україні здійснюється: Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV (ч. 3 ст. 3; ч. 7 ст. 281, 290, глава 63); Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (ст. 48); Сімейним кодексом України від 10 січня 2002 року (ст. 123); наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» від 18.10.2000 № 52/5 (Пункт 11 глави 1 розділу ІІІ); наказом Міністерства охорони здоров` я «Про затвердження Порядку застосування ДРТ в Україні» від 09.09.2013 № 787 (далі – Наказ МОЗ).
Необхідними умовами для проведення СМ є: наявність медичних показань до СМ, передбачених пунктом 6.2. розділу VI Наказу МОЗ; документи, необхідні для проведення СМ, передбачені пунктами 6.10, 6.11 розділу VI Наказу МОЗ; подружжя (або один з майбутніх батьків), в інтересах якого здійснюється СМ, повинно (повинен) мати генетичний зв’язок з дитиною; сурогатна мати не повинна мати безпосередній генетичний зв’язок з дитиною, проте дозволяється виношування вагітності близькими родичами майбутніх батьків (мати, сестра, двоюрідна сестра тощо). Проведення СМ допускається в інтересах осіб, які перебувають у шлюбі між собою і досягли повноліття. Сурогатною матір`ю може бути повнолітня дієздатна жінка за умови наявності власної здорової дитини, добровільної письмово оформленої заяви сурогатної матері за формою, наведеною в додатку 17 до Наказу МОЗ, а також за відсутності медичних протипоказань.
Договором СМ є непоіменований цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона (сурогатна мати) надає послуги із виношування та народження дитини та передає новонароджену дитину іншій стороні (майбутнім батькам). На думку лекторки, договір СМ має такі характеристики: це ризиковий (алеаторний) договір; цей договір може бути як оплатним так і безоплатним; договір СМ є різновидом договору про надання послуг; цей договір є двостороннім та, як правило, реальним. При розробці проєкту договору СМ слід ретельно поставитись до формулювання його істотних та випадкових умов, адже чинне законодавство України не містить вимог до змісту договору СМ і від майстерності адвоката залежатиме можливість уникнення багатьох спірних ситуацій. Для прикладу, випадковими умовами, які варто передбачити у договорі СМ є: врегулювання ситуації із народження декількох дітей, розірвання шлюбу майбутніх батьків тощо.
При характеристиці вітчизняної судової практики у спорах щодо договору СМ Катерина Москаленко зупинилась на характеристиці таких категорій справ:
1) про притягнення сурогатної матері до відповідальності за невиконання умов договору СМ (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 150/628/16-ц);
2) про визнання батьківства та внесення змін до державного реєстру актів цивільного стану (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року у справі № 6-791св13);
3) про визнання недійсним договору СМ у зв`язку з недотриманням нотаріальної форми (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 липня 2014 року № 6-7887св14);
4) справи окремого провадження – про встановлення факту родинних відносин між генетичними батьками та дитиною, народженою сурогатною матір`ю (рішення Шевченківського районного суду міста Києві від 18 листопада 2022 року у справі № 761/21494/22, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2021 року у справі № 357/6585/21).
У кінці вебінару лекторка зупинилась на характеристиці рішень ЄСПЛ, корисних українському адвокату. Катериною Москаленко було здійснено огляд таких категорій справ у спорах щодо СМ, які розглядались ЄСПЛ:
1) справи про встановлення юридичного зв`язку між генетичними батьками та дитиною, народженою в результаті програми СМ в країнах, де СМ заборонено. Так у справах Mennesson v. France; Labassee v. France ЄСПЛ зауважив, що відсутність визнання правового зв’язку між батьками та дітьми тягне за собою значні труднощі у здійсненні дітьми багатьох прав людини, включаючи право на спадкування, і не відповідає інтересам дітей;
2) справи про встановлення юридичного зв`язку між генетично нерідними батьками та дитиною, народженою в результаті програми СМ в країнах, де СМ заборонено. У справі Paradiso and Campanelli v. Italy внаслідок помилки клініки дитина, яка була народжена сурогатною матір`ю, не мала генетичного зв`язку із подружньою парою з Італії. Дитину відібрали у пари попри психологічний та емоційний біль, який був заподіяний заявникам і ЄСПЛ не визнав це порушенням прав заявників;
3) справи про СМ одностатевих пар. У справі D.B. and others v. Swizerland ЄСПЛ дійшов висновку, аналогічному висновкам у справах Mennesson v. France; Labassee v. France, як от: відсутність визнання правового зв’язку між генетично нерідним батьком та дитиною не відповідало найкращим інтересам дитини.
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: http://surl.li/ityjc
Про поради адвокатам при укладенні договору про сурогатне материнство, а також прогалини чинного українського законодавства – детально на сторінці Advocat Post: http://surl.li/ityjl
Цікаві публікації лектора:
• Спори щодо допоміжних репродуктивних технологій. http://surl.li/itykb
Зареєструватися на вебінари членів Центру сімейного права:
• Вебінар Тетяни Кондратенко «Відшкодування витрат на правову допомогу під час розгляду сімейних справ». http://surl.li/igach
• Вебінар Ольги Михальчук «Особливості поділу спільного майна подружжя, якщо один з подружжя є фізичною особою – підприємцем». http://surl.li/igacq
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ