У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації на тему: «Заборона катування (стаття 3 ЄКПЛ)», лектором якого виступив Ігор Караман, доктор права, юрист Секретаріату ЄСПЛ (2008-2012, 2017-2021) та співробітник РЄ, тренер програми РЄ «HELP», член НКР НААУ.
На початку заходу лектор ознайомив учасників зі змістом статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статті 28 Конституції України, які передбачають, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує людську гідність, поводженню чи покаранню.
Стаття 3 втілює одну з найбільш фундаментальних цінностей демократичного суспільства, вона сформульована в безумовних термінах, не існує жодного положення Конвенції та Протоколів до неї, яке б допускало винятки із сфери її дії:
·залежно від обставин та поведінки потерпілого;
·при боротьбі з тероризмом та організованою злочинністю;
·за обставин суспільної небезпеки, яка загрожує існуванню нації;
·під час війни та надзвичайного стану (ч. 2 ст. 15 ЄКПЛ).
Лектор розглянув сферу застосування статті 3 ЄКПЛ, зауваживши, що вона застосовується лише в справах, у яких поводження та покарання досягло мінімального рівня жорстокості. Оцінка мінімального рівня жорстокості відносна і залежить від:
•тривалості поводження;
•його фізичних та/або психологічних наслідків та,
•у певних випадках, статі, віку та стану здоров’я жертви (Muršić проти Хорватії).
Також можуть братися до уваги: мета поводження та покарання, контекст, в якому його було застосовано, та чи знаходиться жертва поводження у вразливому стані, зокрема під вартою (Khlaifia та інші проти Італії).
Відсутність мінімального рівня жорстокості може призвести до того, що скарга буде визнана явно необґрунтованою (Сукачов щодо конвоювання) або ж розглядатиметься не за ст. 3, а за ст. 8:
-запах, шум та дим від сміттєпереробного заводу неподалік будинку заявниці (López Ostra v. Spain – «важкі умови, але не такі, що принижують гідність»);
-прояв неповаги співробітниками в’язниці під час обшуку з роздяганням відвідувачів в’язниці, але без словесних образ або фізичного контакту (Wainwright проти СК);
-напад на заявницю зграї безпритульних собак через те, що органи влади не вжили належних заходів щодо таких собак (Georgel та Georgeta Stoicescu проти Румунії).
Якщо мінімального рівня жорстокості досягнуто, може мати місце:
· катування (тортури), або
· нелюдське поводження чи покарання, або
· поводження чи покарання, що принижує людську гідність.
Катування являє собою завжди навмисне погане поводження, яке викликає дуже серйозні та жорстокі страждання, фізичні ушкодження та сильний біль (Aksoy проти Туреччини).
Елементи, які характеризують катування:
·заподіяння сильного фізичного болю чи душевного страждання (інтенсивність фізичного чи психічного насильства);
·умисне (з наміром) заподіяння болю;
·переслідування, як правило, конкретної мети – отримання зізнання, свідчень, покарання чи залякування.
У практиці Європейського суду з прав людини можна виділити такі приклади катування:
·роздягнення заявника догола, зв’язування рук за спиною та підвішування за руки під час його перебування в поліції з метою отримання зізнання (Aksoy проти Туреччини);
·зґвалтування та піддавання низці актів фізичного та психологічного жорстокого поводження заявника під час його перебування під вартою (Aydın проти Туреччини);
·примусове годування ув’язненого заявника, який оголосив голодування, без медичної необхідності, з використанням наручників, розширювача рота, гумової трубки та, в разі опору, із застосуванням сили (Невмержицький проти України);
·жорстоке побиття співробітниками міліції, що призвело до смерті родича заявників (Satybalova та інші проти Росії);
·побиття до смерті родича заявників «тітушками», яких найняла поліція в ході протестів на Майдані (Луценко та Вербицький проти України);
·побиття заявників в міліції з використанням пластикового пакета на голові/ударів по голові та заведенням рук за спину, з метою отримання зізнань (Белей проти України, Савін проти України);
·жорстоке побиття міліціонерами заявника, який хотів заявити про крадіжку велосипеда, що призвело до його інвалідності 1 групи (Савіцький проти України);
·використання електричного струму з метою отримання зізнання (Нечипорук і Йонкало).
Нелюдське поводження полягає у заподіянні значних фізичних чи психологічних страждань (не обов’язково умисне), часто протягом тривалого часу, які не досягли рівня катувань. Наприклад:
•погроза катуванням під час тримання під вартою (Gäfgen проти Німеччини);
•руйнування/знищення правоохоронцями будинків та майна заявників, що позбавило їх засобів до існування та змусило покинути своє село (Selçuk та Asker проти Туреччини);
•невизначеність та страх заявника протягом тривалого періоду через зникнення свого родича (Orhan проти Туреччини);
•страждання заявниці, син якої помер під вартою (Салахов та Іслямова проти України);
•заявник став свідком вбивства військовими родичів і сусідів, а також неналежної та неефективної реакції влади після подій (Musayev та інші проти Росії);
•надмірне фізичне навантаження військовослужбовця з проблемами зі здоров’ям як покарання (Chember проти Росії);
•відбуття заявником довічного ув’язнення в поганих умовах і в режимі з багатьма обмеженнями (Simeonovi проти Болгарії);
•неналежні умови тримання в місцях несвободи (Кучерук проти України);
•ненадання належної медичної допомоги під вартою (Коновальчук), а також таке, що принижує;
•заборона довічнику спілкуватися з іншими в’язнями під час прогулянок (І. Карпенко проти України).
Під поводження, що принижує гідність підпадають випадки приниження або зневажання особи, демонстрація відсутності поваги до її людської гідності чи применшення її, ставлення, що викликає почуття страху, душевного страждання чи неповноцінності, і може зламати здатність особи до морального і фізичного опору, примушує особу діяти проти своєї волі та бажань (Gäfgen проти Німеччини).
Щоб поводження вважалося таким, що принижує гідність, може бути достатньо приниження жертви у її власних очах, а не на думку інших осіб. Окрім того, відсутність мети принизити не може остаточно виключити визнання факту порушення статті 3.
Прикладами поводження, що принижує гідність, можуть бути:
·примусове гоління волосся заявникам адміністрацією в’язниці без жодного обґрунтування чи законної підстави (Yankov проти Болгарії);
·вилучення на 5 місяців окулярів заявника після його арешту без обґрунтування та законної підстави (Slyusarev проти Росії);
·12-річна дитина, яка стала свідком арешту батьків, залишилася без нагляду дорослого та не була поінформована про ситуацію, поки батьки перебували в поліції (Ioan Pop та інші проти Румунії);
·заявника тривалий час тримали під вартою в переповненій в’язниці та в антисанітарних умовах (Kalashnikov проти РФ);
·погром натовпом людей житла заявників-ромів при потуранні влади, яка замість захисту заявників сказала їм залишити домівки перед погромом (Бурля та інші проти України).
Відповідно до статті 3 Конвенції, держава зобов’язана дотримуватися як негативних, так і позитивних зобов’язань.
До негативних зобов’язань належить утримання від поганого поводження, зокрема під час:
·затримання особи, подолання її опору/злісної непокори (крім випадків застосування сили, яка є «суворо необхідною»);
·розслідування злочинів та проведення слідчих дій;
·утримання осіб під вартою (умови утримання, медична допомога);
·здійснення примусових дій медичного характеру;
·військової служби;
·екстрадиції та вислання;
·виконання покарання.
Зобов’язання держав за статтею 1 гарантувати кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права та свободи, визначені Конвенцією, вимагає від них вжиття заходів, спрямованих на те, щоб особи, які знаходяться під їхньою юрисдикцією, не піддавалися поводженню, забороненому статтею 3, включно з таким поводженням з боку приватних осіб (O’Keeffe проти Ірландії).
Зокрема, позитивні зобов’язання включають:
·вжити законодавчих заходів на забезпечення належного захисту від поганого поводження, в т. ч. від приватних осіб (наприклад, криміналізація поганого поводження);
·за певних чітко визначених обставин вживати оперативні заходи для захисту конкретних осіб від ризику поводження, забороненого ст. 3 (X та ін. v. Болгарії);
·ефективно розслідувати обґрунтовані заяви про поводження, заборонене ст. 3.
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/52fwbmfu
Цікаві публікації лектора:
•Право на життя у світлі статті 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. https://tinyurl.com/mtmvzjcv
•Підготовка заяви до ЄСПЛ: зміст індивідуальної заяви, формуляр та практичні аспекти його заповнення. https://tinyurl.com/ybf9eccr
Зареєструватися на наступні заходи лектора:
•Критерії прийнятності індивідуальних заяв за ЄКПЛ. https://tinyurl.com/3vrtdwsx
•Майстер-клас «Підготовка заяви до Європейського суду з прав людини». https://tinyurl.com/mttxb4ec
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ