Публікації лектора
Системний аналіз норм КПК України щодо загальних обставин перебігу процесуального строку досудового розслідування
Матеріал підготував Андрій Іванець, адвокат, старший партнер АО «АССЕРТОР»
Іванець Андрій
08.11.2022

«Системний аналіз норм КПК України щодо загальних обставин перебігу процесуального строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину та обставин, що на нього впливають»

І. Щодо загального строку досудового розслідування

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України «Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань або винесення постанови про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу, до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину».

Тобто, ст. 219 КПК України встановлено, що загальний строк досудового розслідування, як стадії кримінального провадження, визначається такими граничними межами як: (1) момент внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або прийняття процесуального рішення про початок досудового розслідування у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу (особливий виключний порядок, що пов’язаний із обставинами дії воєнного стану) та (2) день вчинення процесуальної дії або прийняття процесуального рішення, що передбачені ч. 2 ст. 283 КПК України, як форми закінчення досудового розслідування (звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або ухвалення рішення про закриття кримінального провадження).

Саме в проміжку часу, що існує між цими двома юридичними подіями (фактами), може бути здійснено досудове розслідування як певна процесуальна діяльність, що передбачена відповідним процесуальним законодавством, тобто КПК України, а строк, протягом якого воно проводиться, — є, відповідно, строком досудового розслідування.

Разом з тим, п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України містить імперативну норму, тобто безальтернативно-обов’язкову до виконання, яка нерозривно пов’язана з положеннями, закріпленими в п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки її недотримання є підставами для закриття кримінального провадження у порядку визначеному п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (на стадії досудового розслідування) та п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України (на стадії судового провадження).

Мова йде про те, що досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Для встановлення обставин того, чи були у кримінальному провадженні дотримані вимоги імперативної норми, визначеної п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, тобто чи не закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину та чи наявні підстави для закриття кримінального провадження в порядку п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України, передбачені п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, необхідно з’ясувати кілька важливих обставин і дати відповіді на кілька важливих питань щодо початкового та кінцевого моментів перебігу строку досудового розслідування, а також проаналізувати обставини, що впливають на його перебіг, тобто продовжують, зупиняють/переривають та відновлюють його.

Особливістю кримінальних процесуальних норм, на відміну від кримінально-правових, є те, що їхні структурні елементи (гіпотеза, диспозиція, санкція) у переважній більшості випадків не зосереджені в одній статті КПК, а окремо викладені законодавцем у різних статтях, іноді навіть розділах, КПК України, а отже, зміст окремої норми може бути виявлено лише шляхом системного тлумачення положень КПК (постанова Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 30.11.2017, справа № 441/1659/15-к https://reyestr.court.gov.ua/Review/70764889).

Так, п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України чітко визначено початковий момент перебігу строку досудового розслідування, протягом і в межах перебігу якого досудове розслідування повинно бути закінченим, аби уникнути обов’язку його закриття з підстав недотримання цієї імперативної норми.

Таким моментом є юридичний факт повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, а точкою відліку двомісячного строку, протягом якого досудове розслідування повинно бути закінченим, є день безпосереднього повідомлення особі про таку підозру.

Що стосується кінцевого моменту перебігу двомісячного строку, протягом якого досудове розслідування повинно бути закінченим, то для його визначення необхідно системно проаналізувати ряд норм КПК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України «досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності».

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 283 КПК України, якою визначено форми закінчення досудового розслідування «Прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань».

Отже, кінцевим моментом перебігу двомісячного строку, протягом якого досудове розслідування повинно бути закінченим, виходячи з системного аналізу зазначених вище норм, у випадку конкретного кримінального провадження, беззаперечно є юридичний факт звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відповідно, точкою припинення відліку двомісячного строку, протягом і в межах перебігу якого досудове розслідування повинно бути закінченим, аби уникнути обов’язку його закриття, у випадку конкретного кримінального провадження — є день безпосереднього звернення прокурора до суду з вказаними процесуальними документами або прийняття відповідного процесуального рішення про закриття, що повністю кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 219 КПК України.

Варто зауважити, що необхідно розрізняти календарний та процесуальний строк, особливою властивістю якого є можливість зупинення або переривання його перебігу, а також його відновлення, оскільки імперативна норма, викладена в п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України стосується виключно процесуального строку досудового розслідування.

А тому, для того, щоб визначити, який саме процесуальний строк сплив з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину та чи були дотримані вимоги ст. 219 КПК України і чи наявні підстави для закриття кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 314 КПК України необхідно особливо уважно та детально проаналізувати обставини, що впливають на його перебіг.

ІІ. Щодо обставин, які впливають на перебіг двомісячного процесуального строку, протягом якого досудове розслідування повинно бути закінченим, тобто продовжують, зупиняють/переривають та відновлюють його перебіг

ІІ-І. Обставини, що продовжують тривалість перебігу процесуального строку досудового розслідування

Відповідно до ч. 4 ст. 219 КПК України «Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу».

Якщо процесуальний строк досудового розслідування у кримінальному провадженні не був продовженим в порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України, його тривалість і закінчення досудового розслідування не може перевищувати двох місяців.

В свою чергу, у випадку продовження строку досудового розслідування, варто пам’ятати, що згідно з п.п. 2, 3 ч. 4 ст. 219 КПК України загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

  • шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні нетяжкого злочину;
  • дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Залишилося з’ясувати, чи був належним процесуальним чином дотриманий і чи не був перевищений у конкретному кримінальному провадженні двомісячний або продовжений в порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України процесуальний строк досудового розслідування, протягом фактичного календарного строку проведення досудового розслідування, до моменту звернення прокурора до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Саме ч. 5 ст. 219 КПК України визначено вичерпний перелік випадків, які можуть суттєво вплинути на перебіг процесуального строку у кримінальному провадженні і порушити синхронність його перебігу відносно календарних строків.

Умовно їх можна поділити на два підвиди. (1) Ті, що впливають на перебіг процесуального строку досудового розслідування до його завершення (зупинення/відновлення досудового розслідування). (2) Ті, що впливають на перебіг процесуального строку досудового розслідування після його завершення (ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України).

Вкрай важливими обставинами, які необхідно чітко встановити і визначити для належного обчислення проміжку часу, який вплинув на перебіг процесуального строку, тобто зупинив або перервав його перебіг та знову його перебіг відновив, це вид та спосіб фіксації юридичного факту (події) в момент, коли такий проміжок часу розпочинає свій перебіг і, відповідно, зупиняє або перериває перебіг процесуального строку досудового розслідування, та в момент, коли такий проміжок часу закінчує свій перебіг і відповідно, відновлює перебіг процесуального строку досудового розслідування.

Оскільки процесуальний строк і його дотримання не є простою формальністю, а є об’єктивно-необхідною умовою гарантії дотримання принципу законності у кримінальному провадженні, його межі, принципи обчислення та обставини, які впливають на його перебіг, не можуть бути абстрактними та містити нечіткі і некатегоричні формулювання, вони не можуть мати подвійного або суперечливого тлумачення, і повинні ґрунтуватися виключно на процесуальних нормах.

Тобто, у цьому питанні вкрай визначальним і таким, що має бути застосованим при прийнятті остаточного рішення, є лише те, що прямо визначено процесуальним законодавством. Усі ж положення та норми та обставини, що містять суперечливий або неоднозначно визначений характер та викликають обґрунтовані сумніви, повинні тлумачитися на користь підозрюваної/обвинуваченої особи.

ІІ-ІІ. Обставини, що впливають на перебіг процесуального строку досудового розслідування до його завершення (зупинення/відновлення досудового розслідування)

Згідно з чинною нормою закріпленою в ч. 5 ст. 219 КПК України «Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування».

Тобто прийняття відповідною уповноваженою особою процесуального рішення про зупинення досудового розслідування зупиняє перебіг процесуального строку досудового розслідування. При цьому останнім днем процесуального строку досудового розслідування, перебіг якого зупинився, є саме день прийняття відповідного процесуального рішення. В свою чергу прийняття процесуального рішення про відновлення досудового розслідування перебіг його процесуального строку відновлює і також безпосередньо з дня прийняття такого процесуального рішення.

Саме постанови, як вид процесуального рішення, що прийняті уповноваженою на це особою у визначений процесуальним законодавством спосіб відповідно до вимог ст. 110 КПК України, є тими самими обставинами (юридичними фактами), які визначають початковий та кінцевий моменти проміжку часу (строку), який зупиняє та відновлює перебіг процесуального строку досудового розслідування, що дозволяє чітко та недвозначно порахувати кожен день процесуального строку досудового розслідування.

Отже, проміжок часу з дня наступного за днем винесення постанови про зупинення досудового розслідування і до дня, що передує дню винесення постанови про відновлення досудового розслідування, до процесуального строку досудового розслідування, протягом якого досудове розслідування повинно бути закінченим, не зараховується.

ІІ-ІІІ. Обставини, що впливають на перебіг процесуального строку досудового розслідування після його завершення (ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України)

Так само, як і у випадку зупинення/відновлення досудового розслідування, необхідно чітко встановити початковий та кінцевий моменти іншої (останньої з перелічених) обставини, яка впливає на перебіг процесуального строку досудового розслідування, а саме — перериває його, і пов’язана з процесуальною дією — ознайомленням сторонами кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, оскільки саме строк такого ознайомлення не включається у строки, передбачені статтею 219 цього Кодексу.

По перше, мова йде про те, що у строки, передбачені ст. 219 КПК України, не включається саме строк ознайомлення сторонами кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування, тобто, строк проведення певної процесуальної дії, пов’язаної з наданням стороною обвинувачення стороні захисту безпосереднього доступу до всіх, без винятку, матеріалів, що були зібрані нею в ході проведеного досудового розслідування із можливістю їх скопіювати або відобразити певним чином.

Про те, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є процесуальною дією свідчать ті обставини, що (1) воно характеризується активною поведінкою учасників, а отже, є саме дією, а не бездіяльністю, і (2) вона передбачена чинним процесуальним законодавством, тобто КПК України, а отже, є процесуальною.

Додатково необхідно зауважити, що будь-яка процесуальна дія має свій початок та завершення, а тому, говорячи про строк здійснення такої дії, визначення моментів початку та завершення її здійснення, є вкрай важливим для встановлення меж строку, що не може бути включений до визначеного ст. 219 КПК України процесуального строку досудового розслідування, протягом якого воно має бути закінченим.

По друге, посилання законодавця на те, що в даному випадку мова йде саме про ознайомлення сторонами кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України, не є випадковим, але воно і не означає, що до строків, передбачених ст. 219 КПК України, не включається абсолютно все, що визначено ст. 290 КПК України, та відбувається в порядку, що нею передбачений.

На підтвердження цього, зокрема, вказують норми, що закріплені ч.ч. 11-13 ст. 290 КПК України і регламентують події, що можуть відбуватися на стадії судового розгляду, тобто, після проведення підготовчого судового засідання та призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта. І цілком очевидно, що дії, вчинені в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, на стадії судового розгляду, що призначений на підставі обвинувального акта, не можуть мати вплив на перебіг строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, перебіг якого закінчився у зв’язку із зверненням прокурора з обвинувальним актом до суду.

Взагалі, ст. 290 КПК України є суто процесуальною і загалом процедурною нормою, тобто, містить в собі сукупність положень, які встановлюють процедуру відкриття сторонами матеріалів одна одній, обов’язки та права сторін у зв’язку з виконанням вказаних положень, та в окремих випадках наслідки їх недотримання. Лише частини 1-3 ст. 290 КПК України стосуються суто ознайомлення (надання доступу) з матеріалами досудового розслідування, тобто, тими матеріалами, що були зібрані стороною обвинувачення і знаходяться у її розпорядженні. Всі інші частини ст. 290 КПК України є загальними для всіх сторін і учасників кримінального провадження та відносяться як до матеріалів досудового розслідування, так і до матеріалів сторони захисту.

Головною і єдиною причиною та метою посилання законодавця на ст. 290 КПК України в ст. 219 цього Кодексу є розмежування двох видів ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містяться в чинному КПК України, та їх наслідків, зокрема — і на перебіг процесуального строку досудового розслідування.

Так, чинний КПК України містить дві норми, якими передбачено можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування учасниками кримінального провадження саме на стадії досудового розслідування, це (1) ст. 221 КПК України (Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення) та (2) ст. 290 (Відкриття матеріалів іншій стороні).

Головні риси, які відрізняють зазначені норми це:

  • Етап, на якому відбувається передбачена процесуальна дія ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, а саме – до чи після його завершення;
  • Вплив строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування на перебіг процесуального строку досудового розслідування.
  • Є й інші риси, але вони не мають визначального впливу на суть даного питання, а тому потреби у їх глибокому системному аналізі на даний час не має.

Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 221 КПК України може бути здійснено виключно до завершення досудового розслідування, і строк такого ознайомлення абсолютно ніяк не впливає на перебіг процесуального строку досудового розслідування, тобто не зупиняє і не перериває його перебігу.

Ознайомлення ж із матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України може бути здійснено лише після завершення досудового розслідування, і строк такого ознайомлення безпосередньо впливає на перебіг процесуального строку досудового розслідування, тобто перериває його перебіг і до строку, передбаченого ст. 219 КПК України, не зараховується.

Що стосується моменту «завершення досудового розслідування», який згадується в обох вказаних вище нормах і фактично є головною та визначальною їх відмінністю, то з даного приводу необхідно зазначити наступне.

Незважаючи на те, що терміни «закінчення» та «завершення» є словами-синонімами у звичайному (побутовому) мовному вживанні, вони не є такими в розумінні норм діючого КПК України відносно стадії досудового розслідування. Тобто, в КПК України за своїм значенням та правовими наслідками термін «завершення досудового розслідування» не є тотожним терміну «закінчення досудового розслідування» і навпаки.

З терміном «закінчення досудового розслідування», як зазначалося вище, законодавець пов’язує кінець досудового розслідування як стадії кримінального провадження, одночасно з настанням якого процесуальний строк досудового розслідування припиняє свій перебіг, кримінальне провадження або потрапляє до наступної стадії, а саме – судового провадження, або закривається, тобто взагалі припиняє своє подальше існування. Одночасно, наслідком «закінчення досудового розслідування» є неможливість проведення стороною обвинувачення будь-яких слідчих та інших процесуальних дій, що віднесені КПК України до стадії досудового розслідування, в тому числі і збирання доказів. Відповідно, сторона захисту після закінчення досудового розслідування також не може користуватися та реалізувати певні процесуальні права, реалізація яких прив’язана саме до стадії досудового розслідування.

У свою чергу з терміном «завершення досудового розслідування» законодавець пов’язує зовсім інші правові обставини та наслідки, і їх розуміння має вкрай важливе значення.

Так, якщо уважно дослідити та проаналізувати діючий КПК України і зокрема норми, що відносяться до стадії досудового розслідування, то вбачається, що термін «завершення досудового розслідування» згадується в незначній кількості його норм.

Лише одна з них чітко і не двозначно вказує на момент завершення досудового розслідування, тобто вказує на обставини і юридичну подію, у зв’язку із настанням яких досудове розслідування, як стадія кримінального провадження, набуває процесуального статусу завершеного, що в свою чергу, створює певний обсяг прав та обов’язків, а також юридичних наслідків, що регулюються іншими згаданими нормами.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України «Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу».

Саме прийняття такого особливого виду процесуального рішення як обвинувальний акт вказує на те, що досудове розслідування «де-факто» і «де-юре» завершене.

Жодна інша норма КПК України не містить такого чіткого та конкретного посилання саме на момент завершення досудового розслідування і не суперечить змісту ч. 4 ст. 110 КПК України.

Так само, жодна норма КПК України не встановлює, що досудове розслідування завершується тоді, коли прокурор повідомив про це слідчого чи дав йому доручення повідомити про це сторону обвинувачення, або коли слідчий чи прокурор вносить про це відповідний запис у ЄРДР, або коли слідчий чи прокурор надсилає про це повідомлення стороні захисту, чи навіть тоді, коли сторона захисту такі повідомлення отримує.

Ні, нічого цього жодною із чинних норм КПК України не передбачено і не встановлено. Лише прийняття процесуального рішення у формі обвинувального акта завершує досудове розслідування, а все інше вище перелічене – це процесуальна діяльність, що є похідною і може бути проведена виключно після і на підставі фактичного завершення досудового розслідування, яке закріплене ч. 4 ст. 110 КПК України.

Тобто, повідомлення про завершення досудового розслідування до моменту прийняття рішення у формі обвинувального акта є юридично нікчемним, оскільки сповіщає учасника кримінального провадження про юридичний факт, якого в дійсності не відбулося.

Це абсолютно повністю кореспондується та не вступає у жодну суперечність із нормою, що закріплена в ч. 1 ст. 290 КПК України, яку представники сторони обвинувачення найчастіше і приймають за норму, що встановлює юридичний факт «завершення досудового розслідування», проте помиляються, оскільки відповідно до її змісту вона не про це, а саме: «Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування».

Тобто, якщо системно проаналізувати ч. 1 ст. 290 КПК України та ч. 4 ст. 110 цього Кодексу, то стає очевидно і зрозуміло, що вони не суперечать одна одній, а навпаки — доповнюють та розкривають зміст і загальну картину подій, що мають відбуватися на етапі, коли досудове розслідування іще не закінчено, але його активна фаза вже завершена, і до моменту звернення прокурора до суду з обвинувальним актом залишилось вчинити кілька процесуальних дій.

Фактично, вказані норми встановлюють наступний порядок дій та подій: прокурор, керуючись внутрішнім переконанням, робить висновок про те, що всі необхідні обставини, передбачені чинним КПК України, встановлені і подальше досудове розслідування вже не буде забезпечувати виконання завдань кримінального провадження, дотримання вимог розумності строків, і покладеним на нього повноваженням. Крім того, прокурор робить висновок про те, що доказів, зібраних в ході проведеного досудового розслідування достатньо, для беззаперечного твердження про обвинувачення певної особи у вчиненні конкретного злочину, у зв’язку з чим приймається відповідне процесуальне рішення у вигляді обвинувального акту, що юридично фіксує момент «завершення досудового розслідування». Далі, прокурор повідомляє або доручає слідчому повідомити представників сторони захисту про факт завершення досудового розслідування, а також про те, що відтепер їм буде надано доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, як того вимагає ст. 290 КПК України, на відміну від ознайомлення в порядку ст. 221 КПК України, де обсяг матеріалів, що можуть бути надані для ознайомлення, визначається слідчим на його розсуд.

Тобто, ч. 1 ст. 290 КПК України не встановлює моменту завершення досудового розслідування, вона лише закріплює обов’язок слідчого або прокурора про цей юридичний факт повідомити, в той час як сам момент завершення досудового розслідування зафіксований і закріплений у ч. 4 ст. 110 КПК України.

Крім того, необхідно зазначити про те, що прийняття процесуального рішення у формі обвинувального акта не створює у прокурора обов’язку негайного вручення його копії стороні захисту та звернення з ним до суду і не спричиняє жодних інших юридичних фактів, крім факту завершення досудового розслідування. Особа не набуває статусу обвинуваченого, доки обвинувальний акт щодо неї не буде передано до суду в порядку, визначеному ст. 291 КПК України.

Обов’язок вручення копії обвинувального акта або інших процесуальних документів, із направленням яких до суду законодавець пов’язує момент закінчення досудового розслідування, та чітке визначення, коли саме має відбутися таке вручення, закріплені у ст. 293 КПК України.

Тобто, жодною нормою КПК України безпосередньо не вказано, що обвинувальний акт повинен бути складеним прокурором або слідчим та затвердженим виключно після ознайомлення сторонами кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Навпаки, ст.ст. 110, 290 та 293 КПК України чітко фіксують, що прийняття процесуального рішення у формі обвинувального акта завершує досудове розслідування та відкриває можливість для сторони захисту скористатися своїм правом ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, після здійснення якого, одночасно з переданням обвинувального акта з додатками до суду, яким досудове розслідування закінчується, прокурор вручає їх копію стороні захисту.

Юридичний факт завершення досудового розслідування спричиняє набагато менший обсяг юридичних наслідків у порівнянні з фактом закінчення досудового розслідування.

Зокрема, факт завершення досудового розслідування не забороняє проведення слідчих (розшукових) дій і, як наслідок, збирання доказів. Згідно з ч. 8 ст. 223 КПК України вказані дії заборонено проводити лише після закінчення строків досудового розслідування, в тому числі, після здійснення прокурором однієї із дій, що передбачені ч. 2 ст. 283 КПК України.

Завершення досудового розслідування також не перешкоджає і не забороняє проведенню інших процесуальних дій, оскільки у випадку наявності такої заборони неможливо було б ні ознайомлюватись з матеріалами досудового розслідування, ні звертатися до слідчого судді зі скаргами та/або клопотаннями, ні отримувати копії процесуальних документів і в тому числі копії обвинувального акта. Всі ці дії є процесуальними, оскільки їх здійснення чітко регламентоване процесуальним законом.

Завершення досудового розслідування, як юридичний факт, також жодним чином не впливає на строк досудового розслідування та його перебіг, оскільки протилежне не зафіксовано жодною нормою КПК України, натомість ст. 219 КПК України чітко визначено вичерпний перелік обставин, які впливають на перебіг процесуального строку досудового розслідування, а саме:

  • продовження строку досудового розслідування;
  • зупинення/відновлення досудового розслідування;
  • ознайомлення з матеріалами досудового розслідування після його завершення, тобто в порядку, визначеному ст. 290 КПК України.

З приводу останньої обставини, вважаю за необхідне ще раз додатково наголосити, що безпосередньо на перебіг процесуального строку досудового розслідування впливає не факт завершення досудового розслідування, а строк проведення процесуальної дії, що може бути здійснена виключно після того, як досудове розслідування завершено.

По третє, що стосується перебігу процесуального строку досудового розслідування та впливу на нього положень, визначених ст. 290 КПК України, додатково до всього уже вищевикладеного необхідно зауважити, що вказана стаття кримінального процесуального закону містить лише одну норму, яка прямо впливає на вказаний строк.

Мова йде про ч. 10 ст. 290 КПК України, відповідно до положень якої «Сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов'язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів».

Вплив даної норми полягає насамперед у тому, що вона встановлює один додатковий (альтернативний) виняток, яким в одному випадку закріплюється одночасно початковий і кінцевий моменти проведення процесуальної дії — ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що здійснюється після його завершення та строк якого не включається до процесуального строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, а в іншому випадку — лише кінцевий момент такого ознайомлення.

Як можна простежити, аналізуючи положення ст. 290 КПК України, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування — це процесуальна дія, яка наділяє дві протилежні сторони, що її здійснюють, з одного боку, правами, а з іншого боку — обов’язками.

Тобто, якщо ознайомлення з матеріалами досудового розслідування для сторони захисту є правом, яким вона може скористатися або ні, виходячи із своїх власних міркувань, то для сторони обвинувачення це обов’язок, що зумовлений майбутнім негативним наслідком у вигляді неможливості використати докази, зібрані під час досудового розслідування, під час судового провадження для підтримання державного обвинувачення і доведення вини підсудного у разі не виконання такого обов’язку.

Цілком зрозуміло і передбачувано, що в такому випадку саме сторона обвинувачення є більш зацікавленою у тому, аби надати доступ стороні захисту до всіх без винятку матеріалів досудового розслідування, і має вживати для забезпечення цього всіх можливих активних дій, що передбачені чинним КПК України.

Крім того, враховуючи те, що саме строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не зараховується до процесуального строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, для сторони обвинувачення вкрай важливою постає потреба якнайшвидше надати доступ до таких матеріалів стороні захисту, тобто фактично розпочати дану процесуальну дію, аби вказаний процесуальний строк не спливав марно і перервав свій перебіг.

Саме з метою не допустити зловживань своїми процесуальними правами з боку сторін кримінального провадження, і в тому числі сторони захисту, законодавець передбачив ч. 10 ст. 290 КПК України, аби допомогти протилежній стороні забезпечити виконання завдань кримінального провадження, не порушуючи при цьому прав його учасників.

Зловживання своїми процесуальними правами з боку сторони захисту можуть втілюватися у двох можливих формах:

  1. Свідоме уникнення отримання доступу до матеріалів досудового розслідування, що втілюється у нез’явленні без поважних причин учасників кримінального провадження з боку сторони захисту на виклик слідчого у визначені ним місце, дату і час.
  2. Свідоме затягування процесу ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що втілюється у занадто повільному (занадто малий обсяг матеріалів за значний проміжок часу ознайомлення) та/або несистематичному (прибуття для ознайомлення на короткі проміжки часу з тривалими перервами між такими прибуттями) ознайомлення з матеріалами, до яких надано доступ, що явно перевищує об’єктивно достатній час ознайомлення з матеріалами, враховуючи їх обсяг та умови надання доступу до них.

Перший випадок є більш несприятливим для сторони обвинувачення, оскільки до моменту надання матеріалів досудового розслідування процесуальний строк досудового розслідування продовжує свій перебіг та не переривається, оскільки фактично ознайомлення не було розпочато і відповідно, не розпочав свій перебіг строк, що не зараховується до строків досудового розслідування, визначених ст. 219 КПК України.

У такому випадку саме на сторону обвинувачення покладається обов’язок вжити всіх передбачених законом заходів для надання доступу до матеріалів та зафіксувати обставини, що вказують на факт зловживання своїми процесуальними правами з боку сторони захисту. Такими засобами є направлення виклику для проведення процесуальної дії ознайомлення з матеріалами досудового розслідування із зазначення місця її проведення, дати та часу.

Направлення таких викликів та фіксування фактів неявки учасників кримінального провадження з боку сторони захисту без поважних причин і є підставами для застосування положень, передбачених ч. 10 ст. 290 КПК України. Встановлення слідчим суддею строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в такому випадку автоматично фіксує альтернативний момент початку та закінчення строку, що не зараховується до процесуального строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, оскільки цей строк є тим проміжком часу, протягом якого сторона захисту має можливість реалізувати своє право на доступ до матеріалів.

Що стосується другого випадку, то він є менш шкідливим для сторони обвинувачення. Фактично доступ до матеріалів досудового розслідування надано, ознайомлення розпочато, а строк досудового розслідування перервав свій перебіг. І лише надмірна тривалість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що фактично перешкоджає закінченню досудового розслідування, тобто направленню прокурором обвинувального акта до суду, що також пов’язано зі спливом строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, може бути причиною звернення сторони обвинувачення до слідчого судді із клопотанням про вирішення питання встановлення строку ознайомлення в порядку ч. 10 ст. 290 КПК України.

У такому випадку, рішення слідчого судді фіксує лише альтернативний момент закінчення строку, що не зараховується до процесуального строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, до закінчення якого сторона захисту має можливість реалізувати своє право на доступ до матеріалів, у той час, як початковим моментом є момент надання доступу до матеріалів досудового розслідування в загальному порядку.

Отже, як вже неодноразово зазначалося, для встановлення обставин, які можуть вплинути на перебіг процесуального строку досудового розслідування необхідно чітко встановити факти, якими визначається (фіксується) початковий та кінцевий моменти таких обставин. Лише так можна визначити чіткі проміжки часу, які зараховуються або не зараховуються до визначених законом процесуальних строків досудового розслідування.

Говорячи про останню виняткову обставину, що впливає на перебіг процесуального строку досудового розслідування — строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, його перебіг також потребує чіткої фіксації.

Про обставини такої фіксації, пов’язані із реалізацією положень ч. 10 ст. 290 КПК України, вже вище викладено.

Тепер залишилося проаналізувати загальний порядок такої фіксації вказаної обставини.

Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, як вже зазначалося вище, є процесуальною дією, оскільки вона регламентована КПК України.

Не кожна процесуальна дія потребує обов’язкової фіксації. Деякі процесуальні дії можуть бути зафіксовані за бажанням, а деякі взагалі не потребують такої фіксації.

Наприклад, окрема фіксація роз’яснення процесуальних прав та обов’язків свідка не здійснюється, оскільки про це робиться відмітка у протоколі його допиту; ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 221 КПК України може взагалі жодним чином не фіксуватися, якщо слідчий не визнає це необхідним.

Проте, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, є процесуальною дією, яка беззаперечно потребує фіксації.

Згідно з ч. 9 ст. 290 КПК України «Сторони кримінального провадження зобов'язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, — прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів».

Дана норма чітко встановлює письмову форму підтвердження факту надання доступу до матеріалів в порядку ст. 290 КПК України.

Необхідно зауважити, що поняття «доступ до матеріалів» у вказаній нормі, як і в ч. 10 ст. 290 КПК України, є більш ширшим ніж поняття «доступ до матеріалів досудового розслідування», оскільки охоплює і надання доступу стороною захисту до своїх матеріалів прокурору. І аналізуючи різницю цих понять стає також очевидним, що це не звичайна описка чи недопрацювання законодавця. Це свідоме розмежування, яке також має відмінні правові наслідки.

Зокрема, очевидно, що доступ прокурора до матеріалів сторони захисту ніяк не впливає на перебіг строку досудового розслідування, оскільки матеріали сторони захисту не є матеріалами досудового розслідування і відповідно, строк ознайомлення з ними не є строком, на який міститься посилання у ч. 5 ст. 219 КПК України.

Крім того, надаючи доступ прокурору до своїх матеріалів підозрюваний або його захисник не може скласти протокол, як визначену КПК України форму фіксації даної процесуальної дії, оскільки не є уповноваженою на це посадовою особою, а тому з метою забезпечення виконання обов’язку про письмове підтвердження факту надання доступу до матеріалів, вони обирають форму такої фіксації, керуючись принципом законності, що сформульований у постулаті – «дозволено все, що не заборонено законом».

Саме через вказане зазначення більш широкого поняття «доступ до матеріалів» у ч. 9 ст. 290 КПК України законодавець не визначив у ній, в якій саме формі факт надання доступу має бути підтвердженим, при цьому чітко зафіксувавши, що таке підтвердження має бути письмовим.

Щодо письмової фіксації факту надання стороною обвинувачення доступу стороні захисту саме до матеріалів досудового розслідування, то в даному випадку, враховуючи те, що така процесуальна дія проводиться за ініціативою сторони обвинувачення, представники якої є представниками органів державної влади, вони мають діяти за принципом законності, що сформульований у постулаті – «дозволено лише те, що прямо законом передбачено», тобто у формі, що прямо визначена у законі і міститься у діючому КПК України.

Так, відповідно до ст. 103 КПК України, яка визначає форми фіксування кримінального провадження «Процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися:

1) у протоколі;

2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії;

3) у журналі судового засідання».

Тобто, як чітко можна побачити з вказаної вище норми, діючий КПК України визначив лише три можливі форми для фіксування процесуальної дії під час кримінального провадження, якою безумовно є ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Лише дві з них передбачають саме письмову форму фіксації, якої потребує підтвердження факту надання доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Одна з цих двох письмових форм фіксування може бути здійснена лише під час судового засідання, оскільки є його журналом і не може бути застосована до фіксування факту надання доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України.

Таким чином, єдиною із визначених КПК України письмових форм фіксування кримінального провадження, яка може і повинна бути застосована для фіксування факту надання стороною обвинувачення доступу стороні захисту до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, є протокол.

Відповідно, проміжок часу, яким є строк ознайомлення сторін з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України і який не зараховується до процесуального строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, а саме — початковий та кінцевий момент його перебігу у загальному порядку, має бути зафіксованим у відповідних протоколах.

Тобто, документ, яким фіксується початок відліку строку ознайомлення сторін з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, і який тим самим перериває перебіг процесуального строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, є перший протокол про надання слідчим доступу стороні захисту до матеріалів досудового розслідування, а документ, яким фіксується закінчення відліку строку ознайомлення сторін з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, і який тим самим продовжує перебіг процесуального строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, є останній протокол, в якому сторона письмово підтверджує, що отримала доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, що були їй надані.

Однак, 24.10.2022 року Об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного суду у справі № 216/4805/20 було винесено постанову (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107050550?fbclid=IwAR2R3YT9IENfFGjR4ijlqkcxyKyJYyBx0g-iQq-87VUu-1yEKUfJvZt83ps), якої, переконаний, чекало багато адвокатів, оскільки у цій постанові Об’єднана палата мала дати узагальнюючий висновок щодо принципового питання: Коли ж саме починається перебіг строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, що не зараховується до строку досудового розслідування, передбаченого ст. 219 цього Кодексу? З моменту повідомлення про завершення досудового розслідування чи з моменту фактичного надання матеріалів стороні захисту?

Нажаль сформульований висновок виявився не таким як багато хто із захисників очікував, і викладений наступним чином: — «Відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2201-IX від 14.04.2022 року) не включається у строк досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, який обраховується з наступного дня після направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування із зазначенням дати, часу та місця ознайомлення із матеріалами розслідування, до моменту закінчення ознайомлення вказаних осіб з матеріалами досудового розслідування. День направлення або безпосереднього вручення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, має рахуватися у строк досудового розслідування».

На мою думку висновок є суперечливим і недостатньо обґрунтованим, з яким особисто я багато в чому не можу погодитись, про що власне і свідчить даний аналітичний матеріал.

Окрім усього вищевикладеного, та на противагу висновку Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 24.10.2022 року у справі № 216/4805/20, хочу додати наступне.

Повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, передбаченою главою 6 КПК України, і полягає у повідомленні учасників кримінального провадження про певні факти та обставини, що вже відбулись або мають відбутися у майбутньому, зокрема, прийняті процесуальні рішення або заплановані чи вже проведені процесуальні дії.

За своєю суттю, повідомлення є інформаційним листом. Воно не може створювати або скасовувати юридичних фактів або подій, а також не несе жодних юридичних наслідків, крім наслідку інформування особи, якій воно направлено про зміст інформації, що у ньому викладена.

Повідомлення про завершення досудового розслідування та роз’яснення права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України не завершує досудове розслідування і навіть не повідомляє про таке завершення, якщо процесуального рішення у вигляді обвинувального акта не було прийнято, оскільки це фактично введення в оману особи, якій воно направлено.

Таке повідомлення не надає доступу до матеріалів досудового розслідування і не розпочинає ознайомлення з вказаними матеріалами в порядку ст. 290 КПК України, оскільки ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є окремою процесуальною дією, яка не може бути підмінена повідомленням про можливість її проведення. Тобто не може одна процесуальна дія замінити собою іншу процесуальну дію.

Отже, таке повідомлення жодним чином не впливає і не може вплинути на перебіг строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103414103).

Що ж стосується доповнення ч. 5 ст. 219 КПК України, що було внесене Законом України № 2201-IX від 14.04.2022 року і на якому колегія суддів Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду фактично побудувала свій висновок, не звернувши увагу на те, що дані зміни до КПК України були внесені пізніше ніж були прийняті судові рішення з приводу оскарження яких вони проводили розгляд справи, то я можу зазначити наступне.

Вказаними доповненнями законодавець лише чітко зазначив, що до строку досудового розслідування однозначно включається день повідомлення про завершення досудового розслідування, проте чіткого і незаперечного визначення про те, що строк ознайомлення розпочинає свій перебіг на наступний за цим повідомленням день у законі так і не з’явилося. До строку досудового розслідування, як до цього не зараховується СТРОК ОЗНАЙОМЛЕННЯ З МАТЕРІАЛАМИ в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України.

На мою думку, висновок сформульований Об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного суду буде релевантним лише у тому випадку, коли фактично і безпосередньо надання матеріалів стороні захисту було здійснено на наступний день після отримання нею повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів.

В протилежному випадку порушується рівність сторін і принцип змагальності.

Фактично, якщо на момент повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування і надання доступу до його матеріалів сторона захисту готова та бажає невідкладно скористатися таким правом, а сторона обвинувачення не готова виконати свій обов’язок (матеріали не підшиті, в матеріалах слідчий ще не встиг порозставляти всі дати та підписи, ще не всі відповіді і рапорти отримані від співробітників оперативних підрозділів і таке інше) то виходить досить дивна ситуація, яка явно суперечить принципу законності, розумності строку та завданням кримінального провадження, а ще обмежує сторону захисту у реалізації її процесуальних прав, що фактично дорівнює порушенню права на захист.

То у мене виникає питання:

— Чи цього ви хотіли, шановні судді Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду? Чи це ви мали на увазі коли формували свій висновок?

Але я особисто сподіваюсь, що це іще не кінець. Все ж таки у нас є ще Велика Палата Верховного Суду…