Ігор Караман, доктор права, юрист Секретаріату ЄСПЛ (2008-2012, 2017-2021) та співробітник РЄ, тренер програми РЄ «HELP», член НКР НААУ, провів у Вищій школі адвокатури захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Право на мирне володіння майном. Стаття 1 Протоколу № 1», під час якого детально розкрив правила та застосовні алгоритми, поняття майна, приклади втручання у мирне володіння майном та позитивні зобов’язання держави, спрямовані на захист права власності.

Норма статті 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини умовно поділяється на три частини:

1. Принцип мирного володіння майном.

2. Позбавлення власності та відповідні умови.

3. Контроль за користуванням майном та умови.

Коли Європейський суд з прав людини отримує скаргу за статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, він розглядає її відповідно до певного алгоритму. Спочатку Суд розглядає питання про те, чи взагалі було майно у цій конкретній ситуації. Далі Суд визначає питання про те, чи мало місце втручання з боку держави. Якщо таке втручання мало місце, Суд приступає до 3-х етапної перевірки:

• Чи було втручання «на умовах, передбачених законом»? Якщо ні, констатується порушення. Якщо так, перевірка продовжується;

• Чи було втручання «в інтересах суспільства»? (легітимна мета);

• Чи було втручання пропорційним (справедливий баланс)?

Як підкреслив лектор, інколи Суд висловлює «серйозні сумніви» щодо законності втручання і проводжує перевірку. У якості прикладу наведено справи Чумак проти України, Фонд «Батьківська турбота» проти України, Краєва проти України.

Ігор Караман зазначив про важливість визначення самого поняття майна та що саме до нього входить, оскільки це випливає із принципу ratione materiae (предметна компетентність). Це означає, якщо певне право, про порушення якого стверджує заявник, не є майном з точки зору Конвенції, воно не підпадає під застосування статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, така скарга є неприйнятною і Суд не розглядатиме її по суті.

Саме поняття майно має автономне значення та є незалежним від офіційної класифікації у національному законодавстві і не обмежується правом власності на фізичні товари, та яке серед іншого включає:

• «існуюче» майно, тобто, яке вже знаходиться у власності особи;

• право власності, передбачене національним законодавством;

• право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене («легітимне очікування»), наприклад: (а) є остаточне судове рішення, яке підтверджує таке право (наприклад, право вимоги та борги); (б) є достатнє та чітке підґрунтя в національному законодавстві, яке підтверджує вимогу, а заявником дотримано об’єктивних умов, якщо такі є; або (с) є встановлена судова практика, що підтверджує право вимоги (Кечко, Сук, Суханов та Ільченко проти України);

• інтелектуальна власність (Anheuser-Busch Inc. проти Португалії; Коротюк проти України, Давиденко проти України);

• клієнтура представників вільних професій, в т. ч. адвокатів, бухгалтерів тощо (Van Marle та інші проти Нідерландів);

• акції компаній разом з іншими похідним правами, які надають можливість акціонеру впливати на компанію (Совтрансавто-Холдинг проти України);

• ліцензії на підприємницьку діяльність, в т.ч. на торгівлю (Tre Traktorer Aktiebolag проти Швеції), телемовлення (Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano проти Італії), рибальство, будівництво тощо;

• майнове право, закріплене в національному законодавстві;

• майновий інтерес на житло, збудоване незаконно, яке або за національним законодавством визнається об’єктом права власності (Ivanova та Cherkezov проти Болгарії; однак знесення будинку, збудованого свідомо незаконно, не було б порушенням статті 1 Протоколу № 1), або наявність якого толерували та фактично визнали державні органи (Öneryıldız проти Туреччини);

• неотриманий прибуток, якщо його вже зароблено (Ambruosi проти Італії – адвокат не зміг отримати гонорар по договору за виграну в суді справу);

• оренда майна/землі, їх економічне використання може підпадати під статтю 1 Протоколу № 1 (Stretch проти СК, Будівельно-інвестиційна група 1 проти України – отримання землі в оренду на 5 років та дозволу на її забудівлю = «легітимне очікування»).

Не є «майном»/«легітимним очікуванням»:

• те, що не має достатньої основи в національному законодавстві (наприклад, призупинення соціальних виплат у певний період законом про держбюджет; Філозофенко проти України);

• вимога, права на яку виникають лише після здійснення певних умов (Петльований проти України – право на компенсацію від держави особі, потерпілій від злочину (ст. 1177 ЦК), виникало лише за умови, що особу, яка скоїла злочин, не було встановлено або якщо вона є неплатоспроможною);

• право на набуття права власності на майно, в т. ч. право на індексацію заощаджень, право позачергово отримати квартиру від держави (Гайдук та інші проти України, Бабенко проти України);

• спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства судами щодо стверджуваного права на «майно», якщо доводи заявника згодом були відхилені судами (Anheuser-Busch Inc. проти Португалії);

• право жити в нерухомості, яка тобі не належить (Durini проти Італії, Бабенко проти України). Натомість відповідна скарга може розглядатися за ст. 8 Конвенції;

• незаконні споруди, якщо вони не визнані як право власності ані національним законодавством, ані органами влади.

Поширеними прикладами «втручання» з практики ЄСПЛ є наступні:

• тривале невиконання остаточного судового рішення;

• ретроспективне скасування права власності, раніше отриманого від держави;

• скасування судового рішення в порушення принципу res judicata;

• відмова судом у позові на тій підставі, що на відповідне право за законом не було бюджетних асигнувань в такий-то період;

• арешт, конфіскація та експропріація майна;

• адміністративний штраф;

• неприйняття урядом підзаконного акту, який би визначив розмір пенсії заявника;

• скасування ліцензії;

• знесення органами влади МАФів, що належали заявникам, після відмови органів влади продовжити договори оренди землі під ними.

При цьому слід пам’ятати, що дії приватних осіб не є «втручанням»; держава не несе відповідальність за їхні дії/борги, але держава має позитивні зобов’язання за статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://cutt.ly/L5K0zxY

Про позитивні зобов’язання за статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції, а також статистику справ проти України – детально у тематичному матеріалі від Advocat Post: https://cutt.ly/C5K0txA

Цікаві публікації лектора:

Як правильно скласти заяву до ЄСПЛ та дотриматися усіх критеріїв прийнятності? https://cutt.ly/S5K0nPZ

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ