Постанова дізнавача, слідчого, прокурора як окремий вид процесуального рішення: про нормативне регулювання, особливості, процесуальну форму, зміст та значення розповів адвокат Андрій Іванець

Андрій Іванець, адвокат, старший партнер АО «АССЕРТОР», провів у Вищій школі адвокатури вебінар на тему: «Процесуальні рішення у кримінальному провадженні: постанова дізнавача, слідчого, прокурора».

Під час вебінару лектор сфокусував увагу на загальній характеристиці процесуальних рішень у кримінальному провадженні, постанові дізнавача, слідчого та прокурора як окремого виду процесуального рішення, значенні постанови у кримінальному провадженні, а також наслідках прийняття та не прийняття процесуального рішення у формі постанови, а також недотримання вимог КПК України щодо встановленої процесуальної форми та змісту такого процесуального рішення.

Загальна характеристика, види процесуальних рішень у кримінальному провадженні, а також перелік суб’єктів, уповноважених на їх прийняття закріплені в ст. 110 КПК України, а саме в частинах 1-4 зазначеної норми.

Зокрема ч. 1 ст. 110 КПК України визначає, що: «процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду». Виключно суд уповноважений приймати такі процесуальні рішення як ухвала чи вирок.

Процесуальне рішення у формі постанови уповноважені приймати не лише дізнавач, слідчий чи прокурор, постанова є також одним із видів судових рішень. Проте, як наголошує лектор, такі постанови необхідно розрізняти, оскільки вони є абсолютно різними не лише за суб’єктом, уповноваженим на їх прийняття, а й за своєю процесуальною формою, змістом та нормативним регулюванням.

Особливим видом процесуального рішення є обвинувальний акт, приймати який уповноважені виключно слідчий та/або прокурор.

Процесуальне рішення у формі постанови дізнавача, слідчого та прокурора нормативно регулюється ч.ч. 3, 5-7 ст. 110 КПК України. Загальні законодавчі вимоги щодо процесуальної форми та змісту постанови дізнавача, слідчого та прокурора регулюються лише ст. 110 КПК України на відміну від інших видів процесуальних рішень.

Норми ст. 110 КПК України щодо процесуальної форми та змісту постанови дізнавача, слідчого та прокурора мають не лише імперативний, а й бланкетний характер, тобто відсилають для з’ясування деяких істотних вимог до інших норм Кримінального процесуального закону та інших нормативних актів.

Частина п’ята статті 110 КПК України є суто імперативною та закріплює не лише процесуальну форму (структуру), а й вимоги до змісту постанови дізнавача, слідчого та прокурора. Так, з її змісту вбачається, що таке процесуальне рішення в обов’язковому порядку повинно складатися з трьох частин:

⦁ вступної;

⦁ мотивувальної;

⦁ резолютивної.

Кожна з частин в імперативному порядку повинна містити чітко визначений вичерпний перелік відомостей. Відступлення від цих вимог, їх недотримання, або дотримання у довільній формі автоматично вказує на невідповідність постанови вимогам закону, тобто її незаконність.

Вступна частина постанови повинна містити відомості про:

1) місце і час прийняття постанови;

2) прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову.

Андрій Іванець підкреслив, якщо з другим пунктом все зрозуміло, то з практичним виконанням першого пункту постійно є проблеми. Так, за усталеним звичаєм вважається, що для зазначення місця прийняття постанови достатньо вказати назву населеного пункту (наприклад «м. Київ»), а для зазначення часу прийняття постанови достатньо поставити дату. Проте, це не відповідає нормам КПК України, оскільки в Кодексі законодавець чітко розмежовує такі поняття, як «дата» та «час», а також «місце» та «адреса». Крім того, системний аналіз норм КПК України не залишає сумнівів у тому, що за терміном «місце» законодавець має на увазі максимально конкретизовані відомості, тобто зазначення конкретної адреси або місця (ділянки місцевості), яке б за сукупністю об’єктивних ознак давало б змогу його ідентифікувати і відокремити серед інших місць.

Мотивувальна частина постанови повинна містити відомості про:

• зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;

• мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Лектор зауважив, що вкрай важливими термінами у мотивувальній частині постанови є саме «ПІДСТАВИ», «МОТИВИ» та «ОБГРУНТУВАННЯ». Якщо в постанові не викладено підстав, мотивів і обґрунтувань прийняття процесуального рішення, то постанова є відповідно безпідставною, не вмотивованою та не обґрунтованою. При цьому не зазначення однієї або всіх трьох складових мотивувальної частини постанови робить її однаково незаконною.

Отже, підставою прийняття постанови є фактичні та юридичні передумови прийняття процесуального рішення.

Мотивами прийняття постанови є мета, цілі та завдання, які переслідуються при прийнятті процесуального рішення.

Обґрунтуванням прийняття постанови є зазначення обставин, які свідчать, що у випадку прийняття постанови мета, цілі і завдання будуть досягнуті, а також якими нормами КПК України прийняття такого рішення обумовлено чи прямо передбачено.

Резолютивна частина постанови повинна містити відомості про:

1. зміст прийнятого процесуального рішення;

2. місце та час (строки) його виконання;

3. особу, якій належить виконати постанову;

4. можливість та порядок оскарження постанови.

З резолютивною частиною постанови ситуація приблизно така сама, як і зі вступною. Усі постанови завжди містять зміст прийнятого процесуального рішення. Не завжди, але досить часто постанови містять відомості про можливість та порядок оскарження постанови. І майже ніколи постанови не містять відомостей про місце та час або строки їх виконання та особу, якій належить її виконати.

Як зазначає лектор, дуже важливою і недооціненою нормою є ч. 6 ст. 110 КПК України, згідно якої: «постанова слідчого, дізнавача, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення». Дана норма є також одночасно і імперативною, і бланкетною. Зокрема, норма містить виключну вимогу, яка висувається у КПК України лише до постанови дізнавача, слідчого і прокурора, а саме – виготовлення постанови на офіційному бланку.

Жодне інше процесуальне рішення, жодна інша процесуальна дія не містить вимоги щодо її письмової фіксації на офіційному бланку. Разом з тим, КПК України не містить поняття, вимог та чіткого переліку ознак офіційного бланку. Такі вимоги до офіційного бланку, вичерпний перелік реквізитів та сталий порядок їх розміщення можна знайти в інструкціях з діловодства, що в обов’язковому порядку приймаються щорічно або на певний період часу у кожному органі дізнання, досудового розслідування та прокуратури. Діяльність цих органів без діючої, чинної та актуальної інструкції з діловодства просто неможлива.

Не менш важливою є вимога щодо підписання постанови службовою особою, яка його прийняла. Постанова виготовлена на офіційному бланку, але підписана не прокурором, а його водієм, працівником канцелярії або прибиральницею не робить постанову законною і обов’язковою до виконання. Також, не буде законною постанова надрукована від імені керівника органу досудового розслідування або прокуратури, але підписана його заступником чи іншою особою.

Значення постанови у кримінальному провадженні полягає у тому, що вона як процесуальне рішення впливає на права та обов’язки учасників кримінального провадження. Одні постанови з моменту їх прийняття змінюють процесуальний статус осіб, або речей, документів чи майна таких осіб. Інші мають вплив на перебіг процесуальних строків досудового розслідування. Окремі постанови надають службовим особам процесуальні повноваження або їх позбавляють, що має наслідок майбутньої оцінки зібраних доказів на предмет їх допустимості.

Тому, дотримання процесуальної форми та змісту постанови, чітке і безальтернативне зазначення у ній всіх обов’язкових відомостей, в імперативному порядку передбачених у КПК України, виготовлення постанови на офіційному бланку та її підписання уповноваженою службовою особою, що прийняла дане процесуальне рішення має бути предметом прискіпливої уваги кожного адвоката, як захисника, так і представника потерпілого, оскільки це може мати істотний вплив на забезпечення досягнення необхідного їм результату.

Наприкінці вебінару Андрій Іванець запропонував учасникам ознайомитися з тематичною судово практикою, а саме сфокусував увагу на наступних судових рішеннях:

• Ухвала апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у справі № 303/1425/18 від 08 серпня 2022 року, в якій суд визнав незаконним рішення про продовження строку досудового розслідування у зв’язку з його прийняттям неуповноваженою особою;

• Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду у справі № 640/5023/19 від 24 травня 2021 року, в якій судом оцінено необхідність прийняття рішення про визначення/зміну підслідності, а також зазначено яким вимогам таке рішення має відповідати;

• Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду у справі № 754/7061/15 від 22 лютого 2021 року, в якій суд зробив висновок про порядок наділення процесуальними повноваженнями прокурорів у кримінальному провадженні, а саме – шляхом прийняття рішення у формі постанови, яка має відповідати вимогам КПК до такого виду процесуального рішення та має бути підписана уповноваженою особою;

• Постанова Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду у справі № 724/86/20 від 04 жовтня 2021 року, в якій суд зробив висновок про порядок наділення процесуальними повноваженнями слідчого/групи слідчих у кримінальному провадженні, а саме – шляхом прийняття рішення у формі постанови, яка має відповідати вимогам КПК до такого виду процесуального рішення та має бути підписана уповноваженою особою.

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://cutt.ly/o7qnNmn

Тематичний огляд матеріалу – на сторінці Advocat Post: https://cutt.ly/07qmhsv

Цікаві публікації лектора:

• Проблемні питання поєднання прокурорами різного рівня своїх повноважень у кримінальному провадженні. https://cutt.ly/u7qmeL9

• Оцінка доказів у кримінальному провадженні. https://cutt.ly/p7qmohk

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ